ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.08.2017Справа № 910/19751/14
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ
«СТУДІЯ « 1+1»
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 21.01.2015р. Господарського суду міста Києва
у справі № 910/19751/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КАНАЛ»
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ
«СТУДІЯ « 1+1»
до відповідача 2: Іноземного товариства « 1+1 ПРОДАКШН»
про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.
Суддя Спичак ОМ.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Мороз К.А. - по дов., Венецька О.О. - по дов.
від відповідача 1: Ольшевський І.П. - по дов., Горошко М.А. - по дов.
від відповідача 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КАНАЛ» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» та Іноземного товариства « 1+1 ПРОДАКШН» про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 скасовано, прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 залишено в силі.
До господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 за нововиявленими обставинами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену вище заяву передано для розгляду судді Балац С.В.
Ухвалою від 14.06.2017р. судом було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 за нововиявленими обставинами; розгляд даної заяви призначено на 10.07.2017р.
Ухвалою від 10.07.2017р. задоволено заяву про самовідвід судді Балаца С.В.
Згідно протоколу від 14.07.2017р. повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/19751/14 для розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 21.01.2015р. Господарського суду міста Києва передана судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 18.07.2017р. справу №910/19751/14 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено розгляд заяви на 02.08.2017р.
31.07.2017р. представником позивача подано додаткові пояснення до відзиву.
02.08.2017р. представником відповідача 1 було подано клопотання про призначення повторної судової експертизи.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання надав заперечення та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 2, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.08.2017р.
11.08.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення проти клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи.
Представником відповідача 1 у судовому засіданні 14.08.2014р. було надано усні пояснення з приводу розглядуваної заяви та раніше поданого клопотання про призначення судової експертизи, згідно змісту яких останні підтримано в повному обсязі.
Представники позивача проти заяви та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» надали заперечення та просили суд відмовити в їх задоволенні.
Представник відповідача 2 у судове засідання 14.08.2017р. не з'явився, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви.
Враховуючи, що неявка відповідача 2 не перешкоджає розгляду заяви відповідача 1, у судовому засіданні 14.08.2017р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі №910/19751/14 за нововиявленими обставинами. При цьому, суд виходив з наступного.
За приписами ст.112 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання розглядуваної заяви) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Обґрунтовуючи подану заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» посилалось на те, що в межах первісного розгляду справи №910/19751/14 було призначено судову експертизу, за наслідками якої судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренком С.А. складено експертний висновок, що був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу при вирішенні спору. За твердженнями заявника, означений висновок судової експертизи не могло бути прийнято судом, оскільки фактично експертом було здійснено вихід за межі спеціальних знань, надано правову оцінку діям сторін у спірних правовідносинах. На підтвердження вказаних обставин заявником представлено до матеріалів справи постанову від 18.04.2017р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №926/2169/17.
Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача 1, позивачем зазначено, що доводам заявника стосовно висновків судової експертизи було надано оцінку судами апеляційної та касаційної інстанції. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що обставини, на які посилається відповідач 1 не є новиявленими.
Наразі, суд зазначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі №01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини».
У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.02.2017р. Вищого господарського суду України по справі №921/1289/13-г/7.
Як вказувалось вище, відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як зазначено у пункті 2 Постанови №17 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Відповідно до пункту 5 Постанови №17 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статті 101 цього Кодексу.
Зокрема, судом враховано, що оцінка висновку судової експертизи, складеного судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренком С.А., була наведена Господарським судом міста Києва у рішенні від 21.01.2015р. у справі №910/19751/14, а також під час перегляду означеного судового акту в апеляційному та касаційному порядку.
При цьому, посилання заявника на постанову від 18.04.2017р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №926/2169/17, в якій судом адміністративної юрисдикції вказано про наявність істотних порушень з боку судового експерта, а отже, невідповідність висновку, складеного експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренком С.А., вимогам, в тому числі, Господарського процесуального кодексу України, суд вважає безпідставними, оскільки до компетенції адміністративних судів не відноситься вирішення господарських спорів, а отже, останні не мають повноважень на здійснення оцінки доказів у господарському процесі, юрисдикція адміністративних судів згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори.
Суд звертає увагу заявника на те, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За висновками суду посилання заявника на постанову від 18.04.2017р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №926/2169/17 в якості обґрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення по справі №910/19751/14 за ново виявленими обставинами фактично є намаганням здійснити переоцінку тих доказів, які вже оцінювались господарським судом у процесі розгляду справи.
Тобто, у даному випадку заява відповідача 1 фактично ґрунтується на судовому акті суду адміністративної юрисдикції, яким надано правову оцінку діям судового експерта під час проведення судової експертизи у межах справи №910/19751/14 та наявності підстав для переоцінки судом наявних в матеріалах справи доказів, що суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України стосовно підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та позиції Вищого господарського суду України, яка наведена у пункті 2 Постанови №17 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».
Одночасно, суд вважає юридично неспроможними посилання заявника на те, що обставини стосовно порушень, допущених судовим експертом при проведенні судової експертизи, не могли бути відомі Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1», оскільки у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України кожен учасник судового процесу має право, в тому числі, знайомитись з матеріалами справи, надавати письмові пояснення та висловлювати заперечення. Тобто, відповідач 1 мав право та реальну можливість під час первісного розгляду справи ознайомитись зі змістом експертного висновку та висловити заперечення з приводу останнього та порушень експерта під час проведення експертного дослідження, чого здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» не було.
Таким чином, виходячи з наведеного у сукупності, з огляду на недоведення заявником одночасного існування всіх обов'язкових ознак нововиявлених обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 за нововиявленими обставинами.
З огляду висновки суду про відсутність підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/19751/14 за нововиявленими обставинами, клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи також залишено судом без задоволення.
Всі інші доводи, клопотання та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за відповідачем 1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ « 1+1» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 за нововиявленими обставинами.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі № 910/19751/14 залишити без змін.
Суддя Спичак О.М.