Справа: № 826/7431/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації щодо відмови виділення житла сім'ї ОСОБА_2; зобов'язати Київську міську державну адміністрацію виділити соціальне житло ОСОБА_2 в місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.
17.01.2017 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як даний спір є житловим незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 червня 2017 року клопотання представника Київської міської державної адміністрації про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у справі №826/7431/16 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснено ОСОБА_2 про його право на звернення із вказаним позовом до відповідного суду, в порядку передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити для продовження розгляду.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами щодо визнання протиправними дії Київської міської державної адміністрації щодо відмови виділення житла сім'ї ОСОБА_2; зобов'язання Київську міську державну адміністрацію виділити соціальне житло ОСОБА_2 в місті Києві.
Отже предметом спору в даній справі є житлові відносини.
Надаючи правову оцінку обставинам та матералам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо підсудності даного позову адміністративному судочинству, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, в п.1 ч.1 ст.3 КАС України зафіксовано, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
В тож й же час, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів та референдуму.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, розгляд справ здійснюється за правилами встановленими КАС України лише у разі, якщо предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Разом з тим, навіть якщо позовні вимоги заявлені до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, але відповідач у спірних відносинах не здійснював владних управлінських функцій відносного заявника, такий спір не має сукупності ознак справи адміністративної юрисдикції, і не повинен розглядатись і вирішуватись адміністративним судом. При цьому, процесуальним законодавством може бути передбачено інший порядок судового вирішення спорів за участю органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся до суду з метою визнання дій Київської міської державної адміністрації щодо відмови виділення житла та зобов'язання Київську міську державну адміністрацію виділити соціальне житло в місті Києві, а а відносини з приводу реалізації та захисту яких регулюються цивільним законодавством.
Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає при врегулюванні договірних відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного Кодексу України, в порядку цивільного судочинства.
В свою чергу, приписи п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.
Позиція суду апеляційної інстанції узгоджена з позицією, викладеною відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.
Згідно з роз'ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).
Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, як відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.
Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір про виділення житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, а отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/27259/15 від 22.06.2016 р., також постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 р. (справа №6-14цс16) та від 23.02.2016 р. (справа №21-6551а15).
Відповідно до ч.1 ст.244 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Так, згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду за правилами КАС України, а має бути вирішена в порядку встановленому ЦПК, а відтак клопотання представника Київської міської державної адміністрації про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 102, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 11 серпня 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.