08.08.2017 Справа № 920/409/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми
до відповідачів: 1)Публічного акціонерного товариства «Іскра», с. Басівка Сумського району Сумської області,
2)Приватного акціонерного товариства «Іскра Плюс», м. Київ
про стягнення 1 232 224 грн. 94 коп.
Суддя Котельницька В.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2492 від 30.05.2017)
від першого відповідача: Мазнєва С.Г. (адв. свідоцтво НОМЕР_2 від 24.09.2015, ордер серії СМ № 29.05.17/М від 29.05.2017)
від другого відповідача: Кучер В.І. (довіреність № б/н від 10.04.2017)
при секретарі судового засідання Зері Ю.О.
Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої до господарського суду позовної заяви просить суд стягнути з ПАТ «Іскра» заборгованість у розмірі 1232224,94 грн. за неналежне виконання договорів оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 14/04-2016 від 14.04.2016, № 14/06-2016 від 14.06.2016 та № б/н від 15.09.2016, укладених між сторонами даного спору, з яких 1176741,00 грн. основна заборгованість, 43479,64 грн. інфляційні збитки та 12004,30 грн. 3% річних, а також стягнути з ПАТ «Іскра» 18483,37 грн. судового збору.
01.06.2017 Приватне акціонерне товариство «Іскра Плюс» звернулось до суду із заявою про заміну первісного відповідача належним відповідачем, мотивуючи свою заяву положеннями ст. 109 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб; юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. У своїй заяві Товариство зазначає, що відповідно до рішення позачергових зборів акціонерів ПАТ «Іскра» було прийнято рішення про виділ з ПАТ «Іскра» приватного акціонерного товариства із передачею згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПАТ «Іскра» Приватному акціонерному товариству «Іскра Плюс». Загальними зборами ПрАТ «Іскра Плюс» 12.10.2016 було прийнято рішення про заснування Товариства. Крім того, листом № 27 від 27.03.2017 ПрАТ «Іскра Плюс» повідомляло ФОП ОСОБА_1 про факт переходу заборгованості, відтак, на думку заявника, частина заборгованості ПАТ «Іскра» за розподільчим балансом перейшла до ПрАТ «Іскра Плюс».
01.06.2017 представник відповідача - ПАТ «Іскра» подав відзив на позовну заяву від 31.05.2017 № 152, позовні вимоги визнає частково,та зазначає, що частину заборгованості має сплачувати ПрАТ «Іскра Плюс», яке створено у зв'язку із виділом з ПАТ «Іскра» із передачею згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПАТ «Іскра» Приватному акціонерному товариству «Іскра Плюс». Враховуючи вищезазначене, відповідач у своєму відзиві просить суд залучити до участі у справі другим відповідачем Приватне акціонерне товариство «Іскра Плюс», а також стягнути з позивача 2500 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Ухвалою суду від 01.06.2017 у справі № 920/409/17 в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Іскра Плюс» про заміну неналежного відповідача відмовлено, клопотання ПАТ «Іскра» про залучення другого відповідача у справі задоволено та залучити до участі у справі другим відповідачем Приватне акціонерне товариство «Іскра Плюс».
13.07.2017 позивач подав письмові заперечення на відзив відповідача, позицію першого відповідача вважає незаконною.
24.07.2017 представник позивача подав для долучення до матеріалів справи уточнюючий розрахунок позовних вимог.
26.07.2017 позивач подав до суду додаткові письмові пояснення на підтвердження заявлених вимог.
26.07.2017 до суду від другого відповідача надійшли письмові пояснення стосовно повідомлення кредиторів про виділ Товариства.
27.07.2017 від представника першого відповідача до суду надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження позиції відповідача.
28.07.2017 до суду надійшло клопотання представника позивача про виправлення описки у вступній частині позовної заяви, у якому представник просить суд вважати вірним найменуванням першого відповідача Публічне акціонерне товариство «Іскра».
Представник першого відповідача подав до суду пояснення по справі від 08.08.2017 (вх. № 6893) на підтвердження обізнаності позивача щодо факту виділу із Товариства, а також додаткові документи на підтвердження викладених обставин.
У судовому засіданні представник позивача ознайомився з документами, наданими представником першого відповідача та надав усні пояснення стосовно неотримання повідомлення про факт виділу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
14.04.2016 між ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі, орендодавцем) та ПАТ «Іскра» (першим відповідачем, орендарем) був укладений договір № 14/04-2016 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем.
14.06.2016 між ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі, орендодавцем) та ПАТ «Іскра» (першим відповідачем, орендарем) був укладений договір № 14/06-2016 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем.
15.09.2016 між ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі, орендодавцем) та ПАТ «Іскра» (першим відповідачем, орендарем) був укладений договір б/н оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем.
Відповідно до пунктів 1.1 укладених договорів у порядку та на умовах, визначених ними, позивач зобов'язався передати першому відповідачу у строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - Екіпажем), а перший відповідач зобов'язався прийняти техніку позивача та сплачувати йому орендну плату за її використання.
За умовами пунктів 3.2 договорів передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки).
Орендна плата за користування технікою та порядок розрахунків сторони узгодили у розділах 5 укладених договорів. Так, відповідно до п. 5.2 орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом п'яти робочих днів після кожного місяця оренди техніки. Згідно п. 5.3 договорів виплата орендної плати проводиться протягом десяти банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, а згідно п. 5.7 остаточний розрахунок за даними договорами здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом п'яти календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладених договорів позивач та перший відповідач склали та підписали акти приймання-передачі техніки, що є об'єктом оренди, від 14.04.2016, від 07.07.2016, від 15.09.2016, від 30.11.2016.
Після закінчення терміну оренди між сторонами договорів були складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуги від 26.04.2016 до договору від 14.04.2016 на суму 527200,00 грн., від 18.07.2016 до договору від 14.06.2016 на суму 77520,00 грн., від 30.09.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 750000,00 грн., від 31.10.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 226780,00 грн., від 30.11.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 141100,00 грн., від 30.11.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 83250,00 грн., від 30.11.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 147900,00 грн., від 30.11.2016 до договору від 15.09.2016 на суму 85191,00 грн. Відповідно до змісту зазначених актів приймання-передачі наданих послуг сторони не мають претензій одна до одної.
Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт надання позивачем першому відповідачеві послуг з оренди техніки на загальну суму 2038941,00 грн.
Першим відповідачем, у свою чергу, надані послуги були частково оплачені на суму 862200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 01.04.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.09.2016, з 01.10.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.03.2017.
Таким чином, першим відповідачем було допущено порушення договірних зобов'язань в частині несплати наданих позивачем послуг з оренди техніки на суму 1176741,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно п. 1 ч. 2 зазначеної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного та господарського законодавства про найм (оренду), оскільки саме таку правову природу мають укладені між сторонами у справі договори № 14/04-2016 від 14.04.2016, № 14/06-2016 від 14.06.2016 та від 15.09.2016.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а розмір такої плати відповідно до положень ч. 1 ст. 762 зазначеного Кодексу встановлюється договором.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням вимог діючого законодавства та у відповідності до умов укладених договорів перший відповідач має зобов'язання перед позивачем по сплаті коштів за надані послуги з оренди техніки. З урахуванням часткової оплати даних послуг заборгованість першого відповідача по їх оплаті становить 1176741,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем своїх договірних зобов'язань, 01.03.2017 позивач направив на його адресу претензію з вимогою оплатити виниклу заборгованість.
20.03.2017 перший відповідач направив позивачеві відповідь на претензію № 90, у якій повідомив останнього про те, що ПАТ «Іскра» було реорганізовано шляхом виділу ПрАТ «Іскра Плюс», а згідно розподільчого балансу зобов'язання перед позивачем були розподілені між ПАТ «Іскра» у сумі 181551,00 грн. та ПрАТ «Іскра Плюс» у сумі 1007441,00 грн. У даній відповіді позивачу було запропоновано звернутись до ПрАТ «Іскра Плюс» для вирішення питання оплати заборгованості.
Однак позивач з фактом передання заборгованості за укладеними ним із першим відповідачем договорами не погоджується та вважає, що саме перший відповідач має зобов'язання по сплаті коштів за орендовану техніку, а процедура виділу ПрАТ «Іскра Плюс» проведена з порушенням діючого законодавства України в частині захисту прав кредиторів при виділі.
Суд погоджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.
Як вбачається з умов укладених договорів оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 14.04.2016, від 14.06.2016, від 15.09.2016 (пункти 10.6), жодна із сторін не має права передавати свої обов'язки за цими договорами третім особам без письмової згоди на це іншої сторони. У випадку реорганізації однієї зі сторін права та обов'язки за договором переходять до правонаступника цієї сторони.
Таким чином, виходячи з умов договорів обов'язки за договором переходять до правонаступника лише у випадку реорганізації однієї зі сторін, у всіх інших випадках необхідною умовою переходу обов'язків сторони до третьої особи є письмова згода іншої сторони.
Як встановлено судом, відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Іскра» (протокол № 28/07/2016 33А від 28.07.2016) було прийнято рішення про виділ з ПАТ «Іскра» акціонерного товариства з передачею йому згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПАТ «Іскра». Позачерговими загальними зборів акціонерів ПАТ «Іскра» (протокол № 10/10/2016 від 10.10.2016) прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу у зв'язку з виділом з ПАТ «Іскра» ПрАТ «Іскра Плюс». Державна реєстрація ПрАТ «Іскра Плюс» (код ЄДРПОУ 41049854) була проведена 26.12.2016 (номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 623 136 0000 001276). Згідно розподільчого балансу зобов'язання перед позивачем були розподілені між ПАТ «Іскра» у сумі 181551,00 грн. та ПрАТ «Іскра Плюс» у сумі 1007441,00 грн.
Юридичний зміст поняття «реорганізація» викладено в ст.104 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Виділом же згідно з положеннями статті 109 ЦК України є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
При цьому, хоча виділ не веде до припинення юридичної особи, втім, законодавець вимагає дотримання норм, що стосуються припинення юридичної особи, зокрема, письмове повідомлення державного реєстратора про виділ, призначення за погодженням із ним комісії з виділу, розміщення в друкованому засобі масової інформації повідомлення про виділ, вжиття всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів та письмове сповіщення їх про порядок і строки заявлення ними вимог до юридичної особи, яка прийняла рішення про виділ.
Окрім того, норма статті 520 ЦК України передбачає, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Протягом судового розгляду перший відповідач не надав належних і допустимих доказів повідомлення позивача як кредитора про виділ і передання боргу іншій юридичній особі, а позивач як кредитор не давав згоди відповідачеві як боржникові на передання боргу.
Згідно з положеннями ст. ст. 598, 609 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи.
Втім, судом встановлено, що внаслідок добровільного виділу зі свого складу нової юридичної особи - ПрАТ «Іскра Плюс» - перший відповідач не ліквідований і не припинив своє існування як юридична особа, отже, відсутні підстави як для припинення його зобов'язань перед позивачем.
Процедура виділу та припинення акціонерного товариства чітко регламентована положеннями Закону України «Про акціонерні товариства».
Відповідно до ч. 1 ст. 79 зазначеного Закону акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Відповідно до ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство.
Згідно ч. 1 ст. 80 цього Закону злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення акціонерного товариства здійснюються за рішенням загальних зборів, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів влади. Абз. 4 ч. 2 зазначеної статті визначає, що при виділі акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього акціонерного товариства і акціонерного товариства, що виділилося, та розміщуються між акціонерами товариства, з якого здійснюється виділ. Виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося (абз. 3 ч. 6 згаданої статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про акціонерні товариства» Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, розробляє умови договору про злиття (приєднання) або план поділу (виділу, перетворення), які повинні містити: 1) повне найменування та реквізити кожного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні; 2) порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів, а також суми можливих грошових виплат акціонерам; 3) відомості про права, які надаватимуться підприємницьким товариством-правонаступником власникам інших, крім акцій, цінних паперів товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, та/або перелік заходів, які пропонується вжити стосовно таких цінних паперів; 4) інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть посадовими особами товариства у підприємницькому товаристві - правонаступнику після завершення злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, та запропоновані до виплати таким особам винагороди чи компенсації; 5) порядок голосування на спільних загальних зборах акціонерів товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні.
Стаття 82 даного Закону передбачає захист прав кредиторів при злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні акціонерного товариства. Так, цією статтею встановлено, що протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство зобов'язане письмово повідомити про це кредиторів товариства і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов'язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. У разі якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язань перед ним. Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити до кого з правонаступників перейшло зобов'язання або чи залишилося за ним зобов'язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов'язанням.
З огляду на вимоги ст.82 Закону України «Про акціонерні товариства» суд відхиляє доводи першого відповідача про дотримання ним вимог щодо захисту прав кредиторів при виділі та посилання першого відповідача на подання ним об'яви про виділ в щоденному офіційному виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Бюлетень. Цінні папери України», оскільки текст поданої першим відповідачем об'яви взагалі не містить ні відомостей про передання грошових або будь-яких інших зобов'язань третій особі, ані зазначення назви цієї особи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що повідомлення кредитора про передання боргових зобов'язань не може ототожнюватися із отриманням згоди кредитора на заміну боржника у зобов'язанні в розумінні суті статті 520 ЦК України.
Лист №301 від 23.08.2016 , направлений позивачеві першим відповідачем, не є належним і допустимим доказом повідомлення позивача як кредитора у зобов'язанні про перехід обов'язків по сплаті заборгованості до другого відповідача через недотримання відправником Правил надання послуг поштового зв'язку, та відсутності оригіналу Списку №1 простих поштових відправлень з невідомою датою відправки кореспонденції , а також враховуючи заперечення позивача проти факту отримання даного листа.
Лист № 27 від 27.03.2017, направлений позивачеві другим відповідачем вже після факту виділу, у якості відповіді на його претензію до першого відповідача щодо сплати заборгованості, у якому позивача було повідомлено про виділ товариства, теж не є належним і допустимим доказом повідомлення позивача як кредитора у зобов'язанні про перехід обов'язків по сплаті заборгованості до другого відповідача.
Таким чином, твердження першого відповідача про те, що у нього відсутні боргові зобов'язання перед позивачем за договорами оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 14.04.2016, від 14.06.2016, від 15.09.2016 є хибними, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що зобов'язаною особою за вищезазначеними договорами оренди техніки є саме перший відповідач, оскільки ним не дотримано законодавчо визначену процедуру виділу акціонерного товариства в частині захисту прав кредиторів, не повідомлено у встановленому порядку кредитора (позивача) про перехід обов'язків за укладеними договорами до ПрАТ «Іскра Плюс», та не дотримано умови спірних договорів щодо отримання письмової згоди позивача у разі передачі своїх обов'язків за цими договорами .
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджений факт наявності заборгованості першого відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди техніки, дана заборгованість визнана у розподільчому балансі товариства, першим відповідачем факт наявності заборгованості не спростований, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 1176741,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання першим відповідачем саме умов договору від 15.09.2016, - правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення з першого відповідача сум інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Сума основної заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі виникла внаслідок невиконання першим відповідачем умов п. 5.3 договору від 15.09.2016, відповідно до якого виплата орендної плати проводиться після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг не пізніше 20.11.2016.
Оскільки акти приймання-передачі наданих послуг з оренди техніки від 30.09.2016 та від 31.10.2016 на загальну суму 976780,00 грн. були підписані сторонами до 20.11.2016, то виходячи з умов п. 5.3 договору оренди оплата за цими актами мала відбутись не пізніше зазначеної дати.
Інші акти (від 30.11.2016) на загальну суму 457441,00 грн. були підписані сторонами поза межами строку, визначеного пунктом 5.3 договору від 15.09.2016, відтак, на думку позивача, розрахунки за цими актами мали бути здійснені не пізніше п'ятиденного терміну з моменту отримання боржником претензії від 01.03.2017, як зазначено у самій претензії.
Однак, суд вважає таку позицію позивача помилковою, оскільки відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи положення діючого законодавства, суд зазначає, що зобов'язання першого відповідача по оплаті послуг з оренди техніки згідно актів від 30.11.2016 виникло з 08.03.2017 (після спливу семиденного терміну з моменту отримання вимоги про сплату), а відтак, саме із вказаної дати слід нараховувати суми інфляційних втрат та 3% річних.
Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
За наслідками здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань. Так, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 35134,49 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2016 по 31.03.2017 та 9748,43 грн. - 3% річних за період з 22.11.2016 по 05.05.2017 згідно актів приймання-передачі наданих послуг за договором від 15.09.2016, складених 30.09.2016 та 31.10.2016, а також вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 8233,94 грн. інфляційних нарахувань за березень 2017 року та 2218,28 грн. - 3% річних за період з 08.03.2017 по 05.05.2017 згідно актів приймання-передачі наданих послуг за договором від 15.09.2016, складених 30.11.2016. В іншій частині суд визнає позовні вимоги необґрунтованими.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра» (42312, Сумська область, Сумський район, с. Басівка, вул. Тесленко, 6-А; код ЄДРПОУ 14005946) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 1176741,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 11966,71 грн., 43368,43 грн. інфляційних збитків; 18481,52 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.08.2017.
Суддя В.Л. Котельницька