Справа № 464/3377/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/480/17 Доповідач: ОСОБА_2
21 липня 2017 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши кримінальне провадження №12014140070003195 від 05.12.2014за ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 185 КК України, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_9 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2017 року,
вироком Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання: за ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі; за ч.3 ст. 186 Кримінального кодексу України - 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 Кримінального кодексу України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислено з 27 лютого 2015 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2015 року, часу фактичного затримання, по 27 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислено з 27 лютого 2015 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2015 року, часу фактичного затримання, по 27 лютого 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У зв'язку з фактичним відбуттям призначеного цим вироком покарання з урахуванням вказаного перерахунку, ОСОБА_7 звільнено з-під варти в залі суду.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 змінено із тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди - залишено без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. матеріальної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 134 453 (сто тридцять чотири тисячі чотири п'ятдесят три) грн. матеріальної шкоди.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 05.03.2015 - скасовано.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком суду 05.12.2014 року приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_6 в групі із невстановленою слідством особою, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, переслідуючи корисливі мотиви, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігав, шляхом підбору ключа проникли в квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_12 , звідки викрали два ланцюжки із білого та жовтого золота, вагою кожен близько 10 грамів, загальною вартістю 6400 грн., золоте кольє у вигляді стрикози із жовтого та білого золота з білими камінчиками вагою приблизно 8 грамів, вартістю 6400 грн., золотий круглий медальйон «Версаче» у вигляді медузи, виготовлений із білого та жовтого золота вагою близько 6 грамів, вартістю 4800 грн., золотий браслет із жовтого золота з камінчиками вагою близько 10 грамів, вартістю 4800 грн., один золотий браслет, виготовлений із червоного та білою золота вагою близько 10 грамів, вартістю 4000 грн., набір з персня та сережки, виготовлені із жовтого золота із смарагдами та діамантами вагою в сукупності 9 грамів, вартістю 8000 грн., золоті сережки з діамантами вагою близько 2 грами, вартістю 8000 грн., жіночий золотий годинник вагою близько 30 грамів, вартістю 48000 грн., золоті сережки з подовгастими перлинами і білими камінчиками вагою близько 3 грами, вартістю 1200 грн., золоту царську монету 1899 року, 5 рублів з написом «ЕБ», вартістю 14400 грн., золоту підвіску у вигляді круглої перлини, вагою приблизно 1,5 грами, вартістю 400 грн., два золоті хрестики вагою близько 2 грами кожен, загальною вартістю 1200 грн., золоту підвіску з янтарем у вигляді жука вагою близько 5 грам, вартістю 2000 грн., набір з підвіски та персня, виготовлені із жовтого золота, вагою близько 6 грам, вартістю 2400 гри., золотий ланцюжок з кульками вагою близько 7 грамів, вартістю 3200 грн., золоті сережки з білими камінчиками по колу вагою близько 1 грам, вартістю 6853 грн., дві золоті обручки загальною вагою 10 грам, вартістю 5600 гри., золотий перстень із червоними камінчиками вагою близько 2 грами, вартістю 1600 грн., золотий перстень із цирконієм із стрілкою у вигляді змії вагою близько 2 грами, вартістю 1200 грн., золоті сережки у вигляді листочка вагою близько 7 грамів, вартістю 2800 грн., золотий хрестик (з розп'яттям) на золотому ланцюжку загальною вагою 3 грами, вартістю 1200 грн., які належали ОСОБА_12 , чим спричинив останній матеріальну шкоду вартістю 134 453 грн., а також - електробритву «Філіпс Стайлер», вартістю 1060 грн., яка належала ОСОБА_11 , спричинивши останньому матеріальну школу на вищевказану суму. Під час вчинення кримінального правопорушення в квартиру зайшов ОСОБА_11 , який застав ОСОБА_6 та невстановлену слідством особу при вчиненні даного кримінального правопорушення. В цей момент ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, зрозумівши, що їх намір на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, викритий, маючи умисел на подальше відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , продовжили свої злочинні дії. Так, ОСОБА_6 наніс рукою удар в обличчя ОСОБА_11 , внаслідок чого, згідно з висновком експерта від 09.12.2014 року №2160, заподіяв останньому садно в ділянці підборіддя, синець на правій кисті, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, після чого ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа з місця скоєння кримінального правопорушення скрилися.
Окрім цього, 27.12.2014 року в період часу з 14 год. по 22 год. ОСОБА_6 , за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, переслідуючи корисливі мотиви, користуючись тим, що за ними ніхто не спостерігав, за допомогою заздалегідь заготовленого знаряддя, шляхом віджиму пластикового вікна квартири АДРЕСА_5 , проникли в приміщення даної квартири, яка належить ОСОБА_13 , звідки викрали особисте майно останнього, а саме: газовий котел марки «Saunier Duval Thema Classik C25», чим завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 5000 грн.
Також, 26.02.2015 року приблизно о 19 год., за попередньою змовою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, переслідуючи корисливі мотиви, користуючись тим, що за ними ніхто не спостерігав, шляхом віджиму пластикового вікна квартири АДРЕСА_6 , проникли в приміщення даної квартири, яка належить ОСОБА_14 , звідки викрали особисте майно останньої, а саме: ноутбук марки «Самсунг», вартістю 2300 грн. та золоті вироби - золотий ланцюжок, вартістю 2500 грн., та два золоті кулончики, загальною вартістю 2200 грн., чим завдали матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_14 на загальну суму 7000 грн.
Не погоджуючись із даним вироком захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2017 року в частині засудження скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за фактом викрадення майна ОСОБА_14 за ч.3 ст. 185 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.3 ст. 186 КК України на ч.3 ст. 185 КК України, призначити йому мінімальне покарання, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуваний вирок в частині засудження ОСОБА_6 підлягає скасуванню з таких підстав, зокрема, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність так як в діях обвинуваченого ОСОБА_6 немає складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, а є склад злочину, передбачений ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 125 КК України. Крім цього, апелянт вважає, що даний вирок містить невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а саме, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України не доведена. Крім цього, апелянт вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначено надто суворе покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Більше того, 22 травня 2017 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про зарахування одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, мотивуючи його тим, що даним вироком обвинуваченому ОСОБА_6 зараховано лише строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2015 року по 27 люте 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення, однак обвинувачений ОСОБА_6 надалі утримується у ЛУВП №19.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги, виступ прокурора про її безпідставність та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винуватість обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінального провадження №№12014140070003195 від 05.12.2014 і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, всупереч доводам апелянта, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 186 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначив покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 186 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , що ОСОБА_7 вчинив крадіжку сам, а він про вчинення даного кримінального правопорушення не знав, суд до уваги прийняти не може, оскільки вони дані ним з метою ухилення від відповідальності та об'єктивно спростовуються доказами у кримінальному провадженні, а саме: показами потерпілої ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.12.2014, протоколом огляду місця події від 05.12.2014, протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.02.2015, протоколом огляду місця події від 26.02.2015 та фототаблицею до нього, протоколом обшуку від 27.02.2015, протоколом обшуку автомобіля від 27.02.2015 «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_1 , протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.12.2014, протоколом огляду місця події від 27.12.2014, протоколом пред'явлення для впізнання від 12.03.2015, протоколом пред'явлення для впізнання від 23.12.2015, протоколом пред'явлення для впізнання від 23.12.2015, висновком експерта від 08.12.2014 № 2160, висновком експерта від 22.01.2015 № 4/1442, висновком експерта від 17.03.2015 № 265, висновком експерта від 23.03.2015 № 5/452, висновком експерта від 03.04.2015 №5/1967, висновком експерта від 02.02.2015 № 4/214, висновком експерта від 05.03.2015 № 5/1807.
Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Доводи апелянта, про те, що майно викрадене у потерпілих викрадалось виключно таємно і на момент приходу ОСОБА_11 у квартиру злочинцями все, що є предметом цього злочину вже було знайдено та забрано, а удар потерпілому був завданий виключно для того, щоб уникнути затримання та отримати можливість втекти від ОСОБА_11 , є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як видно з матеріалів судового слідства, журналів судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому наведені захисником в апеляційній скарзі доводи про неповноту, однобічність та необ'єктивність при розслідуванні справи та її розгляді в суді є необґрунтованими.
Щодо покликання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_9 на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст. 186 КК України, зокрема про вчинення крадіжки, а не грабежу з квартири АДРЕСА_4 , колегія суддів вважає, що відкрите викрадення має місце тоді, коли винна особа вилучає майно в присутності його власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення злочину. Так як під час вчинення даного кримінального правопорушення в квартиру зайшов потерпілий ОСОБА_11 , а ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа незважаючи на це продовжили свої злочинні дії, тому такі дії суд першої інстанції вірно кваліфікував як грабіж.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер і ступінь його суспільної небезпеки, дані, які характеризують особу обвинуваченого, його вік, сімейний стан, який раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, не працевлаштований, має постійне місце проживання, а також визнає свою вину у вчиненні злочину, відсутність обставини, що обтяжують покарання, а також пом'якшуючу покарання - щире каяття.
Суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виконав вимоги ст. 374 КПК України, яка передбачає обов'язок суду у мотивувальній частині вироку обґрунтувати прийняте ним рішення із наведенням відповідних підстав.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника обвинуваченого необґрунтованою й доходить висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 186 КК України, призначене обвинуваченому покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 , як про це просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2017 року - без змін.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27.02.2015 до 20.06.2017 в розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4