Справа № 357/9211/17
2/357/3285/17
"14" серпня 2017 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дмитренко А. М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 3-я особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що при розгляді цивільної справи № 357/594/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Матюшівської сільської ради Білоцерківського району, 3-я особа: ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним, з перегляду справи за нововиявленими обставинами та подачі касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Київської області від 18.01.2017 року, в березні 2017 року отримано інформацію, що виконкомом Матюшівської сільської ради прийнято рішення № 44 від 10.06.2014 року щодо присвоєння індивідуального номера земельній ділянці, розташованій по вулиці Радянській /ОСОБА_3/, 37 в с. Матюші, також внесені зміни до погосподарських книг, які мають суттєві розбіжності з фактичними даними. Позивач просить суд визнати рішення виконкому Матюшівської сільської ради від 10.06.2014 року за № 44 «Про присвоєння індивідуального номера земельній ділянці розташованій в селі Матюші по вулиці Радянській № 37» -нечинним; визнати дії виконкому Матюшівської сільської ради щодо внесення недостовірних даних до погосподарської книги - незаконними; зобов'язати виконком Матюшівської сільської ради ліквідувати відомості до погосподарської книги с. Матюші Білоцерківського району Київської області на земельну ділянку № 37.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, даний позов подано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в порядку цивільного судочинства.
За положеннями ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
В даному випадку позивач - фізична особа оскаржує до суду рішення та дії суб'єкта владних повноважень, вчинені ним при виконанні владних управлінських функцій та делегованих повноважень щодо ведення погосподарського обліку в сільських радах.
Прикладом того, що така категорія справ належить до компетенції адміністративних судів є ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року у справі № 674/1636/14-а за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, третя особа: ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення виконкому сільської ради та визнання протиправними дій сільської ради, де суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо вирішення спору по суті в порядку адміністративного судочинства.
Позивачі по вказаній справі звернулись до суду з адміністративним позовом до відповідачів в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області в частині відкриття окремого погосподарського номеру ОСОБА_4; визнати протиправними дії Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області щодо внесення запису у книги погосподарського обліку; визнати протиправним та скасувати запис у книгах погосподарського обліку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Отже, даний спір належить до адміністративної юрисдикції.
Згідно з п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
А тому керуючись ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, ст.ст.15, 122 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 3-я особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення, оскільки справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_4