Справа № 368/1700/16-к
31 травня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110190000663 від 02.10.2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Обухів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 04.10.2011 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 186 КК України, на підставі ст. 71 КК України засудженого до 6 років позбавлення волі, ухвалою Бориспільського міського районного суду Київської області від 21.08.2014 року не відбуту частину строку основного покарання 2 роки 10 місяців 13 днів у виді позбавлення волі замінено на 2 роки 10 місяців 13 днів обмеження волі і звільнений 13.06.2016 року по закінченню строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 304 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Обухів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черняхів Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_12 вчинив крадіжку повторно за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло, грабіж повторно за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, а також втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, ОСОБА_14 вчинив крадіжку за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло, грабіж повторно за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, ОСОБА_13 вчинив грабіж за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства за таких обставин.
ОСОБА_12 , будучи раніше неодноразово судимим, останнього разу 04.10.2011 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 186 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, знову вчинивши нові умисні злочини, у тому числі злочин проти власності.
Так, ОСОБА_12 в один із днів у період з 20 вересня 2016 року до 22 вересня 2016 року, точний час не встановлено, приблизно о 15 годині перебував спільно з ОСОБА_14 за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей час ОСОБА_12 вирішив незаконно збагатитися за рахунок чужого майна шляхом вчинення крадіжки такого майна з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і належить ОСОБА_7 , та запропонував присутньому ОСОБА_14 вчинити крадіжку такого майна спільно. На пропозицію ОСОБА_12 . ОСОБА_14 погодився, вступивши з ним у злочину змову з метою таємного викрадення чужого майна групою осіб.
Цього ж дня приблизно о 17 год., реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 , діючи повторно, умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_14 , керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, прибув із останнім до домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_7 .
Упевнившись, що власник будинку ОСОБА_7 за місцем свого проживання відсутній, сторонніх осіб теж немає і їх дії ніхто не помітить, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , зі сторони городньої ділянки, де огорожа господарства відсутня, вільно проник разом з останнім на територію подвір'я ОСОБА_7 . Перебуваючи у подвір'ї, ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_14 , підійшов до вікна будинку, після чого демонтував руками москітну сітку та, штовхнувши рукою незамкнене вікно, відкрив його і через відкрите вікно разом з ОСОБА_14 по черзі проник до житла ОСОБА_7 .
Перебуваючи у будинку, ОСОБА_12 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_14 , керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, разом з останнім таємно від оточуючих вчинив таємне викрадення належного ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_6 майна, а саме: рідкокристалічного телевізору «Samsung» вартістю 2406 грн. 67 коп., стабілізатора Luxeon вартістю 333 грн. 25 коп., DVD-програвача «Samsung DVD-P355» з пультом дистанційного керування до нього вартістю 250 грн., DVD-програвача «DVD Vitek RT-4019SR» вартістю 240 грн., які завернув у знайдене в будинку покривало, що не має цінності для ОСОБА_6 . З викраденим майном ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_12 та ОСОБА_14 завдали потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3229 грн. 92 коп.
Крім того, 01 жовтня 2016 року приблизно о 23 годині неповнолітній ОСОБА_13 разом зі своїм знайомим ОСОБА_14 прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому ОСОБА_14 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_15 та її співмешканцем ОСОБА_12 .
02 жовтня 2016 року у період з 01 до 02 години ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_14 та ОСОБА_13 сходити до будинку, у якому проживають ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , та вчинити грабіж вказаних осіб з метою заволодіння їхнім майном. При цьому ОСОБА_12 знав, що ОСОБА_13 є неповнолітнім. На вказану пропозицію ОСОБА_13 і ОСОБА_14 погодилися, вступивши з ним у злочинну змову.
Узявши з собою ліхтар, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 приблизно через 30 хвилин прийшли до будинку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 .
Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_12 постукав у вікно і для безперешкодного проникнення до житла ОСОБА_7 і ОСОБА_6 попросив її відчинити двері і дати води і сигарету. Оскільки ОСОБА_6 впізнала раніше знайомого ОСОБА_12 як родича свого чоловіка, вона відчинила вхідні двері будинку, після чого ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вільно зайшли всередину будинку.
У цей момент ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, тобто належними останній та ОСОБА_7 речами, застосовуючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 насильство, що не було небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_6 , після чого умисно наніс кулаком правої руки удар останній в обличчя у ділянку лівого ока та наказав їй віддати йому та його співучасникам грошові кошти, що зберігалися у будинку.
Не отримавши згоди ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , розпочав пошуки грошових коштів та цінного на його думку майна, перекидаючи при цьому речі у будинку.
Крім того, ОСОБА_14 умисно наніс кулаком правої руки удар ОСОБА_6 в обличчя у ділянку правого ока.
ОСОБА_6 , користуючись тим, що не неї тимчасово не звертають увагу, маючи намір втекти з будинку, встала з ліжка, на що ОСОБА_12 не допустив втечу останньої.
У той час як ОСОБА_12 , застосовуючи до ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 насильство, що не було небезпечним для її життя і здоров'я, вимагав віддати грошові кошти, ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 , діючи умисно і узгоджено, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , скориставшись застосовуваним до потерпілої насильством, заволодів належним їй велосипедом «Ardis Fold» вартістю 720 грн., який викотив з будинку.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньої змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , залишивши останнього наодинці з ОСОБА_6 у кімнаті будинку, знайшов спільно з ОСОБА_14 цінні, на їх думку, належні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 речі, а саме: мікрохвильову піч «Samsung» вартістю 658 грн. 25 коп., м'ясорубку Delfa DMG-3150 вартістю 1102 грн., фен для сушіння волосся «Loreal» вартістю 250 грн., одну пару демісезонного замшевого взуття вартістю 100 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону «Samsung» вартістю 110 грн. 20 коп., мобільний телефон «Samsung GT-S5660» вартістю 500 грн., хлібопічку Delfa DB1139Х, вартістю 492 грн. 42 коп., а також несправний мобільний телефон Nokia C1-01, мобільний телефон «Samsung» невстановленої моделі, чотири алюмінієві каструлі та кавоварку, що для потерпілих матеріальної цінності не мають, склали їх до двох мішків та винесли з будинку, заволодівши зазначеними речами.
Скориставшись тим, що ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 залишилися при цьому у будинку, ОСОБА_6 заховалася від них у чагарниках на території подвір'я власного житла.
ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , не виявивши при виході з будинку ОСОБА_6 , зникли з місця вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 завдали потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3932 грн. 87 коп.
Крім того, ОСОБА_12 , керуючись корисливим мотивом, вчинив умисні дії, пов'язані із безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість узяти участь у вчиненні злочину проти власності.
Так, 01 жовтня 2016 року приблизно о 23 год. ОСОБА_12 перебував за місцем проживання своєї співмешканки ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час до будинку за цією ж адресою прийшов неповнолітній ОСОБА_13 разом зі своїм знайомим ОСОБА_14 , сином ОСОБА_15
02 жовтня 2016 року у період з 01 до 02 години ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, вирішив сходити до будинку, у якому проживають ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , та вчинити грабіж вказаних осіб з метою заволодіння їхнім майном. Для реалізації свого наміру ОСОБА_12 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 є неповнолітнім, оскільки на той момент вони були обвинуваченими у одному й тому ж кримінальному провадженні про вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та усвідомлюючи, що таким чином втягує неповнолітнього у вчинення злочину, керуючись корисливим мотивом, з метою викликати у нього рішучість узяти участь у вчиненні злочину проти власності, висловив усну пропозицію вказаній особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, а також ОСОБА_14 вчинити спільно відкрите заволодіння майном ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . На таку пропозицію ОСОБА_12 . ОСОБА_13 і ОСОБА_14 погодилися, вступивши з ним у злочинну змову, та разом вчинили зазначене кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винуватим себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, однак не заперечив факт скоєння ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, показав, що дійсно вчинив крадіжку із будинку потерпілих разом із ОСОБА_14 , ніхто їх не бачив, телевізор вони продали за 1000 грн., вони пішли вночі до будинку потерпілих через те, що ОСОБА_14 хотів повернути раніше викрадені у них речі, потерпіла самостійно відкрила їм двері, коли він попросив у неї води, у будинку ніхто потерпілу не бив, всі втрьох шукали цінні речі у будинку, вони забрали речі і перенесли у будинок ОСОБА_14 , де їх і вилучили працівники поліції наступного ранку, ОСОБА_13 він не примушував йти з ними, той сам прийшов за власною ініціативою, не заперечив перелік та вартість викрадених речей згідно обвинувачення. Запевняв у відсутності намірів скоювати злочини у подальшому.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 винуватим себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, однак не заперечив факт скоєння ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, показав, що потерпілі є його родичами, він дійсно вчинив крадіжку із будинку потерпілих разом із ОСОБА_12 , забрали телевізор, ДВД-програвач та стабілізатор, ніхто їх не бачив, телевізор вони продали за 1000 грн., вони пішли вночі до будинку потерпілих через те, що він хотів повернути раніше викрадені у них речі, потерпіла самостійно відкрила їм двері, коли ОСОБА_12 попросив у неї води, у будинку ніхто потерпілу не бив, всі втрьох шукали цінні речі у будинку, вони забрали речі і перенесли у його будинок, де їх і вилучили працівники поліції наступного ранку, ОСОБА_13 ніхто не примушував йти з ними, той сам прийшов за власною ініціативою, не заперечив перелік та вартість викрадених речей згідно обвинувачення. Запевняв у відсутності намірів скоювати злочини у подальшому.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 винуватим себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, показав, що жовтні 2016 року він перебував у будинку свого друга ОСОБА_14 , відпочивав разом і іншими обвинуваченими та родичами ОСОБА_14 , ОСОБА_12 був у нетверезому стані, під час спілкування вони вирішили піти до будинку потерпілих щоб забрати раніше викрадені у ОСОБА_14 речі, вночі вони втрьох прийшли до подвір'я потерпілих, ОСОБА_12 постукав і попросив у потерпілої води, вона відчинила, вони зайшли у будинок, він при цьому частково прикривав своє обличчя одягом, у кімнаті ОСОБА_14 став вимагати у потерпілої повернути свої речі, вона відмовлялась, потім він вимагав у неї гроші, після чого вони стали шукати у будинку цінні речі та виносити їх на подвір'я, де складали у мішки, при цьому інші обвинувачені щонайменше по одному разу вдарили потерпілу рукою в обличчя, потерпіла втекла із будинку, а вони перенесли речі додому до ОСОБА_14 , йому хлопці дали лише мобільний телефон, ОСОБА_12 пропонуючи йому прийняти участь узлочині знав про його вік, оскільки вони вже разом вчиняли інші злочини, було порушено інше кримінальне провадження. Не заперечив перелік та вартість викрадених речей згідно обвинувачення. Запевняв у відсутності намірів скоювати злочини у подальшому.
Винуватість обвинувачених у вчиненні вказаних злочинів повністю доведена показами потерпілих, свідків, письмовими та речовими доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є дядьком обвинуваченого ОСОБА_14 , братом дружини обвинуваченого ОСОБА_12 , вони вільно заходили до нього у будинок як родичі, на час скоєння злочину його дома не було, приблизно через тиждень дружина розповідала про те, що обвинувачені вночі приходили до них і забрали деякі речі, вимагали гроші, про побиття вона не розповідала, ушкодження на голові вона пояснила власним падінням об сервант, вона сама відкрила їм двері, оскільки їх знала і вони просили води, перед цим у кінці вересня з будинку також зникли деякі речі, підтвердив належність їм викрадених речей згідно обвинувачення, просив призначити найм'якше покарання.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що у кінці вересня 2016 року після повернення додому вони виявили зникнення телевізора, стабілізатора, відеомагнітофона, на вікні сітка була відірвана, через декілька днів в ніч з 1 на 2 жовтня 2016 року вона була сама вдома, вночі постукали у двері, родич чоловіка ОСОБА_12 попросив води, вона відкрила, оскільки його впізнала, після чого у будинок вільно зайшли всі троє обвинувачених, ОСОБА_16 попив води, освітлення у будинку не було, вони підсвічували двома ліхтарями, у кімнаті ОСОБА_14 став вимагати у неї повернути його гроші та речі, вона йому відповідала, що у неї їх немає, після чого обвинувачені шукали і забрали належні їй речі згідно переліку у обвинувальному акті, при цьому ОСОБА_12 та ОСОБА_14 її вдарили по разу рукою в обличчя, більше їй ніхто не погрожував і не бив, вона сама впала та вдарилась головою об сервант, молотком та у груди її ніхто не бив, обвинувачені їй волосся умисно не підпалювали, погроз застосування насильства вони не висловлювали, вважає, що обвинувачені вночі прийшли до неї з метою пограбування, вранці ОСОБА_12 повернув їй картки та вибачився, претензій по відшкодуванню шкоди вона не має, просила призначити найм'якше покарання.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що є матір'ю потерпілого ОСОБА_7 та бабою обвинуваченого ОСОБА_14 , періодично проживала у них в різні періоди, онук із дядьком іноді конфліктували, вона жалілась онуку на те, що потерпілий не віддає їй її речі після останнього переїзду, син (потерпілий) часто бив свою дружину (потерпілу), на початку жовтня 2016 року вранці до них прийшли працівники поліції та виявили належні потерпілим речі, зокрема мікроволнову піч, хліб опічку, після чого зі слів дочки їй стало відомо, що ці речі викрали у потерпілих її онук ОСОБА_14 та зять ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_15 показала, що є сестрою потерпілого ОСОБА_7 , матір'ю обвинуваченого ОСОБА_14 , фактичною дружиною обвинуваченого ОСОБА_12 , останні викрали у її брата деякі речі, пояснили це тим, що можуть повернути їх за умови відшкодування шкоди за вчинену раніше потерпілим крадіжку її речей, між потерпілими та обвинуваченими раніше бували сварки та бійки, восени 2016 року вона ввечері відпочивала у своєму будинку разом із обвинуваченими та своєю подругою, вона відмовляла обвинувачених йти до потерпілого, вранці зі слів обвинувачених їй стало відомо про вчинення злочину, працівники поліції виявили у її помешканні викрадені у потерпілих речі.
Свідок ОСОБА_18 показала, що восени 2016 року вона відпочивала, вживала алкогольні напої і ночувала у будинку ОСОБА_15 разом із її чоловіком, сином, матір'ю та ОСОБА_19 , вночі хлопці кудись уходили, а вранці у будинку вона виявила чужі речі, які вилучили працівники поліції.
Свідок ОСОБА_20 показав, що є братом ОСОБА_13 , з його слів йому стало відомо про те, що брат разом із іншими обвинуваченими вночі забирав речі у потерпілої із її помешкання, брат давно товаришує із іншими обвинуваченими.
Свідок ОСОБА_21 показала, що є сусідкою потерпілих, восени 2016 року вранці до неї прийшла потерпіла, просила викликати поліцію і розповіла про те, що вночі до неї приходили обвинувачені, вона їм відкрила, бо вони просили води, а потім обвинувачені побили її через гроші, забрали речі, їй відомо про те, що потерпілий іноді б'є потерпілу.
Свідок ОСОБА_22 показав, що є сусідом потерпілих, восени 2016 року потерпіла розповіла про те, що вночі до неї приходили обвинувачені, які забрали деякі речі, йому відомо про те, що потерпілий іноді б'є потерпілу.
Свідок ОСОБА_23 показала, що є сусідкою потерпілих, восени 2016 року потерпіла розповіла про те, що вночі до неї приходили обвинувачені, забрали речі, тілесних ушкоджень у неї вона не бачила.
Винуватість обвинувачених у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень також підтверджується поданими суду письмовими і речовими доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця події від 29.09.2016 року, фототаблицею до протоколу, де зафіксовано місцерозташування та вигляд приміщень будинку потерпілих, виявлені сліди (т.2 а.с.51-55);
-протоколом огляду місця події від 02.10.2016 року, фототаблицею до протоколу, де зафіксовано місцерозташування та вигляд домоволодіння потерпілих, виявлені сліди (т.2 а.с.59-81);
-протоколами огляду місця події від 02.10.2016 року, від 04.10.2016 року, фототаблицями до протоколу, де зафіксовано місцерозташування та вигляд домоволодіння, де проживає обвинувачений ОСОБА_14 і де виявлено викрадені у потерпілих речі (т.2 а.с.99-100, т.3 а.с.172-176, 180-184);
-протоколами проведення слідчого експерименту від 08.11.2016 року, 08.12.2016 року за участю потерпілої та обвинуваченого ОСОБА_13 , якими підтверджуються обставини викрадення обвинуваченими майна із будинку потерпілих (т.3 а.с.93-99,160-165);
-протоколами огляду речей і документів від 09.12.2016 року, 10.11.2016 року, якими підтверджується місце виявлення та вигляд і належність потерпілим викрадених речей (т.3 а.с.167-168, 188-209, т.4 а.с.94-103, 108);
-висновком експерта від 05.12.2016 року, якими підтверджується вартість викраденого майна (т.4 а.с.28-29);
-медичною документацією, висновком експерта від 04.10.2016 року, якими підтверджується застосування насильства до потерпілої (т.2 а.с.48, т.3 а.с.214);
-висновком експерта від 17.11.2016 року, яким підтверджується належність обвинуваченому ОСОБА_12 виявлених на місці події слідів пальців рук (т.3 а.с.222-250, т.4 а.с.1);
-відтвореними у судовому засіданні відеозаписами проведення слідчих експериментів та огляду місця події, якими підтверджуються обставини викрадення майна обвинуваченими.
Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обвинувачених у вчиненні вказаних вище діянь.
Поряд з тим, кваліфікацію діянь всіх трьох обвинувачених в частині заволодіння майном потерпілих 02.10.2016 року за ч.3 ст.187 КК України органом досудового розслідування суд вважає помилковою з огляду на наступне.
Органом досудового розслідування ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачувались у тому, що 01.10.2016 приблизно о 23 год. неповнолітній ОСОБА_13 разом зі своїм знайомим ОСОБА_14 прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому ОСОБА_14 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_15 та її співмешканцем ОСОБА_12 .
02.10.2016 у період з 01 до 02 год. ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_14 та ОСОБА_13 сходити до будинку, у якому проживають ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , та вчинити напад на вказаних осіб з метою заволодіння їхнім майном. При цьому ОСОБА_12 знав, що ОСОБА_13 є неповнолітнім. На вказану пропозицію ОСОБА_13 і ОСОБА_14 погодилися, вступивши з ним у злочинну змову.
Узявши з собою ліхтар, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 приблизно через 30 хвилин прийшли до будинку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 .
Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_12 постукав у вікно і для безперешкодного проникнення до житла ОСОБА_7 і ОСОБА_6 попросив її відчинити двері і дати води і сигарету. Оскільки ОСОБА_6 наглядно знала ОСОБА_12 , вона відчинила вхідні двері будинку.
У цей момент ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , керуючись корисливим мотивом, проникнувши до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, тобто належними останній та ОСОБА_7 речами. Під час цього нападу ОСОБА_12 , застосовуючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 насильство, що не було небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_6 , а також погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, і позбавленням життя, демонструючи свою перевагу у фізичній силі, штовхнув ОСОБА_6 на ліжко, після чого умисно наніс кулаком правої руки удар останній в обличчя у ділянку лівого ока та наказав їй віддати йому та його співучасникам грошові кошти, що зберігалися у будинку.
Не отримавши згоди ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , розпочав пошуки грошових коштів та цінного на його думку майна, перекидаючи при цьому речі у будинку.
ОСОБА_6 , користуючись тим, що нападники тимчасово не звертають на неї увагу, маючи намір втекти з будинку, встала з ліжка, на що ОСОБА_12 , продовжуючи демонструвати власну перевагу у фізичній силі та бажаючи не допустити втечу останньої, знову штовхнув її на ліжко і завдав ОСОБА_6 удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітини зліва.
Застосовуючи до ОСОБА_6 насильство, що не було небезпечним для її життя і здоров'я, а також погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, і позбавленням життя, ОСОБА_12 вимагав у неї віддати йому та його співучасникам грошові кошти.
У той час як ОСОБА_12 , застосовуючи до ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 насильство, що не було небезпечним для її життя і здоров'я, а також погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, і позбавленням життя, вимагав віддати грошові кошти, ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 , діючи умисно і узгоджено, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , скориставшись застосовуваним до потерпілої насильством, заволодів належним їй велосипедом «Ardis Fold» вартістю 720 грн., який викотив з будинку.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньої змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , заливши останнього наодинці з ОСОБА_6 у кімнаті будинку, знайшов спільно з ОСОБА_14 цінні, на їх думку, належні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 речі, а саме: мікрохвильову піч «Samsung» вартістю 658 грн. 25 коп., м'ясорубку Delfa DMG-3150 вартістю 1102 грн., фен для сушіння волосся «Loreal» вартістю 250 грн., одну пару демісезонного замшевого взуття вартістю 100 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону «Samsung» вартістю 110 грн. 20 коп., мобільний телефон «Samsung GT-S5660» вартістю 500 грн., хлібопічку Delfa DB1139Х, вартістю 492 грн. 42 коп., а також несправний мобільний телефон Nokia C1-01, мобільний телефон «Samsung» невстановленої моделі, чотири алюмінієві каструлі та кавоварку, що для потерпілих матеріальної цінності не мають, склали їх до двох мішків та винесли з будинку, заволодівши зазначеними речами.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 повернувся спільно з ОСОБА_14 до будинку, де останній знайшов в одній із кімнат молоток і, тримаючи цей предмет у руці, зайшов до кімнати, у якій перебувала ОСОБА_6 .
У цей момент ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , керуючись корисливим мотивом, взяв з руки ОСОБА_14 молоток та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, і позбавленням життя, з метою заволодіння чужим майном продовжив вимагати від ОСОБА_6 віддати їм грошові кошти. Оскільки остання не виконувала його злочинні вимоги, ОСОБА_12 , тримаючи молоток у правій руці, наблизився до ОСОБА_6 , яка сиділа на ліжку, та наніс їй один удар молотком по голові.
Не досягши своєї злочинної мети щодо заволодіння грошовими коштами, які, на його думку, знаходилися у будинку, ОСОБА_12 знайшов у кімнаті аерозольний балон з лаком для волосся, з якого випустив лак на волосся на голові ОСОБА_6 , після чого підпалив його, завдавши потерпілій таким чином фізичного болю та моральних страждань. Щоб не отримати опіки, ОСОБА_6 схопила поблизу себе у кімнаті рушник, обмотала ним свою голову та вибігла з будинку на подвір'я.
Скориставшись тим, що ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 залишилися при цьому у будинку, ОСОБА_6 заховалася від нападників у чагарниках на території подвір'я власного житла.
ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , не виявивши при виході з будинку ОСОБА_6 , зникли з місця вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ними на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 завдав потерпілій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 3932 грн. 87 коп.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачувались у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Провівши всебічне, повне й неупереджене дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України не знайшло підтвердження, та дії обвинувачених необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України.
Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи», при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди повинні брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Аналіз фактичних обставин справи з усією очевидністю вказує на те, що правова позиція сторони захисту щодо необхідності перекваліфікації цілком узгоджується із сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які суд визнав допустимими і належними, тобто такими, які прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність таких обставин.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла заперечила відомості, викладені у протоколах її допиту на стадії досудового розслідування, протоколі слідчого експерименту в частині обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень
При цьому як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду жоден із потерпілих та свідків не вказували на обставини, які б вказували на раптовість дій обвинувачених, власне напад на неї. На противагу подібним твердженням обвинувачення, потерпіла та обвинувачені послідовно та взаємоузгоджено стверджували, що потерпіла добровільно відкрила двері обвинуваченим, надала їм вільний доступ до свого помешкання через те, що їх знала, вони були родичами її чоловіка, раніше бували у їх будинку, вона їм не забороняла заходити всередину будинку, вона з ними без примусу зайшла до кімнати будинку, а вже у кімнаті після певних розмов і сплину деякого часу обвинувачені висунули вимоги щодо передання їм майна. Вказані обставини узгоджуються із показами свідків та спростовують доводи обвинувачення про наявність кваліфікуючих ознак розбою.
Перед початком допиту потерпілої судом було виконано усі вимоги КПК України, потерпіла була приведена до присяги, присягнувши говорити суду правду і лише правду.
Відповідно до ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Згідно ч.3 ст.370 КПК України суд ухвалює рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
За таких обставин, з огляду на процесуальний обов'язок потерпілого не перешкоджати суду у встановленні істини по справі та обов'язок говорити правду, принцип безпосередності дослідження судом доказів, колегія суддів критично ставитися до посилань сторони обвинувачення на відомості щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, які містяться у протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої та відповідного відеозапису, у частині, що суперечить наданим в судовому засіданні нею показам відносно нанесення їй двох ударів кулаками в обличчя, зокрема щодо нанесення їй ударів молотком та підпалювання волосся.
Натомість, в основу вироку покладає покази обвинувачених і потерпілої безпосередньо у судовому засіданні в частині застосування насильства, яке виразилось у нанесенні обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_14 по одному удару рукою в обличчя потерпілій, які були послідовними на протязі усього судового розгляду, та узгоджуються з іншими встановленими у судовому засіданні фактами. Інші твердження обвинувачення в частині механізму та обставин спричинення потерпілій тілесних ушкоджень суд відкидає як непереконливі і не доведені.
При цьому, в порядку ч.4 ст.17 КПК України суд тлумачить всі сумніви на користь обвинувачених.
В іншій частині протирічливі, непослідовні і взаємонеузгоджені показання обвинувачених суд вважає неправдивими і розцінює як спосіб захисту та намір пом'якшити кримінальну відповідальність за скоєне діяння.
Так, аналіз свідчень обвинувачених в суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази обвинувачених в частині заперечень умислу на незаконне заволодіння майном потерпілих неправдивими, оскільки вони не узгоджуються із показаннями потерпілих, свідків та висновками експертиз, а також не узгоджуються із іншими наявними у справі належними і допустимими доказами.
Із встановлених судом обставин вбачається, що обвинувачені двічі протягом значного часу за різних обставин заволоділи майном потерпілих, розпорядились ним на свій розсуд, хоч достеменно усвідомлювали належність цього майна саме потерпілим, неправомірність своїх дій. Посилання на вчинення у минулому потерпілим неправомірних дій відносно майна обвинуваченого суд вважає непереконливими, недоведеними і такими, що не спростовують висновків про їх винуватість у скоєнні інкримінованих злочинів.
Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
При оцінці доказів та доведеності висунутого обвинувачення суд враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК України) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості, чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б вказували на умисне заподіяння потерпілій таких тілесних ушкоджень, а також вчинення відносно неї інших насильницьких дій, які б були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Поряд з тим, суд приймає до уваги, що виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді невизначеної форми синців на верхніх та нижніх повіках обох очей могли утворитись від ударів руками в обличчя, тобто внаслідок застосування насильства з боку обвинувачених, однак механізм їх спричинення, обставини справи у їх сукупності вказують на застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що підтверджується висновком судово-медичного експерта і є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.186 КК України.
Доводи обвинувачення відносно спричинення обвинуваченими інших тілесних ушкоджень потерпілій, проникнення у житло, спростовуються її ж показами у судовому засіданні, висновком судово-медичного експерта, показами свідків та сукупністю інших досліджених судом доказів. Крім того, прокурором не спростовано відомості, які вбачаються із показань потерпілих та свідків відносно можливості отримання потерпілою тілесних ушкоджень без застосування насильства саме з боку обвинувачених.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.
Крім того, згідно роз'яснень п.6, 9, 12, 24, 25 Постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій, як злочин проти власності (стаття 187 КК), - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, тобто розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства. За відсутності хоча б однієї із з цих ознак - вчинене не може кваліфікуватися як розбій.
Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він буде протидіяти нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсованої зброї або її макета тощо), якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я тощо). При цьому погроза повинна бути дійсною і реальною.
При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбою насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. Якщо погроза насильства або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна особа пред'явила вимогу передати його в майбутньому, такі дії належить кваліфікувати залежно від характеру погроз чи насильства як розбій чи як замах на грабіж та за відповідною частиною ст.189 КК України.
Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Як описано вище, під час судового розгляду не встановлено обставин, які б вказували на раптовість дій обвинувачених для потерпілої, застосування насильства саме в момент пред'явлення вимог про передачу майна, спрямованість умислу обвинувачених на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, чіткого розподілу ролей між співучасниками на досягнення мети нападу, оскільки спілкування обвинувачених і потерпілої тривало протягом певного часу, обговорювались не лише питання передачі потерпілою її власного майна, а між собою обвинувачені заздалегідь не обумовлювали роль кожного у вчиненні злочину, обмежившись лише домовленістю щодо заволодінням майном потерпілої.
В судовому засіданні потерпіла спростувала викладені у обвинуваченні відомості про висловлення обвинуваченими на її адресу погрози застосування насильства.
За таких обставин, встановлені судом обставини дають підстави кваліфікувати діяння обвинувачених за ст.186 КК України як грабіж, оскільки достатніх підстав кваліфікувати ці ж дії як розбій за ст.187 КК України не вбачається.
Згідно п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» кожен із епізодів слід оцінювати на предмет кваліфікації дій окремо.
Належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_14 злочину проти власності до скоєння крадіжки майна потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення ОСОБА_13 злочину проти власності до скоєння грабежу у цьому кримінальному провадженні, суду не подано.
Враховуючи викладене, доводи обвинувачення про наявності кваліфікуючої ознаки крадіжки - повторності у їх діяннях, які описано вище, не знайшли підтвердження під час судового розгляду, тому суд вважає їх недоведеними, сумнівними і такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки переконливе обґрунтування відповідних висновків слідчого про наявність такого умислу у обвинувальному акті відсутнє, тому відповідну кваліфікуючу ознаку слід виключити із обвинувачення.
Також не знайшло підтвердження твердження обвинувачення щодо наявності проникнення до житла як кваліфікуючої ознаки злочину, оскільки обвинувачені потрапили у житло потерпілої шляхом вільного доступу з її згоди.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12 - правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає в точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою.
Сумнівний характер вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину, кваліфікованого стороною обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який згідно із п.65 рішення Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» означає, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України» - п.86 (Заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року).
Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обвинувачених у вчиненні вказаних вище діянь, які встановлені судом, а саме у вчиненні у крадіжці та грабежі відповідно.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_12 відносно діянь щодо заволодіння майном 02.10.2016 року слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились грабежі, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; відносно діянь щодо заволодіння майном у період 20-22.09.2016 року - за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло; відносно інших діянь - за ч. 1 ст. 304 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_14 відносно діянь щодо заволодіння майном 02.10.2016 року слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились грабежі, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; відносно діянь щодо заволодіння майном у період 20-22.09.2016 року - за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_13 слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились грабежі, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особу винних та їх відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_13 , суд вважає вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що пом'якшують покарання інших обвинувачених суд не вбачає.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_12 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів. Обставини, що обтяжують покарання інших обвинувачених, відсутні.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинувачених, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, неодружені, дітей не мають, не мають офіційного місця роботи, навчання та джерел доходу, ОСОБА_12 раніше неодноразово судимий, інші обвинувачені раніше не судимі, враховуючи стан їх здоров'я, матеріальний та соціальний стан, думку потерпілих, які просили суворо не карати обвинувачених, суд вважає необхідним призначити всім обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому суд вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення всіх обвинувачених від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов'язків, оскільки їх виправлення неможливе без відбування покарання.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
При кваліфікації вчинених обвинуваченими діянь та призначенні покарання судом не враховується вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 26.04.2017 року у справі № 368/1188/16-к (кримінальне провадження № 12016110190000251 від 09.04.2016 року), оскільки він станом на час винесення вироку Обухівським районним судом Київської області у цій справі не набрав чинності, відтак не має правового значення в силу приписів ч.1 ст.62 Конституції України, ст.532 КПК України.
Запобіжний захід всім обвинуваченим до вступу вироку у законну силу слід залишити без змін, оскільки жодним учасником розгляду відповідні клопотання не заявлялись.
Цивільний позов не пред'являвся.
Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинувачених в повному обсязі в рівних частинах.
Згідно ст.100 КПК України речові докази - викрадені у домоволодінні потерпілих речі, документи на майно, молоток, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, слід повернути потерпілій як законному володільцеві, інші речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, слід знищити, диски із відеозаписами слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,
ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 304 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
-за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на чотири роки,
-за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на п'ять років,
-за частиною 1 статті 304 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі статтей 70,72 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_12 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на шість років.
ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
-за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на чотири роки,
-за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі статтей 70,72 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_14 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_14 залишити тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, продовживши строки їх тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж до 29 липня 2017 року.
Час відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з 03 жовтня 2016 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 03 жовтня 2016 року по 31 травня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України.
Час відбування покарання ОСОБА_14 рахувати з 02 жовтня 2016 року, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 02 жовтня 2016 року по 31 травня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити домашній арешт в період часу з 20-00 години до 07-00 години, продовживши термін дії відповідних обов'язків до 29 липня 2017 року включно.
Час відбуття покарання ОСОБА_13 вираховувати з дня затримання в порядку приведення вироку до виконання, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 02 жовтня 2016 року по 05 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України.
Стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі по 1 204 грн. 83 коп. з кожного.
Речові докази - велосипед «Ardis» червоного кольору, мікрохвильову піч «Samsung» DE68-03673D білого кольору, піч для випічки хліба (хлібопічка) «Delfa», фен для волосся «L'OREAL» чорно-сірого кольору, м'ясорубку «Delfa» чорно-сірого кольору, мобільний телефон «Nokia C1-01», зарядний пристрій до мобільного телефону з USB-дротом, мобільний телефон у копусі чорного кольору з сенсорним екраном «Samsung GT-S5660», інструкцію до DVD-програвача «DVD VitekRT-4019SR», видаткову накладну № ФО-21343 від 15.11.16 з двома чеками до неї та договором купівлі-продажу, кредитний договір № 482157400 з додатками до нього на 6 арк., видаткову накладну № Ф)-4374741 від 30.11.14 з чотирма чеками та двома додатками до неї на 3 арк., інструкцію на мікрохвильову піч «Samsung», гарантійний талон на мультиварку «Polaris», молоток повернути ОСОБА_6 , сліди папілярних ліній на липкій стрічці за № 1 та на липкій стрічці за №1-4, сліди папілярних ліній №1-26, недопалок з сигарети «More», тканеву рукавицю, аерозольний балончик з-під лаку для волосся під назвою «Красотка» - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1