Номер провадження: 22-ц/785/5217/17
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Кононенко Н. А.
10.08.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Кононенко Н.А.
суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.
при секретарі: Цихиселі Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (ОСОБА_1), за участі третьої особи - органу опіки та піклування в особі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на дитину та матір дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року,-
встановила:
08 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (ОСОБА_1), за участі третьої особи - органу опіки та піклування в особі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на дитину та матір дитини.
Посилаючись на те, що вона познайомилась з ОСОБА_1, громадянином Федеративної Республіки Німеччина, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1, у березні 2012 року в мережі Інтернет за ініціативою відповідача.
Під час однієї з зустрічей з позивачкою, відповідач зробив їй пропозицію укласти шлюб, а вже 09 жовтня 2012 року сторони по справі уклали шлюб в м. Одесі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим повторно 18.10.2012 року.
Позивачка вказує, що 23 грудня 2012 року вона прибула до Федеративної Республіки Німеччини та сторони по справі почали спільно проживати у м. Ерцен (земля Нижня Саксонія, ФРН), однак у квітні 2013 року вона повернулася в м. Одесу, де від вказаного шлюбу 06 листопада 2013 року народила доньку ОСОБА_5, про що видане свідоцтво про народження НОМЕР_2.
За твердженнями позивачки, шлюбні стосунки з відповідачем Хайнцем Ойгеном фактично не підтримуються, сторони проживають окремо, відповідач не приймає участі в утриманні дитини, не надає матеріального утримання й дружині, на утриманні якої перебуває дитина, яка не досягла трьохрічного віку, дитиною не цікавиться, за місцем її проживання не приїжджав, ухиляється від виконання батьківських обов'язків в тому числі і по вихованню дитини, не проявляє до неї ніякого батьківського піклування.
Зазначила, що відповідач має можливість та зобов'язаний сплачувати аліменти на дитину та утримання матері дитини, на утриманні якої перебуває дитина, що не досягла трьох років, так як відповідач працює на підприємстві ТОВ «Машинна фабрика» м. Ерцен (ФРН). З огляду на те, що відповідач працює за контрактом за кордоном, просила аліменти визначити у твердій грошовій сумі.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просила укладений між ними шлюб розірвати, позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, стягнути аліменти на утримання дитини та на її утримання юдо досягнення дитиною трирічного віку. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на дитину та на матір дитини задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований 09 жовтня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1444, між ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та ОСОБА_2 - розірвано.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 (ОСОБА_1) відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 12000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 08.12.2014 року, до досягнення дитиною повноліття, а саме до 06.11.2031 року.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 утримання у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 08.12.2014 року, до досягнення дитиною віку трьох років, а саме до 06.11.2016 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить, рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 6000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 08.12.2014 року, до досягнення дитиною повноліття, а саме до 06.11.2031 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, між ними відсутні почуття взаємної поваги і любові, взаємодопомоги і підтримки, що суперечить інтересам позивачки та її дитини, що мають істотне значення;
Що відповідач є батьком дитини ОСОБА_5, яка проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків ухиляється, дитиною не цікавиться, самоусунувся від її виховання, не піклується про її інтелектуальний, емоційний та фізичний розвиток; що на момент звернення позивачки до суду дитині не виповнилося трьох років.
Врахувавши усі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_5, стягнення аліментів на неї, коштів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку.
З рішенням районного суду відповідач погодився і оскаржив його тільки у частині розміру стягнення аліментів на дитину, вважаючи, що сума щомісячних платежів визначена судом завелика і за своїм матеріальним становищем він не зможе забезпечити її сплату у повному обсязі і у визначені строки.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом повно досліджено усі докази по справі щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, у відповідності до ст. 182 СК України, а також вимоги частини другої цієї статті, яка встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами по справі не досягнуто.
У своїх поясненнях перед Дільничним судом Хамельна відповідач зазначив, що неспроможний сплачувати аліменти на дитину.
Перед Дільничним судом Хамельна відповідач також зазначив, що працює на ТОВ «Машинна фабрика» м. Ерцен (ФРН) та його місячний дохід нетто (чистий дохід) за липень 2015 року склав 2116,09 євро, проте, як зазначив відповідач, отримує він лише 1846,54 євро, так як з нього стягується додаткове пенсійне матеріальне забезпечення в розмірі 212,00 євро, кошти на харчування в розмірі 57,00 євро, виплати у зв'язку з хворобою в розмірі 0,55 євро.
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач отримує дохід, має матеріальну можливість сплачувати аліменти та зобов'язаний це робити як за національним правом України, так і згідно міжнародно-правових актів, він заявляє про свою неспроможність виконувати свій обов'язок.
Посилання апеляційної скарги на те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є явно завищеним, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, оскільки не відповідає вимогам національного і міжнародного законодавства у сфері захисту прав дитини.
Так Принцип 2 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року вимагає аби дитині законом і іншими засобами був забезпечений спеціальний захист і надані можливості і сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, емоційно, духовно і у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи і достоїнства. При ухваленні з цією метою законів головним чинником повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Стягнута судом першої інстанції сума щомісячних платежів на дитину складає приблизно 400 євро, у той час як встановлено районним судом на забезпечення власних потреб відповідач витрачає приблизно 2000 євро щомісячно, а отже, на думку судової колегії, визначений судом до сплати розмір аліментів на дитину складає приблизно 1/5 частину доходів відповідача і не може вважатись надмірним.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись: ст. 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області:
Н.А. Кононенко
С.М. Сегеда
Т.В. Цюра