"09" серпня 2017 р. Справа № 920/357/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А. , суддя Шутенко І.А.,
за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,
за участі представників:
позивача - Парфененко М.С., довіреність № 06.01 - 27/5 від 10.01.2017;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 985 від 06.06.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2267С/3-28) на рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2017 року в справі № 920/357/17
за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми;
про стягнення 12202,46 грн,
У квітні 2017 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3, в якій (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) просить стягнути з відповідача 12202,46 грн за договором № УМКВ-0935 від 01.03.2016 оренди нерухомого комунального майна - нежитлових приміщень, розміщених на 1 поверсі та у підвалі в АДРЕСА_1, загальною площею 22,8 кв. м, в тому числі: 11266,88 грн орендної плати та 935,58 грн пені.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.06.2017 у справі № 920/357/17 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто відповідача 11266,88 грн орендної плати та 826,88 грн пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що орендовані приміщення на момент передачі в оренду перебували у незадовільному стані внаслідок пожежі, їх використання було неможливим без проведення капітального ремонту (реконструкції), але орендодавець дозволу на виконання капітального ремонту не надав. Вважає, що спірні нежитлові приміщення були позивачем незаконно передані в оренду, оскільки ці приміщення не належать до комунальної власності, право власності на ці приміщення за громадою міста Суми не зареєстровано.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 920/357/17 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.08.2017.
В судовому засіданні 03.08.2017 оголошено перерву до 09.08.2017.
Представник апелянта 09.08.2017 за вх. 8334 надав письмове пояснення до апеляційної скарги, в якому зазначає, що не використовував орендоване приміщення, у зв'язку з його непридатністю, що є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 02.08.2017 за вх. № 8125 та в судовому засіданні 09.08.2017 не погоджується з доводами відповідача, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що орендар на момент укладення договору оренди та передачі спірного майна в оренду був обізнаний про незадовільний стан приміщень, що зазначено в акті прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016. Відповідно до п. 6.2.5 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за об'єкт оренди в розмірі та в термін згідно з договором на відповідний рахунок міського бюджету. 20.04.2017 сторони уклали додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2016 між орендодавцем - Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступником якого є Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - позивач у справі) - та орендарем - ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) на умовах цього договору, нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розміщених на 1 поверсі та у підвалі АДРЕСА_1, загальною площею 22,8 кв.м, що знаходиться на обліку орендодавця, для розміщення складу (а.с. 7-9).
Перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила, що до укладення зазначеного договору оренди нерухомого комунального майна рішенням VII скликання VII сесії Сумської міської ради від 24.02.2016 № 381-МР було внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 № 2289-МР «Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми», згідно з якими до переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми внесено нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 22,8 кв.м (а.с. 168-169).
За таких обставин, відповідач безпідставно посилається на те, що на момент передачі в оренду спірні нежитлові приміщення не належали до комунальної власності.
Згідно з п. 3.1 зазначеного договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об'єктом оренди, який є додатком № 3 до цього договору.
Факт передачі майна в оренду відповідачу підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 (а.с. 10, зворотний бік аркуша).
Відповідно до п. 10.1 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016, договір укладено строком на два роки одинадцять місяців з 01.03.2016 по 01.02.2019.
В п. 10.7 зазначеного договору сторони передбачили можливість дострокового припинення договору за взаємною згодою сторін.
20.04.2017 сторони уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016, за умовами якої договір оренди нерухомого комунального майна вважається розірваним з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі (а.с. 21).
Пунктом 3 цієї угоди сторони визначили обов'язок орендаря сплатити оренду плату станом на момент повернення приміщення орендодавцю.
Факт повернення орендованих приміщень позивачу підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 20.04.2017 (а.с. 20).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, яким встановлюються, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки сторін.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась.
Пунктом 6 ст 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від плати за договором оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 на підставі п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки на момент приймання в оренду спірного майна відповідачу було відомо про незадовільний стан об'єкта оренди, що підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 та висновком незалежної оцінки об'єкту оренди, який є додатком № 2 до договору оренди.
Так, з акту прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 вбачається, що на момент передачі приміщень в оренду нежитлові приміщення, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 22,8 кв.м, перебували у незадовільному стані, у зв'язку з пошкодженням внаслідок пожежі.
Вказаний акт прийняття-передачі нерухомого майна підписаний орендарем (відповідачем у справі) без зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016, технічна документація на об'єкт оренди (нежитлові приміщення площею 22,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 виготовлена спеціалізованим підприємством та є додатком № 1 до зазначеного договору.
Згідно з п. 2.2 вказаного договору оренди нерухомого комунального майна, вартість об'єкта оренди станом на 31.12.2015 відповідно до висновку незалежної оцінки (який є додатком № 2 до цього договору) складає 50421,00 грн.
Отже, приймаючи по акту прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 в користування нежитлові приміщення площею 22,8 кв.м, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 орендар був обізнаний про незадовільний стан орендованих приміщень, що підтверджується особистим підписом орендаря в акті прийняття-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 та висновком незалежної оцінки об'єкту оренди, який є додатком № 2 до договору оренди.
Таким чином, відповідач мав право відмовитись від прийняття в користування цих приміщень, але своїм правом не скористався.
Відповідно до п. 6.1.2 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016, орендар має право здійснювати за рахунок власних коштів реконструкцію (технічне переоснащення, переобладнання тощо) перепланування та капітальний ремонт об'єкта оренди тільки при наявності письмової згоди орендодавця, за умови обгрунтування необхідності проведення цих робіт. Перелік необхідних документів для надання згоди визначає орендодавець.
Згідно з п. 6.1.3 зазначеного договору, орендар має право залишати за собою проведені ним поліпшення об'єкту оренди, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди.
В п. 6.2.10 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 сторони передбачили обов'язок відповідача здійснювати своєчасно за власний рахунок капітальний ремонт Об'єкта оренди. Ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень Об'єкта оренди і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень Об'єкта оренди, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень.
Відповідач 17.03.2016 звернувся до позивача з заявою про надання згоди на проведення поліпшення орендованого майна (а.с. 43).
Позивач листом від 27.04.2016 № 08.01.-18/1106 (а.с. 43, зворотний бік аркушу) надав згоду на проведення поліпшення орендованого майна та повідомив про необхідність виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення робіт, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна, проведення експертизи цієї документації та надання її на погодження орендодавцю.
Відповідач 19.10.2016 знов звернувся до позивача з заявою про надання згоди на проведення поліпшення орендованого майна (а.с. 44).
У відповідь на повторне звернення відповідача, позивач листом № 06.01.-18/3176 від 07.11.2016 повідомив відповідача, що відповідну згоду на поліпшення орендованого майна вже було надано.
У відповідності до ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України відповідач не звертався до позивача з вимогою про зменшення плати за користування майном.
Підстави для звільнення відповідача від плати за договором оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 на підставі п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки на момент приймання в оренду спірного майна відповідач був обізнаний про незадовільний стан об'єкта оренди.
За приписами ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається.
В п. 6.2.5 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 сторони визначили обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за об'єкт оренди в розмірі та в термін згідно з договором на відповідний рахунок міського бюджету.
Згідно з п. 4.1 договору оренди нерухомого комунального майна, орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі чинної методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додатком № 4 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 зазначеного договору оренди нерухомого комунального майна, нарахування орендної плати починається з дня підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди.
Згідно з п. 4.3 договору, орендна плата щомісячно перераховується орендарем в термін не пізніше 15-го числа місяці, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ.
Крім того, договір оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 за згодою сторні було достроково розірвано додатковою угодою від 20.04.2017 до цього договору, якою відповідач підтвердив наявність у нього обов'язку сплатити оренду плату до моменту повернення приміщення орендодавцю включно.
В матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати по договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11266,88 грн орендної плати.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 935,58 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті п. 4.7 договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0935 від 01.03.2016 сторони передбачили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати відповідач сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
З наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог вбачається, що пеню нараховано в сумі 935,58 грн за період з 01.11.2016 по 30.04.2017 помісячно, виходячи з суми заборгованості за липень 2016 року - березень 2017 року з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорі.
Тобто позивачем при розрахунку пені невірно визначено період прострочення грошового зобов'язання з оплати орендної плати без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 826,88 грн.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2017 року в справі № 920/357/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2017.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Шутенко І.А.