04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" серпня 2017 р. Справа№ 910/24141/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Тищенко О.В.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку»
на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017р.
по справі № 910/24141/16 (суддя - Якименко М.М.)
за позовом фермерського господарства «Сніжинка»
до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку»
про визнання рішення частково недійсним та визнання зобов'язань припиненими
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. по справі №910/24141/16 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку», викладене у листі №15031 від 25.10.2016р., про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., в частині погашення заборгованості Фермерського господарства «Сніжинка» за простроченими процентами у сумі 168 708,08грн., у рахунок зустрічних вимог Фермерського господарства «Сніжинка», які виникли на підставі Договору банківського поточного рахунку №TF.92105.001 від 29.01.2013р. Визнано припиненими зобов'язання Фермерського господарства «Сніжинка» за Кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., укладеним між Фермерським господарством «Сніжинка» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку». Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013р., укладеного між Фермерським господарством «Сніжинка» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» щодо колісного трактору Беларус 892, 2007 року випуску, заводський номер 90804444, реєстраційний номер 02279АР, такою, що припинена. Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави обладнання №ZXD029500.92105.004, укладеного між Фермерським господарством «Сніжинка» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» щодо: оприскувач ОП-2000, 2012 року, інвентарний номер 10121, вартістю 44 691,26 грн.; сівалка універсальної УПС-8, 2007 року, інвентарний номер 10123, вартістю 62 340,76 грн.; культиватор паровий причіпний КПП-8, 2011 року, інвентарний номер 10124, вартістю 84 320,54 грн.; сівалка пневматична СПУ-6, 2007 року, інвентарний номер 10119, вартістю 42 750,34 грн.; Борона АГД-4,5, 2007 року, інвентарний номер 10125, вартістю 35 645,41 грн., такою, що припинена. Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави рухомого майна №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013р., укладеного між громадянином ОСОБА_3 (1959 року народження у с. Широке Веселівського району, Запорізької області, податковий номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області «24» травня 2000р.) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» щодо автомобілю легковий універсал, марки АUDI, модель Q7, чорного кольору, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в стан. ідн номерний знак «VІР»), такою, що припинена. Стягнуто судовий збір.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. по справі №910/24141/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФГ «Сніжинка» до ПАТ «ВБР» про визнання недійсним рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. відновлено публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Банк Розвитку» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Фермерське господарство «Сніжинка» надало письмові пояснення по справі.
Від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
15.06.2017р. та 27.07.2017р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням №09-53/2841/17 від 26.07.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Яковлєва М.Л. у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 26.07.2017р., в зв'язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Яковлєва М.Л. у відпустці, які не є головуючим суддею, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Тищенко О.В., Разіна Т.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду віл 27.07.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. по справі № 910/24141/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
29.01.2013р. між Фермерським господарством «Сніжинка» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» (банк) було укладено договір банківського поточного рахунку №ТF.92105.001, за умовами якого банк відкрив позивачу мультивалютний поточний рахунок №2600.2.019543805 для приймання та зарахування на рахунок позивача грошових коштів, виконання розпоряджень позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього Договору та законодавства України.
Згідно п.2.3. договору №ТF.92105.001 переказ коштів з рахунків клієнта банк виконує відповідно до черговості надходження розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.
Банк виконує доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документів у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу (п.2.4. Договору).
Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
31.01.2013р. між ФГ «Сніжинка» (позичальник) та ПАТ «ВБР» в особі його Запорізької обласної дирекції (банк) укладено кредитний договір №MKLVU2.92105.002, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 215 000,00 грн. з терміном користування кредитом до 30 січня 2014 року, процентною ставкою за користування 20% річних.
Пунктом 1.3. кредитного договору сторони визначили рахунок для погашення кредиту, сплати відсотків та комісій - 37392081650317.
Згідно з п. 3.1.5. кредитного договору банк має право договірного списання з усіх рахунків позичальника в національній та іноземні валют, відкритих в ПАТ «ВБР», заборгованості по нарахованих процентах, комісії, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених цим Договором.
13.12.2013р. між сторонами укладено додаткову угодою №1 до кредитного договору №МКLVU2.92105.002 від 31.01.2013р., згідно якої сторони продовжили термін користування кредитом до 12.01.2015р.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладені наступні договори:
- 31.01.2013р. між ФГ «Сніжинка» та ПАТ «ВБР» укладено договір застави рухомого майна №ZXA019500.92105.003, відповідно до якого позивачем передано відповідачу у заставу колісний трактор Беларус 892, 2007року випуску, заводський номер 90804444, реєстраційний номер 02279АР.
- 13.12.2013р. між ФГ «Сніжинка» та ПАТ «ВБР» укладено Договір застави обладнання №ZXD029500.92105.004, відповідно до якого позивачем передано відповідачу у заставу: Оприскувач ОП-2000, 2012 року; Сівалку універсальну УПС-8, 2007 року; культиватор паровий причіпний КПП-8, 2011 року; Сівалку пневматичну СПУ-6, 2007 року; Борону АГД-4,5, 2007 року.
- 31.01.2013р. між ОСОБА_3 та ПАТ «ВБР» укладено Договір застави рухомого майна №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013р., відповідно до якого передано у заставу відповідачу автомобіль легковий універсал, марки АUDI, модель Q7, чорного кольору, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в стан. ідн номерний знак «VІР»). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
27.11.2014р. Правлінням Національного банку України прийнята постанова №743 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.11.2014р. прийнято рішення №132 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР», згідно якого в ПАТ «ВБР» з 28.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію.
Платіжними дорученнями №80 від 15.12.2014р. та №81 від 15.12.2014р. позивачем сплачено 218 710,93 грн. - сплата кредиту за 2014р. згідно кредитного договору №МКLVU2.92105.002 від 31.01.2013р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» перерахувати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн. з поточного рахунку №26002019543805 Фермерського господарства «Сніжинка» в ПАТ «ВБР» на рахунок №37392081650317 в ПАТ «ВБР», зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором №MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк Розвитку» від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі № 908/503/15-г - без змін.
В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
26.09.2016р. позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВРБ» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 218 710,93 грн. та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про обтяження рухомого майна згідно: договорів застави №ZХА019500.88264.002 від 31.01.2013р., №ZXA019500.92105.003 від 31.01.2013р., №ZXD029500.92105.004 від 13.12.2013р. та заборон відчуження майна пов'язаних з забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором №MKLVU2.92105.002.
Листом №15031 від 25.10.2016р. Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» повідомило позивача про здійснення 20.10.2016р. зарахування зустрічних вимог та наявність заборгованості станом на 21.10.2016р. на суму 251 218,30 грн.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони
Згоди інших сторін зарахування зустрічних однорідних не потребує.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією із форм припиненням зобов'язання.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, позивач 15.12.2014р. належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, в свою чергу банк не прийняв виконання зобов'язань, в результаті чого позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання перерахувати 218 710,93 грн.
Доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №908/503/15-г матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. (п. 4 ст. 613 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій після 15.12.2014р.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Слід зазначити, що банком частково визнано виконання позивачем зобов'язань шляхом зарахування 218 710,93 грн., що узгоджено у порядку, визначеному наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.11.2015р. №389 «Про встановлення контролю за відповідністю дій уповноважених осіб Фонду вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Відповідно до ст. 44 зазначеного Закону після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п.п. 24, 25, 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. №830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.
За таких обставин, позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24141/16.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №910/24141/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/24141/16 повернути до місцевого господарського суду.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді О.В. Тищенко
Т.І. Разіна