"08" серпня 2017 р. Справа № Б-39/187-08
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя
Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.
за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.
за участі представників:
ПАТ "ОТП Банк" - Дубровської Г.В. (довіреність б/н від 19.08.2016),
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (довіреність №1664 від 13.06.2017),
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (договір №3 про надання правової допомоги від 31.07.2017), ОСОБА_5 (особисто),
ОСОБА_7 (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. №1087 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № Б-39/187-08
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Харків,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м.Харків,
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Швидкін А.О., суддя Міньковський С.В., суддя Яризько В.О.): 1. Скаргу ліквідатора (вх. № 29194 від 06.09.2016) задоволено частково.
2. Визнано протиправними дії колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_15. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І., на загальну суму 228800,00 грн.
3. В іншій частині скаргу залишено без розгляду.
4. Задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_2, та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2827.
5. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, оформлені протоколом від 26.04.2010, а саме: квартири АДРЕСА_2.
6. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.07.2010 квартири № 11, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2827.
7. Зобов'язано громадянина ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 20.02.2008, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 податковий номер НОМЕР_1) повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2827, а саме: квартиру № 11, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, до ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_8, а ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_15. зобов'язано повернути грошові кошти громадянину ОСОБА_3, що були сплачені останнім за придбання цього майна у розмірі 228800,00 грн.
ОСОБА_3 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири та скарги арбітражного керуючого про визнання неправомірними дій ліквідатора ОСОБА_15. відмовити в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи наявні докази того, що оцінка майна була проведена належним чином, відповідно до норм чинного законодавства на момент проведення аукціону. Таким чином, спірна квартира була реалізована на аукціоні згідно з вимогами чинного законодавства. АТ «ОТП Банк» не оскаржувало вищезазначену оцінку, а отже, на момент проведення аукціону було цілком з нею згодно.
Крім того, висновок судової оціночно-будівельної експертизи №12681 від 27.04.2016 був наданий по спливу 6 років з моменту реалізації квартири. Для надання висновку експерт проводив огляд вищезазначеної квартири. Однак, за роки, які були після проведення аукціону, у вищезазначеній квартирі неодноразово були здійснені поліпшення. А отже, встановити достовірну вартість квартири саме на момент проведення аукціону на сьогоднішній день, неможливо.
Також, як зазначає апелянт, ОСОБА_3 нічого не відомо про той факт, що ОСОБА_15. не перерахував грошові кошти відповідно до законодавства та наведене не може бути підставою для відповідальності ОСОБА_3 Також, це не може бути підставою для визнання аукціону та договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Крім того, посилається на те, що заява про визнання недійсним аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_8 та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 була подана зі спливом трьох років з моменту проведення аукціону, а отже у суду були всі підстави для застосування позовної давності.
13.06.2017 до суду від арбітражного керуючого надійшли додаткові документи (вх.№6282).
28.07.2017 до суду від АТ "ОТП Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7942), в якому кредитор проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
02.08.2017 до суду від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8136), в якому боржник підтримав апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
02.08.2017 до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх.№8137).
04.08.2017 до суду від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8199), в якому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_8, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири та скарги ліквідатора про визнання неправомірними дій ліквідатора ОСОБА_15. з продажу майна банкрута щодо укладання договору купівлі-продажу квартири відмовити у повному обсязі.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник ПАТ "ОТП Банк" у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
ОСОБА_5 та її представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2008 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_8 в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011).
Постановою Господарського суду Харківської області від 22.12.2008 ФОП ОСОБА_8 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_15.
Арбітражним керуючим ОСОБА_15. на виконання вимог постанови Господарського суду Харківської області від 22.12.2008 за результатами інвентаризації майна боржника було включено до складу ліквідаційної маси майно, що належить ОСОБА_8, зокремаАДРЕСА_1, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, про що був складений акт від 24.12.2008.
Вищезазначене майно перебувало в іпотеці АТ "ОТП Банк" на підставі договору іпотеки № PML-702/597/2008 від 21.01.2008, укладеного в забезпечення виконання умов кредитного договору № ML 702/597/2008 від 21.01.2008.
14.01.2010 між суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" та ОСОБА_8, в особі ліквідатора ОСОБА_15., був укладений договір на проведення оцінки вартості майна № 03/10-Х, а саме, трикімнатної квартири № 11, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
26.02.2010 між арбітражним керуючим ОСОБА_15. та Українсько-Російською товарною біржею укладено договір на проведення аукціону з продажу спірного майна початковою вартістю 208000,00 грн, в якому зазначена дата проведення аукціону -26.04.2010. (а.с.88 т.5).
01.03.2010 здійснено оголошення про аукціон з продажу спірного майна в газеті "Еженедельная рекламно-інформационная газета Місто+" Українсько-Російської товарної біржі №7(295) (а.с.79 т.5).
Відповідно до протоколу аукціону від 26.04.2010 переможцем аукціону став ОСОБА_3, ціна продажу - 228800,00 грн (а.с.89 т.5).
23.07.2010 між ліквідатором ФОП ОСОБА_8 - арбітражним керуючим ОСОБА_15. та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу квартири № 11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, житловою площею 51,6 кв.м, загальною площею 75,4 кв.м, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2827 (а.с.92-93 т.5).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2011 звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_15. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_8, призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_8 арбітражного керуючого ОСОБА_11
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2012 звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_11 від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_8, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Карелкіна І.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2012 усунуто арбітражного керуючого Карелкіна І.О. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_8, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І.
18.07.2013 до суду ліквідатором Тищенко О.І. була надана заява (вх.№26102) про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_2, оформленого протоколом від 26.04.2010; визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2827; накладання арешту на спірне майно шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії щодо його відчуження (продажу, дарування, обміну, тощо) до розгляду заяви по суті (а.с.1-3 т.16).
07.10.2013 до суду від ліквідатора надійшли доповнення до заяви про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (вх.№36835) (а.с.44 т.16).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2015 задоволено заяву Тищенко О.І. про дострокове припинення повноважень, звільнено арбітражного керуючого Тищенко О.І. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_8 арбітражного керуючого Онищенка К.С.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 призначено у справі судову експертизу щодо вирішення питання ринкової та ліквідаційної вартості спірної квартири станом на 26.04.2010 (дату аукціону).
06.09.2016 до суду від ліквідатора Онищенка К.С. надійшла скарга про визнання протиправними дій колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_15. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І., на загальну суму 228800,00 грн, та визнання недійсним договору (правочину) купівлі-продажу квартири № 11, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Науки (колишній Леніна), буд. 35, від 23.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І., на загальну суму 228800,00 грн, укладеного між колишнім ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_15. та ОСОБА_3 (а.с.81-84 т.24).
07.12.2016 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява (вх.№41881), в якій ОСОБА_3 проти заяви заперечував. Просив застосувати позовну давність і відмовити ліквідатору у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 11, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Науки (колишній Леніна), буд. 35 (а.с.170-172 т.24).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2013 та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 19.02.2013, спірна квартира належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2015 було викликано у засідання суду для дачі пояснень набувачів майна банкрута ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с.184-185 т.21).
20.03.2017 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011, далі Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як вже зазначалось, постановою Господарського суду Харківської області від 22.12.2008 ФОП ОСОБА_8 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_15.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно із законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Заява ліквідатора Тищенко О.І. про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута від 26.04.2010 та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. та ОСОБА_3, обґрунтована тим, що внаслідок відчуження майна боржника з порушенням порядку реалізації ліквідаційної маси, передбаченого ст. 30 Закону про банкрутство, боржнику завдано значних збитків та порушено права кредитора на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Реалізація спірного майна, яке перебувало в іпотеці АТ "ОТП Банку", відбулася без згоди іпотекодержателя; оголошення про проведення аукціону з продажу спірної квартири було опубліковано в газеті "Еженедельная рекламно-інформационная газета Місто+", яка за посиланнями заявника, стосується лише регіону м. Харкова, її тираж обмежений, що не привело до виявлення належної кількості потенційних покупців; відсутні докази направлення грошових коштів, отриманих від продажу спірного майна, іпотекодержателю - АТ "ОТП Банку"; в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку зазначеного майна.
Як свідчать матеріали справи, вищезазначене майно боржника перебувало в іпотеці АТ "ОТП Банк" на підставі договору іпотеки № PML-702/597/2008 від 21.01.2008, укладеного в забезпечення виконання умов кредитного договору № ML 702/597/2008 від 21.01.2008.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до абз.5 ч.5 ст.3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, колегія суддів зазначає, що дана норма була внесена згідно Закону України №3795-VI 22.09.2011, тобто після проведення спірного аукціону.
В обгрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції послався на порушення ліквідатором положень ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" стосовно відсутності згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки. Однак, колегія суддів зазначає, що норми Закону про банкрутство у даному випадку є спеціальними по відношенню до Закону України «Про іпотеку».
У постанові Верховного Суду України від 26 червня 2013 року (справа № 6-58цс13) викладено правовий висновок, згідно з яким відчуження майна переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною з 15 лютого до 16 червня 2010 року). Положеннями цього Закону не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.
За таких обставин, посилання ліквідатора та суду першої інстанції на те, що для реалізації спірного майна, яке перебувало в іпотеці АТ "ОТП Банку", була потрібна згода іпотекодержателя, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 29 Закону про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий залучає на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
14.01.2010 між суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" та ОСОБА_8, в особі ліквідатора ОСОБА_15., був укладений договір на проведення оцінки вартості майна № 03/10-Х, а саме, трикімнатної квартири № 11, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до звіту №54/01/10-Х від 18.02.2010 про оцінку трьохкімнатної квартири № 11, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ринкова вартість майна на дату оцінки - 18.02.2010 складала 208000,00 грн (а.с.22 - 43 т.6).
Відповідно до висновку, зазначеному в рецензії на звіт про оцінку майна №03/10-Х про незалежну оцінку спірної квартири від 29.01.2010 б/н, проведеної ТОВ "САБО ЛТД», оціночна вартість (без урахування ПДВ) квартири складає 228000,00 грн. На думку рецензента, звіт про оцінку майна- трьохкімнатної квартири № 11, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки (а.с.55-56 т.12).
За таких обставин, посилання ліквідатора на те, що в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку спірного майна є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Так само є необґрунтованим і посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що ліквідатор ОСОБА_15. на власний розсуд визначив вартість майна, визначену суб'єктом оцінювання, мовчазливо погодився з завідомо заниженою вартістю, не повідомляючи про результати оцінки кредиторів, та здійснив відчуження майна банкрута за ціною значно меншою, ніж ціна за аналогічне майно.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.
Статтею 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
26.02.2010 між арбітражним керуючим ОСОБА_15. та Українсько-Російською товарною біржею укладено договір на проведення аукціону з продажу майна, а саме: трикімнатної квартири № 11 загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, початковою вартістю 208000,00 грн, дата проведення аукціону 26.04.2010. (а.с.88 т.5).
01.03.2010 здійснено оголошення про аукціон з продажу спірного майна в газеті "Еженедельная рекламно-інформационная газета Місто+" Українсько-Російської товарної біржі №7(295), що наявна в матеріалах справи (а.с.79 т.5).
Колегія суддів зазначає, що оригінал даної публікації не містить ні її тиражу, ні місця її розповсюдження. Крім того, інформація про дане друковане видання відсутня в Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (а.с.154-173 т.25).
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання ліквідатора на те, що оголошення про проведення аукціону з продажу спірної квартири, яке було опубліковано в газеті "Еженедельная рекламно-інформационная газета Місто+", не привело до виявлення належної кількості потенційних покупців, що є порушенням ч.2 ст.30 Закону про банкрутство та ст.15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Як свідчать матеріали справи, ліквідатор звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№26102) про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна 18.07.2013, а 07.12.2016 до суду від ОСОБА_3 (покупця спірного майна) надійшла заява (вх.№41881) про застосування позовної давності.
Згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.
Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього -у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності -застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165 від 12.06.2007, якою вказано про необхідність мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як вже зазначалось, аукціон з продажу майна банкрута, який ліквідатор просив визнати недійсним був проведений 26.04.2010, ліквідатор звернувся до суду з заявою 18.07.2013, тобто після спливу позовної давності.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що ліквідатор у даній справі багаторазово змінювався, арбітражний керуючий Тищенко О.І. був призначений ліквідатором ФОП ОСОБА_8 01.08.2012, у зв'язку з чим, суд визнав поважною причиною пропуску строку, однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.
Вирішуючи питання про поважність пропущення ліквідатором строку позовної давності при зверненні до суду з відповідною заявою, суд першої інстанцій, послався на те, що ліквідатор у даній справі багаторазово змінювався, тобто визначив особливий статус арбітражного керуючого.
Проте такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (проведення аукціону, укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.
Отже, початком перебігу строку позовної давності є день вчинення правочину, а не день, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин.
Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі №3-1157гс15.
За таких обставин, суд першої інстанцій необґрунтовано визнав поважною причиною пропущення строку позовної давності арбітражним керуючим Тищенко О.І. з тих підстав, що він був призначений ліквідатором ФОП ОСОБА_8 лише 01.08.2012.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_3 переможцем аукціону та покупцем спірного майна було заявлено про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ліквідатора в частині визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_2, оформленого протоколом від 26.04.2010, слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство кошти отримані від продажу майна громадянина-підприємця вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або нотаріуса.
23.07.2010 між ліквідатором ФОП ОСОБА_8 - арбітражним керуючим ОСОБА_15. та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири № 11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, житловою площею 51,6 кв.м, загальною площею 75,4 кв.м, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2827, згідно з яким продаж майна здійснюється за 228800,00 грн, які покупець сплатив готівкою повністю, ще до підписання цього договору (а.с.92-93 т.5).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що арбітражним керуючим ОСОБА_15. грошові кошти від продажу спірної квартири були отримані у повному обсязі, однак, в порушення норм ст.48 Закону про банкрутство на депозитний рахунок нотаріальної контори або нотаріуса внесені не були. Однак, зазначене не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що ліквідатором Тищенко О.І. заява (вх.№26102 від 18.07.2013) в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2827, подана в межах строку позовної давності.
Однак, враховуючи те, що ліквідатором підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири було визначено лише порушення допущені ліквідатором ОСОБА_15. при проведенні аукціону з продажу майна банкрута, інших підстав визначених Цивільним кодексом України або Законом про банкрутство не зазначено, та враховуючи те, що у задоволенні заяви ліквідатора в частині визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута відмовлено, у задоволенні заяви в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2827 слід відмовити, в зв'язку з чим ухвала місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо скарги ліквідатора Онищенка К.С. про визнання протиправними дій колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_15. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2010 на загальну суму 228800,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, 10.09.2015 до суду від ліквідатора Онищенка К.С. надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх.№36091), в якій ліквідатор просив призначити судову експертизу для вирішення питання ринкової та ліквідаційної вартості об'єкту нерухомого майна - квартири № 11 по проспекту Науки (колишній Леніна), 35 у м. Харкові станом на 26.04.2010 (дату аукціону) (а.с.6-7 т.21).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 призначено у справі судову експертизу щодо вирішення питання ринкової та ліквідаційної вартості спірної квартири станом на 26.04.2010 (дату аукціону).
Відповідно до висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокариуса №12681 від 28.04.2016, ринкова вартість квартири № 11 по проспекту Науки (колишній Леніна), 35 у м. Харкові в цінах станом на 26.04.2010 складає 537400,00 грн, а ліквідаційна вартість зазначеної квартири станом на 26.04.2010 становить 424546,00 грн (а.с.43-58 т.23).
06.09.2016 ліквідатором Онищенком К.С. до суду подана скарга (вх.№29194) про визнання неправомірними дій ліквідатора ОСОБА_15. з продажу майна банкрута, яка обґрунтована, зокрема тим, що спірна квартира була відчужена ліквідатором за заниженою ціною, що суперечить інтересам кредиторів та банкрута, оскільки за наслідками реалізації майна банкрута за відверто заниженою ціною, яка не була справедливою та розумною, кредитори, в тому числі ПАТ «ОТП Банк», не змогли задовольнити власні вимоги до боржника у розмірі, який могли б отримати від реалізації майна у випадку продажу майна у суворій відповідності до Закону (а.с.81-84 т.24).
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.24 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Як вже зазначалось, 14.01.2010 між суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "САБО консалтинг" та ОСОБА_8, в особі ліквідатора ОСОБА_15., був укладений договір на проведення оцінки вартості майна. Відповідно до звіту №54/01/10-Х від 18.02.2010 про оцінку трьохкімнатної квартири № 11, загальною площею 75,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ринкова вартість майна на дату оцінки - 18.02.2010 складає 208000,00 грн.
На аукціоні 26.04.2010 спірне майно було продано за ціною вищою, ніж визначено суб'єктом оціночної діяльності, а саме за 228800,00 грн.
Також в матеріалах справи наявна рецензія на звіт про оцінку майна №03/10-Х про незалежну оцінку спірної квартири від 29.01.2010 б/н, в якій зазначено, що звіт про оцінку майна в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки.
Відповідно до висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокариуса №12681 від 28.04.2016, ринкова вартість спірної квартири станом на 26.04.2010 визначена у розмірі 537400,00 грн, а ліквідаційна вартість - у розмірі 424546,00 грн.
Однак, колегія суддів зазначає, що судова експертиза була проведена по спливу 6 років з моменту реалізації квартири.
Як було зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які є власниками спірної квартири станом на сьогоднішній день, за роки, які були після проведення аукціону, у вищезазначеній квартирі неодноразово були здійснені поліпшення, отже встановити достовірну вартість квартири, саме на момент проведення аукціону, на сьогоднішній день неможливо.
За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим призначення та проведення у 2016 році судової експертизи, яка повинна встановити ринкову вартість майна станом на 2010 рік, враховуючи те, що за такий тривалий час стан майна міг значно змінитися та поліпшитися.
Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що арбітражний керуючий ОСОБА_15. на власний розсуд визначив вартість майна, визначену суб'єктом оцінювання, з огляду на те, що даний звіт проведений суб'єктом оціночної діяльності у встановленому Законом порядку, здійснено його рецензування, і, за таких обставин, не вбачає порушень у діях арбітражного керуючого ОСОБА_15. стосовно оцінки майна боржника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги в частині визнання неправомірних дій ліквідатора ОСОБА_15. щодо продажу майна банкрута слід відмовити, в зв'язку з чим ухвала місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ст.25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ліквідатор Онищенко К.С. до зазначеного переліку не відноситься.
Також, місцевим господарським судом не було залучено до участі у справі щодо розгляду заяв ліквідатора (вх.№26102 від 18.07.2013 та вх.№36835 від 07.10.2013) власників спірної квартири, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_5, що є порушенням норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було зобов'язано громадянина ОСОБА_3 повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 23.07.2010, а саме: квартиру № 11, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, до ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_8, з огляду на те, що матеріали справи містять інформацію про відчуження спірного майна та реєстрацію його за іншими особами ще в 2013 році.
Відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод» від 17.07.1997 згадана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Законодавчо встановлені строки вирішення спору господарським судом є одним з основних процесуальних інститутів, який забезпечує виконання базових вимог правосуддя, закріплених Конституцією України, законами України та нормами міжнародного права.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: «Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника».
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Колегія суддів зазначає, що заява ліквідатора (вх.№26102) про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута від 26.04.2010 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 23.07.2010, надійшла до суду 18.07.2013, а ухвала, якою була розглянута зазначена заява по суті, була прийнята місцевим господарським судом лише 20.03.2017, тобто більш ніж через 3 роки від дати подання самої заяви, що з урахуванням відповідних кретеріїв є порушенням розумного строку розгляду спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим ухвала Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № Б-39/187-08 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута від 26.04.2010, визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23.07.2010, та скарги ліквідатора (вх. № 29194 від 06.09.2016) щодо визнання протиправними дій колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_15. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2010.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № Б-39/187-08 скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута від 26.04.2010, а саме: квартири АДРЕСА_2, та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23.07.2010, укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_15. (який на дату укладання договору виконував обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_8.) та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2827, відмовити.
У задоволенні скарги ліквідатора (вх. № 29194 від 06.09.2016) щодо визнання протиправними дій колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_15. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І., на загальну суму 228800,00 грн відмовити.
Повний текст постанови складено 14.08.2017
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Пуль О.А.