Справа: № 826/797/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІАЛА СПОРТ» до Житомирської митниці ДФС про визнання нечинним та скасування рішення №101000010/2016/200005/2 від 05.12.2016 р.,-
У січні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «НІАЛА СПОРТ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Житомирської митниці ДФС про визнання нечинним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №101000010/2016/200005/2 від 05.12.2016 р.
Свої позовні вимоги ТОВ «НІАЛА СПОРТ» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2017 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №101000010/2016/200005/2 від 05.12.2016 р., прийняте Житомирською митницею ДФС.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «НІАЛА СПОРТ» та компанією NANTONG LIVEUP SPORTS CO., LTD (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 27/04-16 від 27.04.2016 року, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує спортивні товари та обладнання в кількості, зазначеній в Інвойсах, що іменується в подальшому Товар, яке відповідає технічним вимогам Покупця.
З метою митного оформлення товару, що є предметом контракту, ТОВ «НІАЛА СПОРТ» разом з електронною митною декларацією №101060003/2016/003252 від 01.12.2016 року подало до митного органу наступні документи: Контракт № 27/04-16 від 27.04.2016 року та Додаткову угоду до нього від 04.10.2016 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 04.09.2016 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 5 від 18.11.2016 року, комерційний інвойс (рахунок-фактура) № LS-161427UA від 05.10.2016 року, рахунок-проформу №1614270815 від 15.08.2016 року, договір № ALG/090616 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2016 року, заявка на перевозку грузу № 2 від 01.10.2016 року до Договору № ALG/090616 року, довідку про транспортні витрати № 291116/1 від 29.11.2016 року, Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) 385530 від 30.11.2016 року, коносамент (Bill of landing for port to port or combined transport) ZIMUNTG1098407 від 14.10.2016 року.
За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача запитані додаткові документи, шляхом направлення електронного повідомлення декларанту.
Повідомленням від 01.12.2016 року відповідач повідомив, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
- дані платіжного доручення № 4 від 04.09.2016 року не дають можливості встановити, що мала місце оплата саме оцінюваного товару, адже документ містить посилання на рахунок-фактору (інвойс) № 161427,0815 від 15.08.2016, що не наданий до митної декларації;
- документи, подані до митного оформлення не дають можливості перевірити числові значення складових митної вартості оцінюваного товару, пов'язаних із його транспортуванням: Договір №ALG/090616 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2016 поданий у вигляді лише першої та останніх сторінки; Контракт № 24/04-16 від 27.04.2016, рахунок-фактура № LS-161427UA від 05.10.2016, Договір № ALG/090616 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2016, Довідка про транспортні витрати № 291116/1 від 29.11.2016 не містять даних щодо включення до ціни товару вартості портового експедування і навантаження в порту експорту;
- дані Контракту № 24/04-16 від 27.04.2016, Додаткової-угоди від 04.10.2016 до Договору № 24/04-16 від 27.04.2016, рахунку-фактури № LS-161427UA від 05.10.2016 не містять інформації про виробника оцінюваного товару.
У зв'язку з неподанням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 101000010/2016/200005/2 від 05.12.2016 року та заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №101060003/2016/00010 від 06.12.2016 року.
Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу визначення вартості товару на підставі ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товару, оскільки документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а саме: на думку відповідача експертний висновок №В-3594 від 02.12.2016 року та прайс-лист виробника не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару.
Незгода із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару обумовила звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 34-1 ч. 1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Щодо правильності визначеної митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України).
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо чисельних значень складової митної вартості.
Щодо посилання на те, що як зазначено в рішенні, подані на письмову вимогу митного органу Експертний висновок № В-3594 від 02.12.2016 року та Прайс-лист виробника не можуть бути використані як документи, що підтверджують митну вартість товару, колегія суддів зазначає наступне.
Так, обґрунтовані посилання на конкретні розбіжності в наданих позивачем документах або на недостатність відомостей, що містяться в них, для визначення митної вартості за ціною договору (контракту) в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості та в картці відмови відсутні.
В той же час, прас-лист виробника та експертний висновок експерта відповідно до вимог чинного законодавства не є обов'язковими документами для підтвердження митної вартості товару, а тому розбіжності та невідповідності у них не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо обставин зазначених у письмовому повідомленні, зокрема, що дані платіжного доручення № 4 від 04.09.2016 року не дають можливості встановити, що мала місце оплата саме оцінюваного товару, адже документ містить посилання на рахунок-фактору (інвойс) №161427,0815 від 15.08.2016р., колегія суддів зазначає наступне.
Так, у вказаному платіжному дорученні у графі «призначення платежу» містить посилання на Контракт № 27/04-16, в Комерційному інвойсі № LS-161427UA від 05.10.2016 прямо зазначено здійснену попередню оплату (депозит) у розмірі, що повністю збігається із сумою платежу згідно платіжного доручення № 4 від 04.09.2016 року.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на виконання Контракту № 27/04-16 продавцем направлено позивачу Рахунок-проформу № 1614270815 від 15.08.2016 року. В ньому, зокрема, зазначено: умови поставки FOB NANTONG; загальна вартість партії Товару 34 159,83 дол. США; розмір здійсненої попередньої оплати 9 003,78 дол. США; розмір остаточної оплати 25 156,05 дол. США.
Позивачем 04.09.2016 року здійснено попередню оплату Товару за Рахунком-проформою №1614270815 від 15.08.2016 року в розмірі 9 003,78 дол. США (платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 04.09.2016 року).
Поставку партії Товару здійснено за Комерційним інвойсом № LS-161427UA від 05.10.2016. В ньому, зокрема, зазначено: умови поставки FOB NANTONG, загальна вартість партії Товару 34 159,83 дол. США; розмір здійсненої попередньої оплати 9 003,78 дол. США; розмір остаточної оплати 25 156,05 дол. США.
Позивачем 18.11.2016 року здійснено остаточну оплату Товару за інвойсом №LS-161427UA від 05.10.2016 в розмірі 25 156,05 дол. США згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 5 від 18.11.2016 року.
Таким чином, вказані доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Окрім того, у письмовому повідомленні відповідач вказує на те, що документи, подані до митного оформлення не дають можливості перевірити числові значення складових митної вартості оцінюваного товару, пов'язаних із його транспортуванням, оскільки Договір № ALG/090616 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2016 р. поданий у вигляді лише першої та останніх сторінки; Контракт №24/04-16 від 27.04.2016, рахунок-фактура № LS-161427UA від 05.10.2016, Договір №ALG/090616 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.06.2016, Довідка про транспортні витрати № 291116/1 від 29.11.2016 не містять даних щодо включення до ціни товару вартості портового експедування і навантаження в порту експорту;
З цього приводу колегія суддів зазначає, що в Комерційному інвойсі (рахунку-фактурі) № LS-161427UA від 05.10.2016 зазначено умови поставки: FOB NANTONG.
Відповідно до пункту А4 умов FOB (ІНКОТЕРМС-2010), Продавець зобов'язаний поставити товар або шляхом розміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті завантаження, якщо такий є, вказаному покупцем в названому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. Відповідно до пункту А6 умов FOB (ІНКОТЕРМС-2010) Продавець зобов'язаний сплатити, зокрема, всі витрати, що відносяться до товару, до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4.
В той же час, в наданих позивачем документах чітко зазначено, що ціна Товару включала вартість портового експедування і навантаження в порту експорту.
Щодо посилання відповідача на те, що дані Контракту №24/04-16 від 27.04.2016, Додаткової угоди від 04.10.2016 до Договору № 24/04-16 від 27.04.2016, рахунку-фактури № LS-161427UA від 05.10.2016 не містять інформації про виробника оцінюваного товару, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином зазначені відомості підтверджують складові митної вартості.
На підставі зазначених зауважень митним органом запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 р. (справа №21-498а15), згідно якої Верховний Суд України зазначив, що «аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Проте, вказані твердження митниці спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 11 серпня 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.