Справа № 739/1249/17
Провадження № 2/739/432/17
про залишення позовної заяви без руху
"02" серпня 2017 р. м. Новгород-Сіверський
Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко А.І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення грошових виплат-
ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» 8 631,33 грн. заборгованості по заробітній платі, всю суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01.12.2016 року по день вирішення справи в суді та витребувати від відповідача письмові докази. Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона подана без додержання вимог ст.ст. 118, 119, 134 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. При цьому, як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.12 Постанови №14 від 23 грудня 2011 року якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача, нараховану, але не виплачену заробітну плату, однак копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу до матеріалів позовної заяви не долучив. Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Вимогами позивача є стягнення з відповідача на її користь суми заборгованості по заробітній платі, та середній заробіток за затримку при звільненні, але у змісті позовних вимог не наведено розрахунок суми заборгованості по заробітній платі, не зазначено суму середнього заробітку та не наведено розрахунок даної суми. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити. Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені всі відомості, визначені частиною першою статті 134 ЦПК, а в разі невідповідності заяви цим вимогам застосовуються наслідки, встановлені частинами першою і другою статті 121 ЦПК. В порушення вищезазначених вимог законодавства України, заявник просить про витребування доказів за відсутністю належним чином оформленого клопотання про забезпечення доказів, документ про сплату судового збору не додається, що не дає можливості суду вирішити дане питання. Відповідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати свої процесуальні обов'язки. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст. 121 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення грошових виплат залишити без руху. Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іващенко А.І.