Справа № 152/1274/17
2-о/152/70/17
іменем України
16 серпня 2017 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Палій М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи - Козлівська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, Шаргородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,
15 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду із указаною вище заявою. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим в м. Севастополь померла її мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті була зареєстрована в с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається, у тому числі, із земельної ділянки, розташованої на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Спадщину заявник прийняла, але оформити свої спадкові права не може, оскільки свідоцтво про смерть матері видане на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, і воно є недійсним на території України та не створює ніяких правових наслідків.
З огляду на вищевикладене, заявник просить установити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим.
Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 8 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Заявник отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_2, Серії НОМЕР_1, видане 25 березня 2015 року відділом запису актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя Управління запису актів цивільного стану Уряду Севастополя, яке знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (а.с. 12).
Вказане свідоцтво відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним на території України та не створює правових наслідків.
Беручи до уваги інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» (за внесеними змінами від 09 вересня 2011 року), підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Метою встановлення заявником факту смерті ОСОБА_2 є отримання свідоцтва про смерть для можливості в подальшому оформити спадщину.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обгрунтованість заяви та її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 179, 197 208, 209, 212-215, 218, 223, 256-259, 294 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Установити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим.
Допустити це рішення до негайного виконання.
Згідно зі статтями 223, 294, 296 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя І.В. Войнаровський