Справа № 510/1436/16-ц
09.06.2017 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Фурсовой А.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.
Позивач, його представник на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його батькові - ОСОБА_3 належало:
-? частини житлового будинку із надвірними спорудами № 36, розташований по вул. Пролетарська в м. Рені Одеської області, успадкованих після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 25.04.1990 р. і якій на момент смерті належав на праві власності увесь будинок, підстава: договір купівлі-продажу від 08.10.1957 р., реєстр № 2801.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 26.07.2013 р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1, позивач у справі. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, позивач (як спадкоємець першої черги за законом), звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів (правовстановлюючий документ, реєстрацію якого було проведено в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо спадкового будинку) на належній спадкодавцеві ? частини спірного житлового будинку, про що 03.08.2016р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на ? частин житлового будинку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець ОСОБА_2, якій належить ? частини спірного житлового будинку, успадкованої після смерті ОСОБА_4, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3, про що надала суду відповідну заяву якою не заперечувала, щоб позивач оформив на своє ім'я спадщину.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1261 ЦК України). Він у передбачений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається таким, що його прийняв. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_3 не було зареєстровано належним чином належне йому ? частин спірного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому на підвердження права власності на вказаний житловий будинок за спадкодавцем, позивач не зміг надати відповідний документ нотаріусу. Зареєструвати це право після смерті спадкодавця є неможливим у звязку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, у зв'язку із чим в даний час позивачка вимушена звернутися до суду із позовом.
Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р., при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.Таким чином, згідно технічного паспорту, складеного Ренійським БТІ 14.10.2013 р., власниками спірного житлового будинку у рівних частках по ? частині є ОСОБА_2, яка успадкувала ? частини спірного будинку після смерті ОСОБА_4, та нині померлий ОСОБА_3, який після смерті матері ОСОБА_4 прийняв спадщину у виді ? частини спірного будинку, однак не встиг її оформити, у зв'язку з чим позивач не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на ? частини вищевказаного житлового будинку, з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт спадкового майна, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на :
-? частину житлового будинку із надвірними спорудами № 36, розташованого по вул. Пролетарська в м. Рені Одеської області,
після смерті ОСОБА_3, померлого 26.07.2013 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.І. Дудник