04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" серпня 2017 р. Справа№ 910/14858/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Гончарова С.А.
За участі представників:
від прокуратури: Колодяжна Р.В. - посв. № 041222
від позивача: Крук Р.Р. - представник
від відповідача: Дзера Ю.М. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» на рішення Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2015 р. у справі №910/14858/15 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»
про стягнення 23 229 730,00 грн.
Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» про стягнення 23 229 730,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2015 року у справі №910/14858/15 позовну заяву задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» на бюджетний рахунок бюджетного розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві 20 725 420,00 грн. боргу та 2 504 310,00 грн. пені.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/14858/15 від 06 серпня 2015 р. та відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Зокрема, у своїх усних та письмових поясненнях відповідач наголошував на пропуск позовної давності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2017.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.07.2017 у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, на підставі розпорядження № 09-53/2571/17 від 10.07.2017 для розгляду справи № 910/14858/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А. Іоннікової І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2017.
11.07.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», яке обґрунтовано тим, що саме вказане підприємство, як забудовник, має сплачувати пайові внески на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.
Представник позивача 18.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
26.07.2017 від представника відповідача повторно надійшло клопотання про залучення до участі у справі Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», яке обґрунтовано тим, що саме вказане підприємство, як забудовник, має сплачувати пайові внески на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 розгляд справи відкладено на 02.08.2017, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» надати докази припинення майнових прав забудовника земельної ділянки, а також докази звернення до позивача з листами чи повідомленнями щодо припинення у відповідача прав забудовника земельної ділянки, а також зобов'язано Заступника прокурора Подільського району міста Києва та Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати письмові пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог, а також правове обґрунтування щодо укладення Договору, на підставі якого здійснюється стягнення у даній справі.
На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, 02.08.2017 представником позивача подано письмові пояснення по справі.
Представником відповідача у судовому засіданні на виконання вимог ухвали від 26.07.2017 надано копію листа від 04.10.2013 № 92-1.
Представники позивача, відповідача та прокурор у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», колегія суддів зазначає, що з наданих відповідачем доказів та пояснень не вбачається, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки вказаної особи щодо однієї з сторін, у зв'язку з чим підстави для залучення до участі у справі вказаної організації, як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, відсутні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
15.04.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація», відповідно до витягу ЄДРПОУ станом на даний час Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація», був укладений договір № 211 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку з будівництвом офісного центру (загальна площа офісів - 4 294,8 кв. м., загальна площа вбудованого відкритого паркінгу - 526,40 кв. м.) з відкритою автостоянкою загальною площею 100,00 кв. м. на вилиці Михайлівській, 18-В у Шевченківському районі м. Києва.
Відповідно до п. 1.2. договору та згідно з розрахунками 1, 2 від 31.03.2008 р., які є невід'ємною частиною цього договору, розмір пайового внеску становить 9 283 940,00 грн.
Згідно з п. 3.1. договору пайової участі, пайовий внесок сплачується у строк з квітня 2008 року по грудень 2008 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа та бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. № 32/424 було відтерміновано відповідачу сплату пайового внеску, передбаченого у пункті 1.2. договору, до 01.01.2012 р.
Проте, станом на 04.06.2015 р. відповідачем не виконано взяті за договором зобов'язання.
Передумовою для укладення договорів про пайову участь (внесків) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є наявність у власника економічного та господарського інтересу, вираженого у намірі здійснювати будівництво в межах міста Києва.
На момент укладення договору Позивач керувався наявністю економічного та господарського інтересу, зумовленого наміром Відповідача здійснювати будівництво.
Відтак, на момент укладення спірного договору Відповідач усвідомлював дійсні наслідки вчинення спірного правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині 1 статті 624 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього Договору за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За розрахунком заборгованості по сплаті пайового внеску згідно Договору від 15.04.2008 р. № 211 станом на 08.06.2015 р. сума боргу становить 23 229 730,00 грн. в тому числі: заборгованість по сплаті пайового внеску з індексом інфляції - 20 725 420,00 грн. та пеня - 2 504 310,00 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 Господарського процесуального кодексу України ), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Відповідно до ч. 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-59гс14 від 19.08.2014).
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі збігом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
При зверненні Заступника прокурора Подільського району міста Києва з даним позовом до суду, ним було зазначено, що прокуратурі про порушення інтересів держави з боку відповідача стало відомо 04.12.2014 р., у зв'язку з чим заступник прокурора просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності, при цьому, у своїх пояснення позивач зазначив, що ним було пропущено строк позовної давності з поважних причин, оскільки у період з 2013 по 2015 рік бюджетний рахунок позивача був заблокований у зв'язку з здійсненням органами ДВС дій по виконанню рішень, в яких Департамент був боржником, а тому позивач не мав можливості самостійно сплатити судовий збір та подати позовну заяву.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, враховуючи, що пропуск строку позовної давності є незначним, а клопотання про поновлення такого строку є обґрунтованим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що причини пропущення позовної давності є поважними, а порушене право підлягає захисту.
Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 р. № 1717, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функції державної виконавчої влади Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.
Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями Департаменту, зокрема є, реалізація державної політики економічного і соціального розвитку на території міста Києва.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі 1-1/99 від 08.04.1999 р., прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» (редакція Закону чинна на момент звернення до суду), при виявленні порушень прокурор або його заступник мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Щодо посилань відповідача на те, що він є неналежним відповідачем у справі, колегія суддів зазначає, що стягнення у даній справі відбувається на підставі договору, який є чинним, а відповідно відсутні підстави вважати, що зобов'язання за ним було переведено на іншу особу.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року по справі № 910/14858/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/14858/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
С.А. Гончаров