04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" серпня 2017 р. Справа №910/20357/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги (вх. №09-08.1/6627/17 від 08.08.2017) ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017
у справі № 910/20357/16 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом ОСОБА_2
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Вікторівна
про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 (повний текст рішення підписаний 11.05.2017) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач, ОСОБА_2, 27.07.2017 подала апеляційну скаргу (вх. №09-08.1/6627/17 від 08.08.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/20357/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
До апеляційної скарги апелянт додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки, такий строк, за твердженням позивача, був пропущений нею з поважних причин.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження рішення місцевого господарського суду встановила, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим судом. У разі якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 50, ч. 3 ст. 51 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення Господарським судом міста Києва було оголошено 27.04.2017 року, повний текст рішення підписано 11.05.2017. Відтак, враховуючи приписи ст. 50, 93 ГПК України, встановлений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення сплив 22.05.2017. Однак ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу лише 27.07.2017 (згідно вхідної відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва), тобто апелянт подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом 10-тиденного строку на оскарження.
Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази, які подаються до апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження посилається на те, що вона в період з 16.06.2017 по 18.06.20217 та в період з 29.06.2017 по 12.07.2017 перебувала за межами України, а тому не могла своєчасно підготовити та подати апеляційну скаргу. Окрім того, апелянт посилається на те, що однією із підстав позову були обставини щодо незаконного переведення компанією Євроніс Іншуринс Груп АД прав на акції ПАТ «ХДІ страхування», докази чого, а саме судове рішення в адміністративній справі №826/11712/15 апелянт отримав лише 24.07.2017. Наведені обставини позивач вважає поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у зв'язку з чим просить його поновити.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи позивач приймав участь у судовому засіданні 27.04.2017, на якому місцевим господарським судом було прийнято рішення у справі. Окрім того, згідно відмітки на звороті останнього аркуша рішення, представник позивача ОСОБА_5, повноваження якої підтверджуються довіреність б/н від 03.10.2016, отримала копію рішення у даній справі 15.05.2017, наведене свідчить, що позивач отримав копію рішення у даній справі ще за сім днів до закінчення строку на апеляційне оскарження.
Разом з цим, апелянт не зазначила, які саме обставини у період з 15.05.2017 (з моменту отримання копії рішення) до 22.05.2017 (останній день строку на апеляційне оскарження) перешкоджали подати апеляційну скаргу, враховуючи те, що за межами України ОСОБА_2 перебувала у червні, в той час як строк для оскарження сплив ще у травні 2017. Обставина щодо розгляду іншим судом справи, рішення в якій, на думку скаржника, може підтвердити наявність підстав у даному позові, не може вважатись поважною причиною, оскільки така обставина не є об'єктивною та непереборною, що завадила своєчасно звернутись з апеляційною скаргою, при цьому згідно ст. 22 ГПК України сторона у справі має право подати клопотання як про відкладення розгляду справи, так і про зупинення провадження у справі за наявності відповідних підстав, а тому існування провадження у іншій справі, закінчення якого очікувала позивач, не може вважатись обставиною, що перешкоджала у реалізації права на апеляційне оскарження.
Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.
За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata».
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено переконливих обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, існування яких перешкоджали б ОСОБА_2 своєчасно подати апеляційну скаргу, враховуючи отримання копії рішення Господарського суду міста Києва в межах строків на його апеляційне оскарження.
З урахуванням наведеного Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, а відтак відхиляє клопотання ОСОБА_2 про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/20357/16.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/20357/16 Київським апеляційним господарським судом не приймається до апеляційного провадження і повертається скаржнику.
Керуючись ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1.Відмовити ОСОБА_2 у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року у справі №910/20357/16.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі №910/20357/16 повернути скаржнику без розгляду.
3. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.
4. Матеріали справи №910/20357/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова