Справа № 461/3297/17
Провадження № 2-а/461/356/17
11.08.2017 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі :
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.,
при секретарі Сидорак М.
за участі:
позивачки ОСОБА_1
представниці позивачів ОСОБА_2
представниці відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради, -
11.05.2017 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради.
11.08.2017 року в судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання, в якому просила провадження по справі закрити тому, що справа підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства. Зазначила, що оскаржувані ухвали за своїм змістом є ненормативними правовими актами індивідуального характеру, вичерпали силу після реалізації та укладенням договору оренди земельної ділянки.
Позивачі та представник позивача проти задоволення клопотання заперечили, наголосили, що справа підлягає розгляду в порядку КАС України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» клопотання представника відповідача підтримав. Зазначив, що оскаржувані позивачами ухвали Львівської міської ради № 3314 від 15.05.2014 р., № 3807 від 31.07.2014 р. вже спричинили відповідні правові наслідки, фактично виконані (вичерпали свою дію виконанням), та є актами індивідуальної дії, що стосуються виключно прав та обов'язків третьої особи - ТОВ «Розвиток нерухомості». Просив провадження по справі закрити.
Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
Предметом позовних вимог у справі є оскарження ухвали Львівської міської ради №3314 від 15.05.2014 року «Про відчуження у ТзОВ «Розвиток нерухомості» для суспільних потреб об'єктів нерухомого майна та ухвали Львівської міської ради №3807 від 31.07.2014 року «Про затвердження ТзОВ «Розвиток нерухомості» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Чорновола 69».
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Спір у даній справі стосується суб'єктивного цивільного права щодо володіння і користування земельною ділянкою, рішення щодо якої ухвалювалися Львівською міською радою.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в пункті 20 мотивувальної частини Постанови від 22 листопада 2016 року № 532/15/15-а дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Крім цього, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.
Прийняті міською радою спірні рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди тощо), позов, предметом якого є спірні рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачами спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах №532/15/15-а від 22 листопада 2016 року , №200/3875/13-а від 16.06.2015 р., № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року; Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 квітня 2016 року у справі № К/800/51988/15.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми статті 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 17, 157 КАС України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Головуючий суддя В.Є. Радченко