м. Вінниця
17 серпня 2017 р. Справа № 802/1248/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення податкового боргу
До Вінницького окружного адміністративного суду адміністративним позовом звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу в сумі 1212 грн. 93 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1212 грн. 93 коп., яка станом на момент звернення до суду не сплачена.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації. Проте, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак, суд вважає, що ним вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Немирівській ОДПІ (Липовецьке відділення).
Відповідно до заяви від 15 березня 2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 12).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обрала ставку єдиного податку І групи та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 52.43.1 роздрібна торгівля взуттям.
Ставка єдиного податку за даним видом господарської діяльності становить 10 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.
Обов'язок сплати податків платником податків передбачений і підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 291.3 статті 291 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У відповідності до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до частини 1 статті 291.4 ПК України перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.
Згідно з частиною 1 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Пунктами 295.1, 295.2, 295.4 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Статтею 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність згідно цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом суб'єкта господарювання.
У відповідності до вимог статті 59 ПК України, а також з метою погашення податкового боргу відповідачу виставлено податкову вимогу форми "Ф" № 22-22 від 22 лютого 2017 року (а.с. 13). Проте, ФОП ОСОБА_1 вказану вимогу не отримала, що підтверджується копію конверта ( а.с. 14). Однак, відповідно до п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення
На момент звернення позивачем до суду, відповідачем податковий борг у сумі 1212 грн. 93 коп. не сплачено.
Підпунктами 20.1.18, 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкових органів застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач податковий борг, який підтверджується матеріалами справи, не сплатила, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 93 копійки на р/р 31412699700274, одержувач УК у Липовецькому районі (Липовецький район) 18050400, банк одержувача - ГУДКСУ у Вінницькій області, код банку 37336986, МФО 802015.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна