Справа № 484/2688/17
Провадження № 1-КП/484/279/17
КП № 12017150110002289
17 серпня 2017 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Первомайська Миколаївської області, громадянки України, освіта середня, не працюючої, одруженої, матері двох малолітніх дітей, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 18.06.2015 року Первомайським РВ УДМС України в Миколаївській області, раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.3 КК України.
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 - прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області;
обвинуваченої - ОСОБА_5
за відсутності потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 згідно заяв,
Восени 2016 року ОСОБА_5 з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме ноутбука марки Аsus, який належить їй та підключений до мережі «Інтернет», за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , використовуючи свій обліковий запис, зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 , з метою подальшого незаконного заволодіння коштами потенційних клієнтів шляхом обману, розмістила на вказаній інтернет-сторінці оголошення про продаж одягу та взуття, яких у власності не мала.
З метою отримання коштів від клієнтів ОСОБА_5 використовувала банківську картку ПАТ «ОТП-Банку» № НОМЕР_4 , банківську картку ПАТ «Банк Південний» № НОМЕР_5 , а для спілкування з потенційними покупцями використовувала мобільний телефон «Бравіс» та сім-карту оператора мобільного зв'язку «МТС-Україна» з номером НОМЕР_6 .
У грудні 2016 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_5 , використовуючи свій обліковий запис, зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 та номер мобільного телефону НОМЕР_7 , у переписці домовилась з особою згідно сторінки ОСОБА_9 (за паспортом - ОСОБА_6 ) про придбання нею одягу.
22.12.2016 року ОСОБА_6 за допомогою УкрПошти, на адрес: АДРЕСА_3 , яку надала ОСОБА_5 , перерахувала грошові кошти в суму 960 грн. в якості оплати за одяг.
Заволодівши грошима, ОСОБА_5 зазначений товар не вислала, чим завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 960 грн.
Вказаними діями ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Крім того, восени 2016 року ОСОБА_5 з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме ноутбука марки Аsus, який належить їй та підключений до мережі «Інтернет», за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , використовуючи свій обліковий запис, зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 , з метою подальшого незаконного заволодіння коштами потенційних клієнтів шляхом обману, розмістила на вказаній інтернет-сторінці оголошення про продаж одягу та взуття, яких у власності не мала.
З метою отримання коштів від клієнтів ОСОБА_5 використовувала банківську картку ПАТ «ОТП-Банку» № НОМЕР_4 , банківську картку ПАТ «Банк Південний» № НОМЕР_5 , а для спілкування з потенційними покупцями використовувала мобільний телефон «Бравіс» та сім-карту оператора мобільного зв'язку «МТС-Україна» з номером НОМЕР_6 .
24.01.2017 ОСОБА_5 , використовуючи свій обліковий запис зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 в переписці домовилась з особою згідно сторінки ОСОБА_10 ( за паспортом - ОСОБА_7 ) про придбання нею одягу.
25.01.2017 року ОСОБА_7 на банківську карту, номер якої надала ОСОБА_5 , перерахувала грошові кошти в сумі 500 грн. в якості оплати за одяг.
Заволодівши грошима ОСОБА_5 , зазначений товар не вислала, чим завдала потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 500 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Також, восени 2016 року ОСОБА_5 з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме ноутбука марки Аsus, який належить їй та підключений до мережі «Інтернет», за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , використовуючи свій обліковий запис, зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 , з метою подальшого незаконного заволодіння коштами потенційних клієнтів шляхом обману, розмістила на вказаній інтернет-сторінці оголошення про продаж одягу та взуття, яких у власності не мала.
З метою отримання коштів від клієнтів ОСОБА_5 використовувала банківську картку ПАТ «ОТП-Банку» № НОМЕР_4 , банківську картку ПАТ «Банк Південний» № НОМЕР_5 , а для спілкування з потенційними покупцями використовувала мобільний телефон «Бравіс» та сім-карту оператора мобільного зв'язку «МТС-Україна» з номером НОМЕР_6 .
04.04.2017 року ОСОБА_5 , використовуючи свій обліковий запис, зареєстрований на сайті «ok.ru» під логіном НОМЕР_3 в переписці домовилась з ОСОБА_8 про придбання взуття, якого в дійсності не мала.
04.04.2017 року ОСОБА_8 на банківську карту, номер якої надала ОСОБА_5 , перерахувала грошові кошти в сумі 280 грн. в якості оплати за взуття.
Заволодівши грошима, ОСОБА_5 зазначений товар не вислала, чим завдала потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 280 грн.
Зазначеними діями ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала себе винною у пред'явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи та розмір завданої шкоди не оспорювала і пояснила, що дійсно у 2016 році опинилася у скрутному матеріальному становищі і вирішила заробити, обманюючи людей. Для цього на сторінці в мережі Інтернет на сайті «Однокласники» розмістила оголошення про продаж одягу та взуття, яких насправді не мала. Домовлялася з потенційними покупцями про оплату товару, для чого повідомляла їм номери банківських карт або адресу для пересилки грошей через Укрпошту, цікавилася, у який спосіб направити товар покупцю, однак насправді не мала наміру його відправляти. Хотіла лише отримати гроші. У зазначений в обвинуваченні час і спосіб дійсно отримала гроші від потерпілих, а товар їм не вислала. У скоєному розкаялася. Матеріальну шкоду не відшкодувала.
Ніхто з учасників процесу ніякі фактичні обставини справи та розмір завданих збитків не оспорював, тому судом не досліджувались усі докази відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
Крім того, викладене обвинувачення підтверджується заявами потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про вчинені щодо них злочини; протоколом огляду особистої інтеренет-сторінки ОСОБА_5 у соціальній мережі «Однокласники», де виявлено переписку між обвинуваченою та потерпілими з приводу продажу одягу, взуття та перерахування грошей; протоколом обшуку в домоволодінні ОСОБА_5 , під час якого у неї було вилучено ноутбук, через який вона заходила до мережі Інтернет; висновком комп'ютерно-технічної експертизи № 168 від 06.06.2017 року щодо дослідження інформації з вилученого у ОСОБА_12 ноутбуку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Її дії кваліфіковані вірно за сукупністю злочинів за ст. 190 ч.3 КК України.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених нею злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а також данні про особу винної, яка повністю визнала себе винною, щиро розкаялася, сприяла розкриттю злочинів, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, не працює, доглядає за двома малолітніми дітьми; одружена, раніше не судима.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, наявність малолітніх дітей.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_5 , судом не виявлено.
Враховуючи наведене, а саме данні про особу обвинуваченої, її вік, майновий, сімейний стан, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства. Покарання їй слід призначити в мінімальних межах санкції частини статті, за якою вона обвинувачується, у вигляді позбавлення волі, оскільки іншого покарання така норма не передбачає. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від призначеного покарання з випробуванням, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови не заявлені.
Обвинуваченій раніше запобіжний захід не обирався і суд вважає недоцільним обирати його до набрання вироком законної сили, оскільки досі вона сумлінно виконувала свої процесуальні обов'язки.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.3 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 ч.1 п.п.1,2, ч.2 п.2 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.