Україна
23 жовтня 2009 р. справа № 2а-13762/09/0570
час прийняття постанови: 16.15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Пітель В.М.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді БєломєстноваО.Ю. при секретарі Пітель В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного інспектора Східного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Миронова Миколая Олександровича
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3
про визнання протиправними та недійсними висновків у акті обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 29.04.2009р. №29/04-09 та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 29.04.2009р. про порушення ним вимог земельного законодавства; визнання протиправними та недійсними приписів від 29.04.2009р. №028788 та №028789
за участі представника позивача - ОСОБА_4
представника відповідача - Кононової О.О.
третьої особи - ОСОБА_4
До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Державного інспектора Східного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Миронова Миколая Олександровича, у якому просить визнати протиправними та недійсними висновки у акті обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 29.04.2009р. №29/04-09 та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 29.04.2009р. про порушення ним вимог земельного законодавства; визнати протиправними та недійсними приписів від 29.04.2009р. №028788 та №028789.
В обґрунтування заявленого позову позивач наводить, що 29.04.2009р. відповідачем був складений акт обстеження №29/04-09 земельної ділянки площею 0,0448 Га, який знаходиться за АДРЕСА_1, та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 За висновками цих актів позивач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0448 га, яку використовує для будівництва фундаменту та розміщення будівельних матеріалів. Стосовно ділянки площею 0,0407 га у актах зазначено, що вона відповідає площі будівлі, 31/100 яких знаходиться у власності позивача. Правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки позивачем надані не були. На підставі цих актів відповідачем були прийняті приписи від 29.04.2009р. №028788 та №028789, у яких містяться вимоги про усунення встановлених порушень законодавства.
Позивач зазначає три підстави, за яких він не погоджується з зазначеними вище висновками актів та приписами.
По-перше, позивач вважає, що обставини, які відображені у актах від 29.04.2009р. та прийнятих на їх підставі приписах не відповідають дійсності, адресовані неналежній особі. Нерухомість, яка була придбана за договором від 06.06.2006р. у ОСОБА_3 придбавалася ОСОБА_1 як фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності.
Земельні ділянки площею 0,0448 га та 0,0407 га по АДРЕСА_1 зайняті під фундамент та розміщення будівельних матеріалів не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а громадянином ОСОБА_1, оскільки як підприємець він будівництва на цих ділянках не здійснює. Дозвіл на складання проекту землевідводу щодо цих земельних ділянок отримано позивачем як громадянином, а не підприємцем. У той самий час приписи прийняті відповідачем стосовно фізичної особи - підприємця, а не громадянина ОСОБА_1
По-друге, позивач посилається на виникнення у ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,0407 га на підставі ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України у зв'язку з придбанням об'єкту нерухомості, який на ньому знаходиться у ОСОБА_3 Наведені норми передбачають, що у випадку переходу права власності на будівлю, право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, переходить автоматично до нового власника.
По-третє, позивач наводить, що право користування тією самою земельною ділянкою площею 0,0407 га належить ОСОБА_3, договір оренди між яким та Горлівською міською радою не розірваний та продовжує виконуватися. Представником позивача надана копія договору від 01.07.2008р. про спільну діяльність між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 За цим договором ОСОБА_3 дозволяє на ділянці, що ним орендується, проводити ОСОБА_1 спільні будівельні роботи із зведення складу - холодильника.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити з наведених вище підстав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував. 10.09.2009р. надав пояснення, згідно з якими його право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 не припинено. У зв'язку з переходом права власності на будівлю, яка знаходиться за цією адресою до ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовився від права користування відповідною земельною ділянкою, про що подав заяву міському голові. Втім, до теперішнього часу ця заява не розглянута, тому право користування не припинено.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість. Письмових заперечень до суду не надходило. За твердженням представника відповідача інспектор діяв у відповідності з вимогами законодавства, виходячи з документів, які були надані позивачем та його представником під час та після перевірки.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідачем, державним інспектором Східного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Мироновим М.О. 29 квітня 2009 року було проведене обстеження земельної ділянки площею 0,0448га, що знаходиться у АДРЕСА_1 (надалі - Ділянка-1). Під час обстеження відповідачем було встановлено, що ця земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 під будівництво фундаменту та будівельні матеріали без правовстановлюючих документів на землю. За результатами обстеження складений акт №29/04-09 від 29.04.2009р, у якому відображені порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України.
Також 29 квітня 2009 року відповідачем була поведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 За результатами цієї перевірки відповідачем було встановлено, що на час перевірки ФОП ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка площею 0,0407 га, що складає 31/100 частину нежитлового будинку по АДРЕСА_1 (надалі - Ділянка-2). За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 29.04.2009р. (без номеру), у якому відображене порушення ст. ст. 125, 126 ЗК України.
На підставі зазначених актів 29 квітня 2009 року відповідачем були винесені приписи № 028788 та №028789, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 запропоновано усунути порушення земельного законодавства.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Статтею 9 цього Закону встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.
Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноваження безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель віднесені до компетенції державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України (надалі - державні інспектори).
Державні інспектори відповідно до зазначеної статті Закону мають право складати акти перевірок у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.
Позивач оскаржує висновки актів перевірки та приписи державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України, яким є відповідач. Складання зазначених актів та приписів є правом саме державного інспектора, тому відповідачем у даній справі має бути саме ця посадова особа.
Відповідно до п. 1.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, що затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за N 1223/8544, надалі - Порядок) цей порядок встановлює процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами.
Пунктом 5.1 Порядку передбачено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор відповідно до п. 6.2 Порядку видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення за формою, що наведена у додатку №3. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом указаного в ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 6.4 Порядку).
З наведеного випливає, що наслідки у вигляді обов'язку з виконання (та адміністративної відповідальності за невиконання цього обов'язку) тягне саме винесення припису державним інспектором. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства або акт обстеження земельної ділянки безпосередньо не зачіпає права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки не носить обов'язковий для нього характер.
За цих підстав суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та недійсними висновків у акті обстеження земельної ділянки по вул. Мініна та Пожарського,1 від 29.04.2009р. №29/04-09 та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 29.04.2009р. про порушення ним вимог земельного законодавства.
Крім того, суд вважає, що у задоволенні цих вимог, а також вимог про визнання протиправними та недійсними приписів від 29.04.2009р. №028788 та №028789 слід відмовити з наступних підстав.
Під час перевірки відповідачем був встановлений та відображений у актах від 29.04.2009р. факт будівництва фундаменту та розміщення будівельних матеріалів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 0,0448 га по АДРЕСА_1 (Ділянка-1).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, рішенням Горлівської міської ради №V/17-21 від 25.05.2007р. позивачеві був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки за рахунок земель ОСОБА_3 для оптової торгівлі та складського господарства. Проте такий проект не був складений через відмову одного з сусідів від підписання акту встановлення й погодження меж земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції на момент проведення перевірки) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 цього кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Документи, що можуть посвідчувати право на земельну ділянку перелічені у статті 126 ЗК України. Зокрема до них відносяться державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди, тощо.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження виникнення (реєстрації) будь-якого права на Ділянку №1 та документів, які б посвідчували таке право.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Сторонами не заперечується та обставина, що Ділянка-1 фактично використовується позивачем під фундамент та розміщення будівельних матеріалів. Це також підтверджується змістом позовної заяви та складених відповідачем актів від 29.04.2009р.
Отримання позивачем дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки не може свідчити про виникнення у нього прав на Ділянку-1, оскільки це не відповідає приписам ст. ст. 123-126 ЗК України.
Таким чином судом встановлено, що Ділянка -1 самовільно зайнята позивачем, у зв'язку з чим відповідачем складений відповідний припис від 29.04.2009р.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він використовує земельну ділянку як громадянин, а не як фізична особа - підприємець, у відношенні якої складений оспорюваний припис.
Відповідно до статті 2 ЗК України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Тобто закон не відокремлює як самостійних учасників земельних правовідносин громадян та фізичних осіб - підприємців, чим спростовуються протилежні висновки позивача.
Та обставина, що громадянин ОСОБА_1 реалізує надане йому статтею 41 Конституції України право на підприємницьку діяльність, для чого пройшов державну реєстрацію та набув у відповідних відносинах статус фізичної особи - підприємця не може свідчити про те, що ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 є різними особами.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 211 ЗК України відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок (абз. «б») можуть нести тільки громадяни та юридичні особи.
Відповідно до п. 1.3, 3.1, 5.3, 5.4, 6.3 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також Додатку 3 до цього Порядку державні інспектори перевіряють та направляють відповідні приписи юридичним чи фізичним особам. Перевірка на надіслання приписів державними інспекторами окремо фізичним особам, які скористалися правом державної реєстрації у якості суб'єкта підприємницької діяльності, та тих, які таким правом не скористалися, законодавством не передбачена.
Судом встановлена відсутність права користування Ділянкою-1 як у ОСОБА_1, так і у ФОП ОСОБА_1 Суб'єктом відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки відповідно до ст. 212 ЗК України є особа (громадянин), яка допустила таке порушення. Факт порушення позивачем не спростований, тому вказівка на певний статус у спірних приписах не може впливати на можливість притягнення особи до відповідальності за порушення земельного законодавства.
За таких підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправним та недійсним припису від 29.04.2009р. №028789.
Крім того під час перевірки відповідачем був встановлений та відображений у акті від 29.04.2009р. факт використання позивачем земельної ділянки площею 0,0407 га по АДРЕСА_1 (Ділянка-2).
З цього приводу позивачем у позовній заяві зазначене, що він набув право користування цією земельною ділянкою відповідно до ст. 377 ЦК та ст. 120 ЗК України у зв'язку з придбанням за договором від 06.06.2006р. у ОСОБА_3 частини нежитлового будинку по АДРЕСА_1. Позивач стверджує, що між ОСОБА_3, та Горлівською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки від 22.02.2006р., який на момент придбання будівлі сторонами виконувався, тому право оренди перейшло до позивача автоматично.
Суд не приймає до уваги таке твердження позивача виходячи з наступного.
Статтею 120 ЗК України, на яку посилається позивач, встановлено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Проте, на момент укладення договору купівлі-продажу частини нежитлового будинку (06.06.2006р.) діяла інша редакція статті 120 ЦК України, яка передбачала, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Надана представником третьої особи копія договору оренди від 22.02.2006 року не передбачає перехід права оренди земельної ділянки у випадку продажу частини нерухомого майна, що на ній знаходиться.
Редакція ст. 120 ЗК України змінилася з прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27 квітня 2007 року N 997-V. Відповідно до п. 1 розділу III (Прикінцеві положення) цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Він був опублікований у газеті «Голос України» № 118 від 10.07.2007р. та газеті «Урядовий кур'єр» від 20.06.2007 N 108.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Стаття 120 ЗК України не регулює відповідальність осіб, тому її норми у редакції, на яку посилається позивач, не розповсюджується на відносини, які мали місце 06.06.2006р.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на норми ст. 377 ЦК України, оскільки у цій частині існувала колізія між нормами ЦК України та ЗК України, яка має бути вирішена на користь спеціального нормативно-правового акту. Такого висновку суд дійшов з урахуванням статті 4 ЗК України, яка передбачає, що земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, а також ст. 9 ЦК України, згідно з якою положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Належність земель до природних ресурсів випливає з ст. 13 Конституції України та ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Враховуючи, що спеціальним актом законодавства (ЗК України) питання переходу права користування у випадку відчуження будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці врегульоване, Цивільний кодекс України до даних правовідносин не має застосовуватися.
Представником третьої особи 10.09.2009р. були надані письмові пояснення, за змістом яких договір оренди земельної ділянки від 22.02.2006р. між ОСОБА_3, та Горлівською міською радою не припинявся, тому ОСОБА_3 має право користування земельною ділянкою 0,1513 га, до якої входить Ділянка-2.
При цьому представником позивача надана копія договору від 01.07.2008р., який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Відповідно до п. 3.1 цього договору ОСОБА_3 зобов'язаний дозволити здійснення будівельних робіт з перероблення придбаного ОСОБА_1 нерухомого майна на орендованій земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на вказаний договір як на підставу виникнення у позивача права користування Ділянкою-2.
Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Зі змісту договору від 01.07.2008р. вбачається, що він є змішаним, з елементами договору земельного сервітуту.
Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Позивачем не надано доказів державної реєстрації договору від 01.07.2008р. у порядку, що встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Тому суд не приймає до уваги зазначений договір як підставу для виникнення у позивача прав на Ділянку -2.
Таким чином, позивачем не спростовані висновки акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 29.04.2009р. №29/04-09 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.04.2009р. щодо фактичного використання земельних ділянок без належних підстав для цього, не доведена протиправність висновків відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного інспектора Східного регіонального відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області Миронова Миколая Олександровича за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання протиправними та недійсними висновків у акті обстеження земельної ділянки по вул. Мініна та Пожарського,1 від 29.04.2009р. №29/04-09 та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 29.04.2009р. про порушення ним вимог земельного законодавства; визнання протиправними та недійсними приписів від 29.04.2009р. №028788 та №028789 відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 23 жовтня 2009 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 28 жовтня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.