Донецький окружний адміністративний суд
24 вересня 2009 р. Справа № 2а-11697/09/0570
приміщення суду за адресою: місто Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.17
Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Стирана В.В.,
суддів - Абдукадирової К.Е., Буряк І.В.,
при секретарі - Цургановій Г.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача 1 - Ващик М.В.,
представника відповідача 2 - Борзило О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, (ухвалою суду до участі у розгляді справи у якості другого відповідача залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області), про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що від є пенсіонером МВС України з 2006 року, має статус інваліда війни 3 групи (посвідчення серія НОМЕР_1).
11 грудня 2008 року Донецьким обласним МСЕК № 3 йому було встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку із травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків, пов'язаних безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
26 березня 2009 року він звернувся до ГУМВС у Донецькій області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності.
10.06.2009 року він надіслав листа до керівництва ВЗСВ УФЗБО ГУМВС України у Донецькій області з проханням надати йому відповідь щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 3 групи інвалідності.
20.06.2009 року він отримав листа від керівництва ВЗСВ УФЗБО ГУМВС України у Донецькій області, у якому йому повідомили, що його матеріали на виплату одноразової грошової допомоги 07.05.2009 року відділом ЗСВ УФЗБО ГУМВС України у Донецькій області були направлені для затвердження на адресу ДФЗБО МВС України.
18.05.2009 року вищезазначені матеріали були повернуті ДФЗБО МВС України без виконання, посилаючись на те, що при встановленні йому у 2006 році 3 групи інвалідності він отримав у НАСК «Оранта» страхову виплату у розмірі 21600 грн.
Просив визнати дії відповідачів щодо відмови у виплаті йогу одноразової допомоги протиправними та зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 17550 грн. (трирічного грошового забезпечення).
У процесі розгляду справи позовні вимоги були уточнені.
Просив визнати дії відповідача МВС України щодо відмови у виплаті йогу одноразової допомоги протиправними та зобов'язати його виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 39150 грн.
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, свої вимоги мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнала, суду надала письмові заперечення, вказала, що оскільки позивач отримав страхові суми від ВАТ «НАСК «Оранта» у розмірі 21600 грн., поти чого він не заперечує, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Просила у позові відмовити.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, свою позицію виклала аналогічно позиції представника МВС України. Просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в ОВС України, остання посада - старший інспектор відділу роботи з персоналом ЛВ на Донецькій залізниці УМВС на транспорті.
Наказом По особовому складу № 291 о/с від 08.12.22006 року ЛУ на Донецькій залізниці УМВС України на транспорті ОСОБА_1 звільнено за п.64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України за хворобою у запас.
Позивач є інвалідом 3 групи безстроково і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни, оскільки отримав травму при виконанні службових обов'язків, що не спростовано представниками відповідачів, підтверджено поясненням позивача та іншими доводами у їх сукупності, а саме, довідками МСЕК серія ДОН-05 № 140822 від 15.12.2006 року та серії ДОН-07 № 006284 від 15.12.2008 року, копією посвідчення серія НОМЕР_1, виданого ГУМВС України у Донецькій області 25.12.2006 року.
26.03.2009 року позивач звернувся до відповідача ГУМВС України у Донецькій області з питання проведення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із вставленням 3 групи інвалідності у зв'язку із травмою, отриманою під час виконання службових обов'язків, пов'язаних безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
Листом УФЗБО ГУМВС України у Донецькій області від 17.06.2009 року № 14/128 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки він при встановленні групи інвалідності у 2006 році (внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків, пов'язаних безпосередньо з участю в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю) отримав страхову виплату у розмір 21600 грн. (трирічний розмір).
Позивач із вказаними діями відповідачів не погоджується та вважає, що ними порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Проблемою даного спору є питання щодо виплати одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,
дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачами не доведено суду правомірність своїх дій щодо відмови у
виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з наступних підстав.
Відповідно до п.1 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.06.1991 р. № 59, страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, вносяться МВС на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування. Платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти, отримані від їх госпрозрахункової діяльності на підставі цивільно-правових угод, вносяться ними на спеціальні рахунки обраних страховиків, які отримали відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, з додержанням порядку їх використання, термінів розрахунків та виплат страхових сум, передбачених цим Положенням.
На підставі пп. «б» п. 2 Положення, яке діяло на час виникнення страхового випадку, страховик виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, - у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488.
Згідно довідки Донецької обласної дирекції ВАТ «НАС «Оранта» № 05-11-2 від 26.03.2009 року, позивач 27.12.2006 року отримав страхові кошти у розмірі 21600 грн.
Проте, частина 1 статті 22 Закону України «Про міліцію» зазначає, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На підставі приписів Постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року, якою затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції зазначено, що: одноразова грошова допомога виплачується у разі:
- загибелі (смерті) працівника міліції під час виконання ним службових обов'язків,
пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення;
- установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:
Під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією;
- поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося:
Під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні
громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення;
У період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.
У разі виникнення у працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.
За наявності у працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є:несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що на момент настання страхового випадку із позивачем Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.06.1991 р. № 59 було чинним та підлягало застосуванню в загальному порядку. Відсутність правового механізму здійснення таких виплат, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.
Більш того, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання страхової виплати засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державне обов'язкове страхування працівників внутрішніх справ, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Більш того, у відповідності до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівників міліції», на норми якої посилається відповідач, Міністерство внутрішніх справ України зобов'язано завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги згідно ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» було порушено, тому у суду є всі підстави для задоволення вимог позивача.
Також, слід зазначити, що у пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції» йдеться мова про те, що МВС приймає рішення про призначення виплат і надсилає його разом з документами, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплат.
Таким чином, на Міністерства внутрішніх справ України покладений обов'язок прийняття рішення щодо проведення виплат.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що позов щодо визнання дій протиправними та стягнення заборгованості підлягає задоволенню, оскільки відповідачами не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 в виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 39150 грн. - трирічного грошового забезпечення згідно п. 1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2007 року № 707.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 24 вересня 2009 року у присутності позивача та представників відповідачів 1,2.
Постанова у повному обсязі буде виготовлена та підписана 29 вересня 2009 року .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя Стиран В.В.
Судді Абдукадирова К.Е.
Буряк І.В.