04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" серпня 2017 р. Справа№ 910/437/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участі представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гордієнко М.В. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦФЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року по справі № 910/437/17 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦФЗ»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі
регіональної філії «Одеська залізниця»
про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 10 965,50 грн.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10 965,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року у справі № 910/437/17 в задоволенні позовних вимог ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦФЗ» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦФЗ» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦФЗ» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а судом не враховано, що незабезпечення збереження вантажу відбулось з вини перевізника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.07.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 розгляд справи відкладено на 02.08.2017.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДУГОЛЬ» (замовник) укладений договір № 13-15/75-У, за умови якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплати послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором.
Відповідно до п. п. 2, 4, 5 Специфікації від 29.04.2016 до договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30.04.2016, поставка вугільного концентрату в липні 2016 року здійснюється на залізничну станцію Ладижин Одеської залізниці ПАТ «Українська залізниця».
01.07.2016 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» завантажило вугілля кам'яне марки Г 0-100 по накладній №49191786 у вагон №55154306 в кількості 70 000 кг, у вагон №56951510 в кількості 69 000 кг.
Згідно з накладною №49191786 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (станція Добропілля Донецької залізниці), як відправник, відправив на станцію Ладижин (Одеська залізниця) у вагонах №55154306 та №56951510 з вантажем вугільну продукцію на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» (одержувач).
04.07.2016 на станції Тимкове Одеської залізниці були складені комерційні акти АА №055437/58, АА №055438/59.
Відповідно до комерційного акту АА №055437/58 при контрольному переважуванні вагону №55154306 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 90520 кг., тара - 23700 кг., нетто - 66820 кг., що менше вантажного документу на 3180 кг. Фактично навантаження у вагоні відповідає перевізному документу, окрім виїмки вантажу над 1-2 люками довжиною 3200 мм на ширину вагону, глибиною 900 мм. Двері у вагоні суцільнометалеві, вивантажувальні люка закриті щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає у вагоні поміститься міг. По станції Тимкове місце виїмки помарковано вапном. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення Ладижин Одеської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту додано індекс/20.
Відповідно до комерційного акту АА №055438/59 при контрольному переважуванні вагону №56951510 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86140 кг., тара - 22300 кг., нетто - 63840 кг., що менше вантажного документу на 5160 кг. Фактично навантаження у вагоні відповідає перевізному документу, окрім виїмки вантажу над 6-7 вивантажувальними люками довжиною 3300 мм на ширину вагону, глибиною 700 мм. Двері у вагоні суцільнометалеві, вивантажувальні люка закриті щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає у вагоні поміститься міг. По станції Тимкове місце виїмки помарковано вапном. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення Ладижин Одеської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту додано індекс/21.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні №55154306 становить (3180 - 700) 2480 кг. або 2,48т., у вагоні №56951510 - (5160 - 690) 4470 кг. або 4,47 т.
Згідно з довідкою відправника ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагонах №55154306, №56951510 по накладній №49191786 становить 1 577,77 грн. з ПДВ.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №55154306, з урахуванням норми природної втрати, складає 3912,87 грн., а вартість недостачі, виявленої у вагоні №56951510, з урахуванням норми природної втрати - 7052,63 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позивач посилається на те, що сума втраченого вантажу складає 10 965,50 грн., у зв'язку із чим просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10 965,50 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з «Загальними положеннями» Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Положеннями ст. 113 Статуту залізниць передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до комерційного акту АА №055437/58 при контрольному переважуванні вагону №55154306 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 90520 кг., тара - 23700 кг., нетто - 66820 кг., що менше вантажного документу на 3180 кг. Фактично навантаження у вагоні відповідає перевізному документу, окрім виїмки вантажу над 1-2 люками довжиною 3200 мм на ширину вагону, глибиною 900 мм. Двері у вагоні суцільнометалеві, вивантажувальні люка закриті щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає у вагоні поміститься міг. По станції Тимкове місце виїмки помарковано вапном. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення Ладижин Одеської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту додано індекс/20.
Відповідно до комерційного акту АА №055438/59 при контрольному переважуванні вагону №56951510 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86140 кг., тара - 22300 кг., нетто - 63840 кг., що менше вантажного документу на 5160 кг. Фактично навантаження у вагоні відповідає перевізному документу, окрім виїмки вантажу над 6-7 вивантажувальними люками довжиною 3300 мм на ширину вагону, глибиною 700 мм. Двері у вагоні суцільнометалеві, вивантажувальні люка закриті щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає у вагоні поміститься міг. По станції Тимкове місце виїмки помарковано вапном. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення Ладижин Одеської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту додано індекс/21.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як «Маса вантажу, визначена відправником» - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також «Спосіб визначення маси».
При цьому, правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу «на око». До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002).
Відповідно до пп. «а» п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
При цьому, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2014 № 4442-VI, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Разом з тим, реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.
Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до наведеного, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.
Про необхідність затвердження таких передавальних актів визначено також у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства» Українська залізниця».
Згідно із вищенаведеними нормами законодавства, вказівка в Законі України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 про те, що останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.
Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Зокрема, Міністерству інфраструктури: 1) у двомісячний строк: вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1; 3) до 31 серпня 2015 року затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; 4) вжити до 31 грудня 2015 року заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані про проведення інвентаризації майна Державне підприємство «Одеська залізниця» у матеріалах справи відсутні, при цьому відповідні акти інвентаризації майна, а також складені та затверджені передавальні та зведені акти для передачі майна від Державного підприємства «Одеська залізниця» до статутного капіталу відповідача у матеріалах справи також відсутні.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів переходу прав та обов'язків у спірних правовідносинах Державного підприємства «Одеська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», суд приходить до висновку, що сама по собі вказівка у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, у тому числі і ДП «Одеська залізниця», не означає автоматичного правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця» без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі № 910/7785/16, від 13.12.2016 у справі № 910/11196/16 та від 17.01.2017 у справі № 910/11386/16.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003, у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Одеська залізниця» знаходиться в стані припинення.
Таким чином, судом встановлено, що Державне підприємство «Одеська залізниця», залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не передавало (відповідні передавальні акти за зобов'язаннями не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства «Одеська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», приймаючи до уваги, що на даний час комісія з припинення не завершила роботу з ліквідації ДП «Одеська залізниця», передавальні акти за зобов'язаннями не складено та боржник не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦФЗ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року по справі № 910/437/17 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/437/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров