33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 серпня 2017 року Справа № 903/220/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання Максютинська Д.В
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 1184, від 15.07.2016р.
відповідача: Дорощук А.В.(НОМЕР_1, від 29.05.15р)
третьої особи 1: представник не з'явився.
третьої особи 2: представник не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Волинської області від 17.05.17р. у справі № 903/220/17 (суддя Бондарєв Сергій Васильович)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє саморстійних вимог, на стороні позивача: Цуманський дошкільний навчальний заклад "Сонечко"
до відповідача Цуманської селищної ради
за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області
2. Відділ освіти Ківерцівської районної державної адміністрації
про стягнення 122542 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с.3-12) до Цуманської селищної ради (надалі - відповідач), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області (надалі - третя особа 1) та Відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації (надалі - третя особа 2), в якій просить стягнути з відповідача 122 542,00 грн. заборгованості за виконані роботи.
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2017 року (а.с.175-179) у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, з посиланням на вимоги статей 530, 638, 889 Цивільного кодексу України, а також статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що факт укладення усного договору між позивачем та відповідачем не доведено позивачем, відтак підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 193-201) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, рішення господарського суду Волинської області від 17.05.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що вищевказане судове рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з»ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Крім того, вказує, що суд невірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.
Скаржник зокрема зазначає, що судом безпідставно взято до уваги пояснення відповідача про те, що колишній селищний голова ОСОБА_7 не підписав документи про виконання робіт так як сільська рада не була їх замовником. Вказує, що ОСОБА_7 на час укладення договору був депутатом селищної ради і в будь-якому випадку представляла орган місцевого самоврядування, в тому числі і щодо укладення усної домовленості на проведення ремонтних робіт.
Крім того, апелянт зазначає, що судом в порушення вимог законності та об»єктивності невірно відображено пояснення представника третьої особи 2 щодо узгодження умов підряду, складення кошторису. Вказує, що селищному голові було відомо про початок будівельно-ремонтних робіт, які він міг зупинити у випадку непогодження із проведенням таких робіт на підвідомчому об»єкті, тобто усі істотні умови договору підряду були наявні та дотримані при укладенні усного договору.
Апелянт як на підставу задоволення позовних вимог також посилається на ту обставину, що до направлення позивачем претензії останній звертався до відповідача щодо підписання акти прийому-передачі виконаних робіт, договірної ціни та кошторису, однак відповідач у письмовому вигляді не надав відмови від їх підпису, що у свою чергу свідчить про прийняття робіт без жодних зауважень.
Скаржник не погоджується із висновком суду щодо відсутності укладеного договору, істотних умов договору та документів, що підтверджують виконані роботи. При цьому вказує, що кінцева вартість ремонтних робіт зазначена у висновку судово-будівельної експертизи, що була проведена в рамках кримінального провадження та долучена до матеріалів справи, однак судом дані докази безпідставне не взяті судом до уваги.
Крім того, апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду України, згідно якої відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов»язання.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 скаржнику поновлено строк апеляційного оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 09 серпня 2017 р. на 10.00 год. (а.с.191).
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23.06.2017 третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача відділ освіти Ківерцівської районної державної адміністрації в письмових поясненнях (а.с. 225-227) вказує, що відділ освіти у період до 01 січня 2016 року не мав жодного фінансового відношення до Цуманського дошкільного навчального закладу «Сонечко», а тому на підставі статей 525,526,629 Цивільного кодексу України не міг бути і не є замовником ремонтно-будівельних робіт, стягнення боргу по яких є предметом даного позову. Крім того, відділ освіти не може ні підтвердити ні заперечити факт укладення усного договору між позивачем та відповідачем.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 23.06.2017 третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області в письмових поясненнях (а.с. 229-230) вказує, що до Управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі реєстри бюджетних зобов»язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових та електронних носіях з оригіналами документів, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов»язання щодо оплати ремонтно-будівельних робіт на об»єкті відповідача, не надходили. Зазначає, що реєстрація зобов»язань на підставі договорів, укладених в усній формі, органами Казначейства не здійснюється.
У судовому засіданні 09.08.2017 представник позивача - ОСОБА_1, апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.05.2017р., яким фізичній особі- підприємцю ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Цуманської селищної ради заборгованості за виконані ремонтні роботи на суму 122 542,00 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Цуманської селищної ради про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи на суму 122 542,00 грн.
Представник відповідача - Дорощук А.В., проти апеляційної скарги заперечив, з підстав, викладених у письмових поясненнях . Вказав, що бюджетні кошти на проведення ремонтних робіт у ДНЗ «Сонечко» не виділялись, питання про їх виділення на сесію селищної ради не ставилось та депутатами не розглядалось. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 17.05.17 р. у справі № 903/220/17 без змін. Крім того, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень та протоколів пленарних засідань сесій Цуманської селищної ради за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року.
Водночас представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення поштових відправлень.
Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, містяться письмові пояснення третіх осіб на апеляційну скаргу, в яких викладені їх позиції, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників третіх особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, пояснення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, у зв'язку з наступним.
Як вбачається із матеріалів справи, в період з вересня 2013 року по січень 2014 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було виконано роботи з ремонту ясельної групи Цуманського дошкільного навчального закладу "Сонечко".
Як стверджує позивач, роботи виконувались на замовлення Цуманської селищної ради. Договір на виконання робіт між виконавцем-ФОП ОСОБА_4 та замовником- Цуманською селищною радою був укладений в усній формі. Обсяги та план робіт на поточний ремонт приміщень, які виконав позивач, був погоджений з директором Цуманського дошкільного навчального закладу "Сонечко" ОСОБА_8.
На думку позивача, він, на виконання усної домовленості, виконав в повному обсязі, взяті на себе зобов'язання по ремонту тринадцятої (ясельної) групи Цуманського дошкільного навчального закладу "Сонечко" на суму 122 542,00 грн.
Проте, відповідачем-Цуманською селищною радою роботи по ремонту тринадцятої групи Цуманського дошкільного навчального закладу "Сонечко" на суму 122 542,00грн. є неоплаченим.
В матеріалах справи містяться претензії-вимоги позивача від 12.12.2016р., від 14.02.2017р., з яких вбачається, що позивач направив на адресу відповідача договір підряду, договірну ціну, дефектний акт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на поточний ремонт Цуманського ДНЗ "Сонечко", підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, акт виконаних будівельних робіт, копію висновку судової будівельно-технічної експертизи. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.
Крім того, позивач 14.02.2017 звернувся до відповідача з потворною претензією аналогічного змісту, ґка також залишена без реагування та відповіді.
У зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Цуманської селищної ради про стягнення 122 542 грн.
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення, тоді як відповідачем не надано суду доказів виконання будь-яких робіт.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати,зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначає позивач між сторонами був укладений усний договір, що за своєю правовою природою є договором підряду.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. (ст. 844 ЦК України)
У відповідності до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити підрядникові проведені роботи. Оплата робіт здійснюється відповідно до встановленої договором ціни.
Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Істотними умовами договору будівельного підряду є предмет, строк та ціна.
Ціна договору визначається згідно кошторису (ст.ст. 877, 844 ЦК України).
Так, згідно ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши вищевказані норми законодавства, приходить до висновку , що позивачем під час розгляду справи, не було надано доказів фактичного укладення з відповідачем договору.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами вчинено фактичні дії, які б свідчили про укладення сторонами договору підряду.
Так, після прийняття Цуманською селищною радою рішень № 2/8 від 30.11.2015 «Про передачу майна Цуманського дитячого навчального закладу з балансу селищної ради до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та місти району» та Ківерцівською районною радою від 30.12.2015 №2/5 «Про згод у на прийняття дошкільних навчальних закладів у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ і міста району» розпорядником коштів, виділених дошкільним начальним закладам району, став відділ освіти Ківерцівської районної державної адміністрації (а.с. 113-130). Тобто до 01.01.2016 року розпорядником коштів дошкільних навчальних закладів, в тому числі і ДНЗ «Сонечко», була Цуманська селищна рада.
Відповідно до пп.1 п.»а» ст.. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.
Пунктом 27 частини 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.
Разом з тим, у протоколах сесії Цуманської селищної ради за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року, які містяться у матеріалах справи (а.с.145-167) відсутні дані про розгляд питання щодо виділення бюджетних асигнувань для ремонтних робіт у ДНЗ «Сонечко», що в свою чергу підтверджує відсутність намірів селищної ради щодо проведення ремонтних робіт у даному дошкільному навчальному закладі.
При цьому колегія суддів звертає увагу на положення ч.4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують реєстрацію зобов»язання Цуманської селищної ради перед позивачем щодо оплати 122 542 грн. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) та Положення про Управління Державної казначейської служби України в Ківерцівському районі Волинської області, затвердженим наказом державної Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Органи казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.
Зокрема, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов»язань передбачено статтею 49 Кодексу. Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умова взятого бюджетного зобов»язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.
Зобов»язання розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету реєструються органами Казначейства за процедурами, регламентованими Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов»язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі - Порядок №309).
Відповідно до пункту 2.2 Порядку №309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов»язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов»язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на папероих та електроних носіях іф оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов»язання.
Відповідно, органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за наявності в обліку відповідного бюджетного зобов»язання та фінансового зобов»язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.
Колегія суддів, проаналізувавши вищевказані норми законодавства, приходить до висновку, що реєстрація зобов»язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі договорів, укладених у усній формі, не проводиться.
Крім того, колегією суддів встановлено та підтверджено сторонами, що письмовий договір будівельного підряду між сторонами не укладався, істотні умови договору (предмет, строк і ціна) сторонами не визначались.
Як вбачається з матеріалів справи, до проведення ремонту, технічний стан приміщення ясельної групи ДНЗ "Сонечко", що розташований за адресою: смт. Цумань, вул. Шкільна, 5 сторонами не визначався та дефектний акт, затверджений замовником не складався.
Колегією суддів не приймаються до уваги надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт , у зв»язку із наступним.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Роботи можуть вважатися виконаними, а обов'язок по їх оплаті - таким, що настав, тільки після складення акту виконаних робіт. Виключно складений акт породжує правові наслідки.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Роботи можуть вважатися виконаними, а обов'язок по їх оплаті - таким, що настав, тільки після складення акту виконаних робіт. Виключно складений акт породжує правові наслідки.
Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5).
Відтак, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що письмовий договір будівельного підряду між сторонами не укладався, істотні умови договору (предмет, строк і ціна) сторонами не визначались, акт виконаних будівельних робіт, як і інші надані позивачем документи, що складені позивачем одноосібно (договір підряду, договірна ціна, дефектний акт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на поточний ремонт Цуманського ДНЗ "Сонечко", підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи) не доводять виконання відповідних робіт позивачем саме на суму 122 542,00 грн., а також їх прийняття відповідачем згідно усної домовленості, а тому не можуть бути прийнятими судом до уваги в якості належних доказів виконання позивачем на замовлення Цуманської селищної ради робіт у період з вересня 2013р. по січень 2014 року саме на суму 122 542,00 грн.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що наявність зобов'язання за договором будівельного підряду повинна та може встановлюватись лише первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Висновок судової будівельно-технічної експертизи №8085-8086 від 23.12.2015р., на який посилається як на підставу задоволення позовних вимог позивач, колегія суддів не приймає до уваги, так як даний висновок не свідчить про замовлення робіт Цуманською селищною радою. Крім того, у даному висновку вказано, що враховуючи відсутність даних про технічний стан приміщень до проведення ремонту, а також дефектного акту затвердженого замовником, наявність прихованих робіт та робіт, які неможливо візуально обстежити та провести обміри, обсяги та вартості окремих видів виконаних робіт, експертом взяті до уваги дані, зазначені на підставі наданих позивачем одноособово підписаних актів виконаних будівельних робіт.
Крім того, посилання позивача на те, що здійснення контролю за виконанням робіт та приймання належно виконаних робіт із поточного ремонту приміщення проводилося головами Ківерцівської районної державної адміністрації та Ківерцівської районної ради під час урочистого відкриття групи у Цуманському ДНЗ, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки факт прийняття робіт із поточного ремонту даними особами не підтверджений.
Колегія суддів з вищевказаних підстав не приймає до уваги посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року та постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446, у зв»язку з тим, що вказані судові рішення стосуються правовідносин, в яких бюджетні зобов»язання є зареєстрованими, проте не виконуються через відсутність бюджетних коштів.
Помилковим є посилання позивача на практику Вищого господарського суду України у справах про стягнення коштів за укладеними в усному порядку договорами (а.с. 48-61), у зв»язку з тим, що висновки, викладені у даних судових рішеннях, стосуються правовідносин, в яких були підтверджені обставини укладення усних договорів письмовими первинними документами, тобто актами прийому-передачі, фактурами, розрахунковими документами.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, колегія судді приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів зауважує, що скаржником у апеляційній скарзі не наведено, які саме норми матеріального та процесуального права було допущено судом першої інстанції при розгляді справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 15.06.17р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Волинської області від 17 травня 2017 року у справі №903/220/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №903/220/17 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Філіпова Т.Л.