"02" серпня 2017 р. Справа № 909/968/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Петрик К.О.
за участі представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
у відкритому судовому засіданні розглянув справу №909/968/16 за позовом відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" та до товариства з обмеженою відповідальністю "НІКІ", за участі третьої особи приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів
за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства "Мегабанк" і товариства з обмеженою відповідальністю "НІКІ" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16
У листопаді 2016 року відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківський птахокомбінат" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Мегабанк" та товариства з обмеженою відповідальністю "НІКІ". Позивач просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 13.03.2015 р. за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29.03.2012р. та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29.03.2012р.; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № ГД-08-02/2012-з від 13.03.2015р.
13 грудня 2016 року представник позивача подав клопотання про зміну предмету позовних вимог, у якому просив суд прийняти до розгляду позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 13.03.2015 р. за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р. та Кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р.; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № ГД-08-02/2012-з від 13.03.2015 р.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28054465 від 03.02.2016 р. 11:30:27 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3 та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000080020006 за товариством з обмеженою відповідальністю “НІКІ”.
Господарський суд Івано-Франківської області прийняв і розглянув позовні вимоги з урахуванням їх доповнень. З урахуванням положень частин 1, 4 статті 15 ГПК України, роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у постановах №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійними", №18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, №10 від 24.10.2011 р. “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”, предмету спору та місцезнаходження зобов'язаних за договором сторін і майна, що є предметом спору, визначився, що спір підвідомчий Господарському суду Івано-Франківської області.
Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Неверовська Л.М.) рішенням від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16 позов задовольнив; визнав недійсним договір про відступлення права вимоги за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій №ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р. та Кредитним договором №08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКІ" 13.03.2015 р.; визнав недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-3, посвідченим 29.03.2012 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр. № 459, укладений між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКІ" 13.03.2015 р. та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №816.; скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28054465 від 03.02.2016 р. 11:30:27 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул.Комунальна, 3 та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000080020006 за Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКІ".
Суд першої інстанції виходячи із обставин справи та положень ст.ст. 203, 215, 509, 510, 512, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 26, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правових позицій Верховного Суду України у подібних справах дійшов висновку про задоволення позову.
Суд вказав, що в результаті укладення оспорюваних договорів про відступлення права вимоги ОСОБА_8 “Нікі” набуло право власності на майно, вартість якого значно перевищує суму, сплачену новим кредитором ОСОБА_8 "Нікі" первісному кредитору ВАТ “Мегабанк”, та значно перевищує розмір заборгованості ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” за кредитним договором. Ціна відступлення права грошової вимоги за умовами договору становила 1693908,74 грн., а розмір самої грошової вимоги становив 6225332,52 грн. Тобто, розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги.
За умовами іпотечного договору №ГД-08-02/2012-з від 29.03.2012р. та договору про відступлення права вимоги від 13.03.2015р. за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з від 29.03.2012 р. балансова вартість майна переданого в іпотеку становить 7914370 грн., що значно більше розміру заборгованості боржника визначеного новим кредитором ОСОБА_8 «НІКІ» у повідомленні від 27.03.2015р., в якому загальна сума заборгованості боржника ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” становить 6225332,52 грн.
За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28054465 від 03.02.16) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 майно ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат", що було предметом іпотеки, перейшло у власність ОСОБА_8 “Нікі”.
Господарський суд Івано-Франківської області вказав, що оспорювані договори є саме договорами факторингу, оскільки відступлення права вимоги відбувалось в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту. Ціна відступлення права грошової вимоги за умовами договору становила 1693908,74 грн. (п. 2.6 Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором), а розмір самої грошової вимоги станом на 27 березня 2015 року становив 6225332,52 грн. Тобто, розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги.
Водночас ураховуючи вимоги закону щодо предмету договору факторингу, суб'єктного складу сторін договору факторингу - ОСОБА_8 “Нікі” не відноситься до фінансових установ, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу. Тому оспорювані договори не відповідають вимогам закону і є недійсними.
Суд визнав помилковими доводи відповідачів про відсутність порушеного права чи інтересу позивача і вказав, що ОСОБА_8 "Нікі" набуло у власність майно ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" у незаконний спосіб, що порушує права та інтереси позивача.
З огляду на вищевикладене, той факт, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Апеляційні скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16 подали відповідачі - публічне акціонерне товариство "Мегабанк" і товариство з обмеженою відповідальністю "НІКІ".
Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд не з'ясував, яким умовам договору передбачено здійснення ПАТ «Мегабанк» плати на користь послуг ОСОБА_8 «Нікі» з надання коштів. Висновок суду про оплатність вимог за договором про відступлення права вимоги не відповідає статті 1077 ЦК України. Суд не з'ясував реальної вартості предмету іпотеки. Суд взяв до уваги вимоги, які ОСОБА_8 «Нікі» направляло позивачу уже після укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги, відтак ця обставина не може впливати на зміст і правову оцінку договору в момент його укладення. Постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №3-238гс-16 не містить чіткого визначення оспорюваного у цій справі договору, як договору факторингу, що саме є платою клієнта та чи така плата є обов'язковою.
Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 15, 16, 215, 216, 512-519, 626, 627, 628, 653, 1077 Цивільного кодексу України. Наголошує, що за визначенням договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Ця послуга надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога передана клієнтом фактору не може розглядатись, як плата за надану останнім фінансову послугу. Зазначає, що аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 липня 2007 року у справі №26/347-06-6531, від 06 липня 2015 року у справі №6-301цс15, від 07 липня 2016 року у справі №6-1212ц16. Зазначає, що укладений відповідачами договір відступлення права вимоги не є договором факторингу, а за цим договором у сторін виникають правовідносини договору купівлі-продажу права вимоги. Продаж банком права грошової вимоги за кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, а такий договір не є договором факторингу.
Наголошує, що оспорювані правочини повністю відповідають вимогам закону, у тому числі ст.ст. 203, 215, 512-516, 656 ЦК України, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Щодо порушення і неправильного застосування норм процесуального права. ПАТ «Мегабанк» вважає, що суд першої інстанції порушив норми статті 15 ГПК України і розглядав справу не за місцем знаходження одного з відповідачів (міста Київ або Харків). З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що у ПАТ “Мегабанк” є в наявності лише один відокремлений підрозділ - Київська філія. Івано-Франківське ЦРВ ПАТ “Мегабанк” діє відповідно до Положення про Івано-Франківське центральне регіональне відділення ПАТ “Мегабанк”. Цим Положенням Івано-Франківське центральне регіональне відділення ПАТ “Мегабанк” не наділене правами представництва інтересів ПАТ “Мегабанк” в суді та не може бути відповідачем в суді. Тому Івано-Франківське ЦРВ ПАТ “Мегабанк” не є уповноваженою юридичною особою відокремленим підрозділом ПАТ “Мегабанк”. Крім того, суд незаконно прийняв заяву позивача зміну предмету та підстав позову щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на майно за ОСОБА_8 «Нікі». Тим самим порушив приписи ст.22 ГПК України. Суд прийняв заяву в частині вимоги про скасування державної реєстрації прав та обтяжень на майно без сплати судового збору та не урахував наявності інших судових справ, у яких розглядається така ж вимога - справа №909/941/16, що розглядає Господарський суд Івано-Франківської області. Крім того, постановляючи рішення про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та адміністративно-виробничі приміщення за ОСОБА_8 "НІКІ" суд першої інстанції не вирішив питання про відновлення права іпотеко держателя за ПАТ «Мегабанк» та повернення сторін до попереднього становища, як цього вимагає ст.216 ЦК України та ст.ст. 3, 4 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на предмет спору щодо скасування рішення нотаріуса, суд першої інстанції неправильно визначив статус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, тим самим порушив вимоги ст.ст. 1, 21, 22 ГПК України. Крім того, суд порушив принцип дотримання балансу сторін, оскільки не спростував поданих ПАТ «Мегабанк» доказів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКІ" просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Оскаржуване рішення вважає необґрунтованим та таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, а застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України у справі №3-238гс16 помилковим і безпідставним.
Висновок суду першої інстанції про те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги є договором факторингу не ґрунтується на законі і суперечить практиці Верховного Суду України, яку суд зазначив в оскаржуваному рішенні. Наголошує, що виходячи із змісту договорів про відступлення прав вимог, у них відсутнє фінансування під відступлення грошової вимоги. Адже за відступлене право вимоги у сумі 1693908,74 грн. ОСОБА_8 “НІКІ” сплатило ПАТ Мегабанк” таку ж саму суму. Тобто відсутня плата за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта. Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Отже, дії сторін після укладення правочину не можуть бути предметом оцінки судом під час розгляду питання дійсності правочину. З тих же мотивів безпідставним є посилання суду, як на підставу недійсності оспорюваних правочинів, на той факт, що ОСОБА_8 «НІКІ» набуло право власності на майно, вартість якого значно перевищує сплачену товариством суму та розмір заборгованості боржника за кредитним договором. Балансова вартість предмета іпотеки, реєстрація права власності на предмет іпотеки і зазначена при реєстрації вартість предмета іпотеки не доводять недійсності договору про відступлення прав вимоги.
Щодо оскаржуваного рішення в частині задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки ОСОБА_8 «НІКІ» вважає, що при прийнятті означеної вимоги до розгляду і під час вирішення позову суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права. Суд не мав права приймати цю вимогу до розгляду після початку розгляду справи по суті, оскільки перше судове засідання у цій справі було призначене на 28 листопада 2016 року, а 28 листопада 2016 року відкладене на 13 грудня 2016 року. Також клопотання позивача про зміну предмету позовних вимог не відповідало вимогам статей 54, 57 ГПК України. Адже позивач заявив додатково ще одну вимогу немайнового характеру, одночасно змінивши і підставу, і предмет позову, що є незаконно.
ОСОБА_8 «НІКІ» вважає, що скасовуючи рішення про реєстрацію права власності на майно за товариством суд тим самим застосував реституцію, що суперечить закону. Здійснюючи аналіз практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховний Суд України вказав, що застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином можливе тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача). В оспорюваних договорах предметом не було право власності, а позивач не виступав стороною у цих договорах, що виключає застосування реституції шляхом скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності. Крім цього, суд не повернув сторони у попередній стан - не відновив за ПАТ «Мегабанк» право іпотекодержателя, тобто реєстрацію іпотеки (обтяження на це майно) в Державному реєстрі прав і їх обмежень.
Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, за товариством з обмеженою відповідальністю "НІКІ".
Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви. Про розгляд справи учасникам процесу повідомлено належним чином.
Представники відповідачів підтримали апеляційні скарги у повному обсязі, надали додаткові пояснення. Представники позивача надали відзив і додаткові пояснення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_5 надіслала суду заяву, просить розглядати справу за її відсутності.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення представників сторін, розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у рішення Господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін з огляду на таке.
Згідно з статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи слідує, що 29 березня 2012 року ПАТ “Мегабанк” (кредитодавець) в особі директора Івано-Франківського ЦРВ ПАТ “Мегабанк” та ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” уклали генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012, яким визначаються загальні умови надання кредитодавцем послуг позичальнику по здійсненню кредитних операцій.
Також, 29 березня 2012 року ПАТ “Мегабанк” (кредитодавець) та ВАТ Івано-Франківський птахокомбінат” (позичальник) уклали кредитний договір № 08-02/2012/ГД-08-02/2012, на виконання умов якого позичальнику ВАТ “Івано- Франківський птахокомбінат” було надано кредит у розмірі 1500000 грн. на строк з 29 березня 2012 року до 28 березня 2015 року на поповнення обігових коштів (оплату енергоносіїв, ПММ, виплату заробітної плати, платежів до бюджету та інших витрат, пов'язаних із основною діяльністю позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 21% (двадцять один процент) річних на умовах передбачених договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №08-02/2012/ГД-08-02/2012 ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” (іпотекодавець) та ПАТ “Мегабанк” (іпотекодержатель) 29 березня 2012 року уклали іпотечний договір №ГД-08-02/2012-з, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, що зареєстрований в реєстрі за №459, за умовами якого ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” передав у заставу ПАТ “Мегабанк” земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,6370 гектара та адміністративно-виробничі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3. Згідно з п. 1.4. договору вартість предмета іпотеки становить 7 914 370 грн., у тому числі вартість земельної ділянки становить 4 724 370 грн.
13 березня 2015 року ПАТ “Мегабанк” і ОСОБА_8 «НІКІ уклали такі договори:
- договір про відступлення права вимоги до боржника ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року;
- договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з, посвідченим 29 березня 2012 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, реєстр №459. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13 березня 2015 року, зареєстровано в реєстрі за №816.
На підставі цих договорів було прийнято рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28054465 від 03.02.2016 р. 11:30:27 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3 та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000080020006 за товариством з обмеженою відповідальністю “НІКІ”.
ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” звернувся до суду з позовом визнати недійсними укладені 13 березня 2015 року ПАТ “Мегабанк” з ОСОБА_8 «НІКІ» договір про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з. Вважає оспорювані правочини такими, що вчинені з порушенням закону, а також ці правочини порушують його права та інтереси.
До початку розгляду справи по суті ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” подав клопотання про зміну предмету позову, у якому доповнив позов вимогою скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю “НІКІ” права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3 та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000080020006.
Відповідно до вимог статті 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд першої інстанції вказав, що земельна ділянка, кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової нерухомості, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, вибули із власності ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” та перейшли у власність ОСОБА_8 “НІКІ” згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28054465 від 03.02.2016 р. 11:30:27 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Підставою прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 03.02.2016 р. є договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 816, виданий 13.03.2015 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, який є предметом оскарження у цій справі.
Виходячи з приписів частини 2 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. З урахуванням наведеного, у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.
Щодо доводів відповідачів про наявність у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області справи №909/941/16 з тотожною вимогою, заявленою ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” у клопотанні про зміну предмету позовних вимог у справі №909/968/16 суд зазначив, що позовні вимоги у справі №909/941/16 виникли з інших правових підстав - такі мотивовані порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
З огляду на те, що клопотання подано до початку розгляду справи по суті та ураховуючи, що рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було прийнято на підставі правочинів, які можуть бути визнані судом недійсними, Господарський суд Івано-Франківської області прийняв до розгляду клопотання про зміну предмету позову і розглянув спір у повному обсязі.
Такі процесуальні дії Господарського суду Івано-Франківської області є законними. Позивач з дотриманням вимог статей 22, 54, 57 ГПК України подав заяву про зміну предмета позову, доповнивши позовні вимоги ще однією вимогою, яка є наслідком недійсності оспорюваних правочинів, не змінюючи при цьому підстав позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину.
1. За умовами договору про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій та за кредитним договором ПАТ “Мегабанк” (первісний кредитор) відступило ОСОБА_8 “Нікі” (новий кредитор) право вимоги за укладеними із ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р. та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29.03.2012 р. (п.1.1.).
За змістом п.2.1. первісний кредитор на умовах цього договору відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника, як позичальника за кредитним договором, зокрема:
- право на стягнення (отримання) заборгованості Боржника перед первісним кредитором, яка виникла станом на 13.03.2015 р. в сумі 1693908,74 грн. та складається з: 1450000 грн. - суми заборгованості за кредитом, 231451,14 грн. - суми заборгованості за простроченими процентами, 10150,00 грн. - суми заборгованості за нарахованими процентами, судові витрати в розмірі 2307,6 грн.;
- право вимоги на стягнення (отримання) від Боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог у тому числі передбачених Кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у Первісного кредитора до Боржника до моменту укладення цього договору;
- права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов'язаних з цим сум;
- будь-які інші вимоги згідно Генерального кредитного договору та Кредитного договору.
Заміна кредитора у зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору здійснюється з моменту зарахування на рахунок первісного кредитора повної суми, зазначеної у п. 2.6.1. цього договору. (п. п. 1.2, 1.2.1).
До нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п.1.2.2.).
За передачу права вимоги за кредитним договором новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору суму у розмірі 1693908,74 грн. (п.2.6.1.).
Сторони підтверджують, що укладення цього договору також засвідчує те, що до нового кредитора перейшли усі права, що пов'язані із здійсненням первісним кредитором повідомлення боржника про порушення боржником основного зобов'язання за Кредитним договором та/або Договором іпотеки (повідомлення №92-220 від 29.05.14 року) (п.5.2.).
За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року, укладений 13 березня 2015 року публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (первісний кредитор) з товариством з обмеженою відповідальністю «НІКІ» (новий кредитор) є договором факторингу.
Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом статті1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За визначенням статті 1закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:
- фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг;
- фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 цього Закону факторинг є фінансовою послугою.
За змістом статті 5закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами.
У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
За умовами договору про відступлення права вимоги від 13 березня 2015 року ОСОБА_8 «НІКІ» зобов'язалося сплатити ПАТ «Мегабанк» грошові кошти у сумі 1693908,74 грн. Натомість, ПАТ «Мегабанк» передало ОСОБА_8 «НІКІ» право грошової вимоги до боржника (ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат”), у тому числі: право на стягнення (отримання) заборгованості боржника перед первісним кредитором, яка виникла станом на 13.03.2015 р. в сумі 1693908,74 грн.; право вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов'язаних з цим сум; будь-які інші вимоги згідно Генерального кредитного договору та Кредитного договору.
Виходячи із положень статті 1077 Цивільного кодексу України про те, що плата клієнта фактору визначається у будь-який передбачений договором спосіб, суд апеляційної інстанції вважає, що передані за цим договором права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов'язаних з цим сум, та будь-які інші вимоги згідно Генерального кредитного договору та Кредитного договору, і є платою за передачу фактором (ОСОБА_8 «НІКІ») грошових коштів клієнту (ПАТ «Мегабанк»), передбаченою договором про відступлення права вимоги.
Отже, у договорі про відступлення права вимоги від 13 березня 2015 року ПАТ «Мегабанк» виступило клієнтом, а ОСОБА_8 «НІКІ» - фактором. Проте, на час укладення цього договору ОСОБА_8 «НІКІ» не підтвердило свого права здійснювати факторингові операції, а ПАТ «Мегабанк» не перевірило наявність такого права.
Таким чином, при укладенні укладені 13 березня 2015 року договору про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012 від 29 березня 2012 року сторони не дотримали вимог закону, що є підставою його недійсності.
Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянтів про те, що вирішуючи спір про недійсність правочину необхідно встановити факт недодержання стороною (сторонами) вимог закону в момент вчинення правочину, а не під час його виконання.
Про те, що умовами договору про відступлення права вимоги визначено плату за передачу фактором (ОСОБА_8 «НІКІ») грошових коштів клієнту (ПАТ «Мегабанк») зазначено вище.
Суд першої інстанції вказав, що ціна відступлення права грошової вимоги за умовами договору становила 1693908,74 грн. (п. 2.6. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором). Натомість, пунктом 5.2. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором передбачено, що сторони підтверджують, що укладення цього договору також засвідчує те, що до нового кредитора перейшли усі права, що пов'язані із здійсненням первісним кредитором повідомлення боржника про порушення боржником основного зобов'язання за кредитним договором та/або договором іпотеки (повідомлення №92-220 від 29 травня 2014 року). У повідомленні №92-220 від 29 травня 2014 року вказано, що загальна сума заборгованості боржника перед банком станом на 29 травня 2014 року становить 3223795,11 грн. А вже у повідомленні ОСОБА_8 «НІКІ» від 27 березня 2015 року розмір самої грошової вимоги станом на 27 березня 2015 року становив 6225332,52 грн.
Крім того, представник позивача повідомив суд апеляційної інстанції, що під час розгляду адміністративної справи №809/306/16 ОСОБА_8 «НІКІ» надало суду довідку, видану ПАТ «Мегабанк» № 92-91/1 від 13 березня 2015 року. У цій довідці вказано, що станом на 13 березня 2015 року (на день укладення оскаржуваних договорів) заборгованість ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” перед ПАТ «Мегабанк» становить 2878756,14 грн.
Отже розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги.
Слід зазначити, що місцевий господарський суд урахував приписи статей 509, 510, 512 Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні та наголосив, що відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. З ст. 656 ЦК). Верховний Суд України у постанові від 06.07.2015 у справі №6-301цс15 зазначив, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання у її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Така позиція Верховного Суду України у вищезгаданій справі висловлена щодо випадку коли право вимоги відступлено "за номінальною вартістю".
Натомість, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі №3-238гс16 Верховний Суд України зазначив, що плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Така позиція Верховного Суду України у вищезгаданій справі висловлена щодо випадку коли право вимоги відступлено за ціною, що є нижчою від реальної ціни вимоги, оскільки вказана різниця є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримує фактор за договором факторингу.
З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції щодо правової оцінки договору про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій та кредитним договором, як договору факторингу, і про його недійсність є правильним.
2. За умовами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з ПАТ “Мегабанк” (первісний іпотекодержатель) відступає (передає), а ОСОБА_8 “Нікі” (новий іпотекодержатель) набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному іпотекодержателю право вимоги за Іпотечним договором, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі наявного в іпотечному договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. З моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання первісного іпотекодержателя як сторони, у зобов'язаннях, що виникли на підставі Іпотечного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Сторони підтверджують, що укладення цього договору також засвідчує те, що до нового іпотекодержателя перейшли усі права, що пов'язані із здійсненням первісним іпотекодержателем повідомлення іпотекодавця про порушення іпотекодавцем основного зобов'язання за кредитним договором та/або договором іпотеки (повідомлення №92-220 від 29.05.14 року).
Сторони домовились, що вартість предмета іпотеки на дату укладення договору становить 7914370 грн. (п.1.3.). Сума невиконаного боржником зобов'язання перед первісним кредитором станом на день укладення договору становить 1693908,74 грн. та складається з: 1450000 грн. - суми заборгованості за кредитом, 231451,14 грн. - суми заборгованості за простроченими процентами, 10150,00 грн. - суми заборгованості за нарахованими процентами, судові витрати в розмірі 2307,6 грн..
Іпотечний договір №ГД-08-02/2012-з, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №459 був укладений 29 березня 2012 року ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” (іпотекодавець) та ПАТ “Мегабанк” (іпотекодержатель) - з метою забезпечення виконання зобов'язання боржника ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” перед ПАТ «Мегабанк», як кредитором за кредитним договором №08-02/2012/ГД-08-02/2012.
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з укладений 13 березня 2015 року теж з метою забезпечення виконання зобов'язання ВАТ “Івано-Франківський птахокомбінат” за кредитним договором №08-02/2012/ГД-08-02/2012, право вимоги за яким ПАТ «Мегабанк» передав ОСОБА_8 «НІКІ».
Згідно з приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України застава є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання.
За визначенням статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Одним із окремих видів застав є іпотека (ст.575 ЦК України).
Загальні умови забезпечення зобов'язання визначено статтею 548 Цивільного кодексу України. Установлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
У силу закону недійсність договору про відступлення права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-08-02/2012 та кредитним договором № 08-02/2012/ГД-08-02/2012, укладеного 13 березня 2015 року ПАТ “Мегабанк” (первісний кредитор) з ОСОБА_8 “Нікі” (новий кредитор) спричиняє недійсність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з, укладеного 13 березня 2015 року ПАТ “Мегабанк” (первісний іпотекодержатель) з ОСОБА_8 “Нікі” (новий іпотекодержатель).
З урахуванням викладеного помилковим є висновок Господарського суду Івано-Франківської області, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з є договором факторингу. Проте, така позиція не вплинула на правильність висновку суду про недійсність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №ГД-08-02/2012-з.
3. Щодо вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.
Суд першої інстанції констатував, що позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку та адміністративно-виробничі приміщення за товариством з обмеженою відповідальністю “НІКІ”, як наслідок визнання правочинів недійсними, а не з підстав порушення порядку проведення державної реєстрації. Означена вимога виникла з цивільно-правових відносин та пов'язана із позовною вимогою про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та за іпотечним договором від 13 березня 2015 року, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину. Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).
Окрім повернення сторін у попередній стан (реституції) названа норма закону передбачає можливість застосування й інших правових наслідків.
Згідно з частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України передбачені цією статтею правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Такі особливості встановлено, зокрема, частиною 2 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, за змістом якої записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Отже, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, реалізація рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновлення порушених прав позивача, буде неможливою.
З огляду на вказане, з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, Господарський суд Івано-Франківської області дійшов правильного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га, цільове призначення - для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3 та адміністративно-виробничі приміщення, об'єкт житлової площі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, на земельній ділянці, кадастровий номер 2610100000080020006 за товариством з обмеженою відповідальністю “НІКІ”.
Слід наголосити на тому, що згідно з інформаційною довідкою №79858712 від 08 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є усі попередні записи про державну реєстрацію іпотеки, права ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержателя нерухомого майна ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" - земельної ділянки кадастровий номер 2610100000080020006, площею 5,637 га та адміністративно-виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3. Тому скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 «НІКІ» на це майно не скасовує попередніх записів і не порушує права ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержателя означеного майна.
Щодо порушення прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.
Згідно із частиною 3 статті 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідачі з порушенням закону уклали договори про відступлення прав вимоги, які є недійсними, і тим самим порушили права ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат". З огляду на вищевикладене, той факт, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, не позбавляє його права звернення до суду з вимогою про захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Наведені обставини справи і приписи закону спростовують доводи апелянтів про незаконність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16.
За змістом ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року у справі №909/968/16 залишити без змін, апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Мегабанк" і товариства з обмеженою відповідальністю "НІКІ" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М. Гриців
суддя Л.Л. Давид
суддя Г.Т. Кордюк
Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2017 року.