8.1
Іменем України
15 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/975/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Широкої К. Ю.,
суддів: Секірської А. Г.
Свергун І. О.,
при секретарі судового засідання: Попової Н.І.,
за участю сторін
позивача: ОСОБА_2,
представник позивача ОСОБА_3,
представник відповідачів Трофименко М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації №281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017,-
06 липня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (відповідач 2) про визнання протиправною та скасування податкової консультації № 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач орендує земельні ділянки у Сєвєродонецької міської ради Луганської області.
Позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області за наданням індивідуальної податкової консультації з питань звільнення від сплати земельного податку. Відповідач 1 листом № ФОП-86/12-32-13-01-05 від 10.05.2017 повідомив, що вказане звернення було направлено до Державної фіскальної служби України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій. Відповідач 2 надав індивідуальну податкову консультацію № 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017, яку Позивач вважає протиправною, оскільки він звільнений від сплати земельного податку в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в період з 14.04.2014 до 07.06.2016.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 1 та відповідача 2 позов не визнав, надав заперечення, в яких зазначив, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція на цей період звільняються від своїх обов'язків виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України. Вказав, що наразі не розроблено порядку застосування ст.6 та ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 та не внесено відповідних змін до ПК України, а тому вважає позов не обґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні (а.с. 73-75).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 05.10.2015 (номер запису: НОМЕР_3) (а.с. 56).
ОСОБА_2 уклала з Сєвєродонецькою міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0,1630 га, строком до 25.04.2034, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна (а. с. 8-9).
Головне управління ДФС у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України (далі - ПК України) повноваження з адміністрування плати за землю. Державній фіскальній службі України, в свою чергу, ПК України надано право надавати індивідуальні податкові консультації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.04.2017 звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про надання податкової консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності з оплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, а саме просив роз'яснити: яку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати -звітну або уточнюючу; що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю; який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період (а.с. 11).
12.05.2017 позивач отримала відповідь Головного управління ДФС у Луганській області від 10.05.2017, в якій повідомлено, що на виконання п. 52.2 ст. 52 ПК України управлінням направлено індивідуальну податкову консультацію позивача до Державної фіскальної служби України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій (а. с. 12, 13).
Державною фіскальною службою України надано індивідуальну податкову консультацію, яка викладена у листі № 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017, відповідно до якої Позивачу роз'яснено, що на теперішній час не розроблено порядок застосування ст. 6 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 від 02.02.2017 (далі - Закон № 1669), а також не внесено відповідних змін до ПК України. Та, оскільки місто Сєвєродонецьк Луганської області відсутнє в переліку населених пунктів, що розташовані на тимчасово окупованій території та на лінії зіткнення, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату на загальних підставах (а. с. 14-15).
Вирішуючи питання про правомірність наданої податкової консультації, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно з п. 52.1, 52.3 та 52.4 ст. ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на відсутність порядку застосування статті 7 Закону № 1669, а також не внесення відповідних змін до ПК України після прийняття Закону № 1669.
При цьому, у листі № 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017 відсутнє будь-яке роз'яснення застосування статті 6 Закону № 1669 та відповідь на поставлені позивачем питання.
Cуд також не погоджується із висновками відповідача, викладеними в оскаржуваному листі та запереченнях проти позову, з огляду на наступне.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Землекористувачі відповідно до пункту "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Законом № 1669 визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669.
Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669).
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.
02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.
Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016), встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Приписами ст. 7 Закону № 1669 скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Пізніше, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".
Вказаним законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, м. Сєвєродонецьк з 08.06.2016 не належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та до населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
З огляду на викладене, на позивача розповсюджуються норми статті 6, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном з 14.04.2014 по 08.06.2016.
Крім того, колегія суду зазначає, що Відповідачем при наданні спірної індивідуальної податкової консультації не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суду робить висновок, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, та з огляду на зазначене вона є протиправною.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до статей 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації № 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017 підлягають задоволенню.
Вдповідно до частини 1 статі 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1600,00 грн відповідно до квитанції № 10 від 04.07.2017. Зазначена сума судового збору фактично зарахована до бюджету.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі 281/3/99-99-13-03-01-14/ІПК від 19.05.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 08.04.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот грн 00 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17 серпня 2017 року.
Головуючий суддя К.Ю. Широка
Суддя Суддя А.Г. Секірська І.О. Свергун