Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" серпня 2017 р.Справа № 922/1676/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури України; 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків
про розірвання договору
за участю :
представника позивача - Веронятніков С.В., за довіреністю № 04 від 04.01.2017 року;
відповідача - ОСОБА_4 (особисто);
представника відповідача - ОСОБА_5, за довіреністю від 04.01.2017 року;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Міністерство культури України) - Юрченко Ю.В. за довіреністю № 2893/11/13-16 від 15.08.2016 року;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка") - Жуков К.Є., за довіреністю № 08-07/252 від 10.03.2017 року, Бунецька Г.Ю., за довіреністю № 01-07/1286 від 21.12.2016 року.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди № 5681-Н від 04.02.2014 року, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ФОП ОСОБА_4 щодо оренди нежитлових приміщень: кімнати № 118 - площею 5,0 кв.м., кімнати № 119 - площею 24,9 кв.м., частиною кімнати № 113 (до барної стійки площею 14,0 кв.м.) на третьому поверсі 8-поверхової будівлі в осях 15.17-У (зона "Б"), загальною площею 43,9 кв.м. розташованими за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" та передати нежитлові приміщення балансоутримувачу (ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка") по акту приймання-передачі. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13.06.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.06.2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Міністерство культури України) надав письмові пояснення по справі (вх. № 18757). Також у своєму клопотанні Міністерство культури України просило суд розглянути справу без участі їх представника.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.06.2017 року відповідач надав відзив на позов (вх. № 19227), в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що ним виконувався поточний ремонт орендованих нежитлових приміщень за власні кошти та спірні приміщення перебувають у задовільному і належному технічному стані. Крім того відповідач вказує на те, що балансоутримувач спірних приміщень своїми діями створює перешкоди для підприємницької діяльності відповідача та фактично вчиняє дії для розірвання договору з боку ФОП ОСОБА_4
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.06.2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка") надав клопотання про перенесення судового засідання (вх. № 19392), у зв'язку з неможливістю представника ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" бути присутнім у даному судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2017 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.07.2017 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка") надійшли письмові пояснення (вх. № 22207).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.07.2017 року від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. № 22276).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2017 року було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи по 08.08.2017 року та розгляд справи було відкладено на 31.07.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.07.2017 року від відповідача надійшов додатковий відзив (вх. № 24438/17) на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, виходячи з наступного: 1) в договорі оренди № 5681-Н від 04.02.2014 року, укладеному між ФДМУ та ФОП ОСОБА_4, як і в додаткових угодах до нього не передбачені жодні права ДП "ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка" в тому числі і щодо проведення будь-яких перевірок і самостійних дій по відношенню до виконання умов договору оренди з боку ФОП ОСОБА_4 Відповідно до наказу ФДМУ № 655 від 14.05.2012 року перевірка орендованих приміщень може провадитись виключно ФМУ, його регіональним відділенням, представництвом за місцем розташування об'єкта оренди, виключно згідно з щорічними планами графіками. Результати перевірки повинні оформлюватись виключно у вигляді звіту, який складається особами, що здійснювали перевірку. Отже, відповідач вважає, що будь-який акт складений РВФДМУ по Х/о та ДП "ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка" являється таким, що нічим не передбачений, складений в порушення діючого законодавства і нормативних актів України; 2) заборгованості по будь-яким платежам у ФОП ОСОБА_4 немає; 3) причиною припинення роботи їдальні в орендованому приміщенні ФОП ОСОБА_4 відбулось не з його вини, а узв'язку з припиненням електропостачання в дане приміщення за особистим розпорядженням керівництва ДП "ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка".
Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.07.2017 року від представника 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" надійшли додаткові пояснення (вх. № 24340) з додатками по справі.
В судовому засіданні 31.07.2017 року було оголошено перерву до 08.08.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.08.2017 року від відповідача надійшли пояснення (вх. № 25549) з додатком по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2017 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2017 року проти позову заперечували, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури України в судовому засіданні 08.08.2017 року не заперечува проти позову, просив суд позов задовольнити.
Представники 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" в судовому засіданні 08.08.2017 року не заперечували проти позову, просили суд позов задовольнити.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
04.02.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) було укладено договір оренди № 5681-Н, у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене майно: нежитлові приміщення - кім. № 118, площею 5,0 кв.м. ,кім. № 119, площею 24,9 кв.м. та частина кім. № 113 (до барної стійки площею 14,0 кв.м.) на третьому поверсі 8-поверхової будівлі в осях 15, 17-У (зона «Б»), інв. №103/001, літ. «А-7», реєстровий номер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, загальною площею 43,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на «10» вересня 2013 року і становить за незалежною оцінкою 213410,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою: розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи за графіком роботи: вівторок-субота з 12:00 до 17:00.
Відповідно до п. 1.3 договору, стан майна на момент укладання договору ремонту потребує поточного ремонту, що визначається в акті приймання-передавання згідно довідки Балансоутримувача.
Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до п. 3.1 договору. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2013 року - 168,57 грн. (Додаток № 2).
Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень та лютий 2014 року.
Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 04.02.2014 року.
Як зазначає позивач, під час дії договору оренди, спеціалістами позивача було проведено контроль за станом та використання орендованого державного майна переданого в оренду відповідачу за договором та було складено відповідний акт огляду об'акта оренди від 12.01.2017 року № 1-2/17.
За результатами огляду приміщень третьою особою (ДП «Харківський національний академічний театр опери та балету ім.. М.В. Лисенка») та документального контролю виконання умов договору оренди були встановлені наступні порушення:
- орендар використовує під їдальню площу 46,0 кв.м. замість 43,9 кв.м., що є порушенням пунктів 1.1, 5.1 договору та призводить до недоотримання орендної плати до державного бюджету;
- орендар використовує майно у невстановлений договором час, та не сплачує за таке використання ані орендну плату, ані оплату за комунальні послуги, що є порушенням пунктів 1.2, 5.1 договору, та також призводить до недоотримання орендної плати до державного бюджету та завдання збитків балансоутримувачу орендованого майна;
- орендар не здійснює поточного ремонту орендованих приміщень всупереч пунктів 1.3, 5.7 договору, та акту приймання-передачі майна, де зазначено, що майно потребує поточного ремонту, та орендар зобов'язався своєчасно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт орендованих приміщень.
Таким чином, позивач вважає такі дії відповідача суттєвим порушенням умов договору оренди, у зв'язку з чим останній підлягає розірванню.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він належним чином виконує умови договору оренди, здійснює поточний ремонт нежитлових приміщень, користується спірними приміщеннями лише у відведений договором час та на визначеній договором площі. Крім того відповідач вказує на те, що балансоутримувач спірних приміщень своїми діями створює перешкоди для підприємницької діяльності відповідача та фактично вчиняє дії для розірвання договору з боку ФОП ОСОБА_4
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Частину третю статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» треба тлумачити обмежувально, враховуючі, зокрема, положення Господарського та Цивільного кодексу України.
У ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
У свою чергу відповідно ж до ч.3 ст. 291 ГК України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Таким чином, договір оренди державного або комунального майна може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін лише за наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України (зокрема, у разі істотного порушення договору згідно з ст.ст. 782 та 783 ЦК), а не у випадку будь-якого, навіть незначного, порушення стороною умови договору оренди державного або комунального майна, що суперечило б принципу стабільності господарських відносин, утворювало би умови для зловживання правами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається зокрема на те, що відповідач використовує під їдальню площу 46,0 кв.м. замість 43,9 кв.м., що є порушенням пунктів 1.1, 5.1 договору та призводить до недоотримання орендної плати до державного бюджету, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом, відповідачу було передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене майно: нежитлові приміщення - кім. № 118, площею 5,0 кв.м. ,кім. № 119, площею 24,9 кв.м. та частина кім. № 113 (до барної стійки площею 14,0 кв.м.) на третьому поверсі 8-поверхової будівлі в осях 15, 17-У (зона «Б»), інв. №103/001, літ. «А-7», реєстровий номер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, загальною площею 43,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
На підтвердження використання відповідачем приміщення площею 46,0 кв.м. замість 43,9 кв.м. позивачем було надано акт огляду (обстеження) № 1-2/17 від 12.01.2017 року, в якому зазначено про використання відповідачем частини приміщення, яке не є предметом договору оренди.
Проте дослідивши вказаний акт, суд дійшов висновку, що він не може бути належним доказом підтвердження використання відповідачем площі у 46,0 кв.м., оскільки у відповідному акті лише зазначено про те, що: «під час огляду кім. № 113 встановлено, що частина кім. № 113 до барної стійки, що входить до складу об'єкту оренди згідно з договором оренди, використовується орендарем».
Тобто у вказаному акті не зазначено про те, яка саме площа використовується відповідачем та інших доказів, що свідчили б про безпідставне використання відповідачем зайвої площі (яка не є предметом договору оренди) позивачем не надано.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач не здійснює поточного ремонту орендованих приміщень всупереч пунктів 1.3, 5.7 договору, та акту приймання-передачі майна, де зазначено, що майно потребує поточного ремонту, та орендар зобов'язався своєчасно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт орендованих приміщень, суд зазначає наступне.
В обґрунтування порушення відповідачем умов договору в частині не проведення поточного ремонту, позивач також посилається на акт огляду № 1-2/17, в якому зазначено про те, що у спірному приміщення не проводились ремонтні роботи.
Відповідно до п. 1.3 договору, стан майна на момент укладання договору ремонту потребує поточного ремонту, що визначається в акті приймання-передавання згідно довідки Балансоутримувача.
Крім того, відповідно до п. 5.7 договору зазначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інший ремонт орендованого майна.
Проте в матеріалах справи наявний договір підряду № 033/2017 від 03.03.2017 року, укладений між відповідачем та ФОП ОСОБА_9, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_9 приймає на себе здійснення електромонтажних робіт з монтажу електролічильника трьохфазного та прокладку кабельної мережі на території ДП «ХАТОБ» за адресою: АДРЕСА_1 згідно проекту «Реконструкція мереж з встановлення узла обліку електричної енергії приміщення закулісної столової (3 поверх ДП «ХАТОБ»).
В матеріалах справи також наявний лист ДП «ХАТОБ» від 28.02.2017 року № 01/2015 (а.с. 102), який було направлено відповідачу, відповідно до якого ДП «ХАТОБ» узгодило проект електроживлення закулісної столової від ГРЩ-2 ДП «ХАТОБ» згідно проектної документації та рішення про приєднання.
В свою чергу позивачем не було надано ані претензій балансоутримувача щодо не здіснення відповідачем ремонту, ані будь-якого листування з цього приводу за весь час дії договору.
Інших доказів, що свідчили б про відсутність поточного ремонту у спірних приміщеннях, позивачем надано не було.
Судом досліджено умови договору та встановлено, що сторони п.5.7 передбачили, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інший ремонт орендованого майна, проте умовами договору сторони не передбачили строку виконання такого зобов'язання.
Крім того у акті обстеження від 12.01.2017 року зазначено про те, що технічний орендованого приміщення є задовільним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що по-перше сторони договором не передбачили строку виконання зобов'язання щодо проведення поточного ремонту; по-друге позивачем не надано належних доказів не проведення позивачем поточного ремонту та по-третє відсутні докази того, що орендоване майно перебуває у незадовільному стані.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не виконуються заходи з пожежної безпеки орендованого майна, суд зазначає наступне.
В обґрунтування вищезазначених тверджень, позивач посилається на те, що за результатами огляду приміщень ДП «ХАТОБ» та документального контролю виконання умов договору оренди № 5681-Н від 04.02.2014 року було встановлено, що відповідачем не надано жодних документів, які підтверджують забезпечення заходів безпеки орендованого майна.
Проте суд не може погодитись із зазначеними твердженнями позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення відповідачем заходів пожежної безпеки.
Натомість відповідачем надано докази придбання вогнегаснику ( чек арк. спр. 121) та заяву на добровільне страхування загальної цивільно-правової відповідальності ФОП ОСОБА_4
Також в матеріалах справи наявна заява ФОП ОСОБА_4 на комплексне добровільне страхування за страховим продуктом «Small Business» та договір GTPL № 994113629.4040 на добровільне страхування відповідальності перед третіми особами від 23.08.2016 року.
Відповідачем також було надано до суду договір-рахунок № 108н-03-2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 доручає, а ТОВ «ЦС ТИСК ПЛЮС» здійснює навчання посадових осіб і фахівців з «Правил безпечної експлуатації (НПАОП 40.1-1.21-98) і технічної експлуатації електроустановок споживачів».
Отже вищезазначені докази свідчать про те, що відповідачем виконувались заходи з забезпечення техніки безпеки у спірному приміщенні.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач використовує майно у невстановлений договором час, та не сплачує за таке використання ані орендну плату, ані оплату за комунальні послуги, що є порушенням пунктів 1.2, 5.1 договору, що також призводить до недоотримання орендної плати до державного бюджету та завдання збитків балансоутримувачу орендованого майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою: розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи за графіком роботи: вівторок-субота з 12:00 до 17:00.
Позивач в свою чергу вказує на те, що актом огляду (обстеження) № 1-2/17 від 12.01.2017 року було встановлено, що працівником відповідача виконувалися роботи з приготування їжі не за графіком роботи, що є порушення умов договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору передбачено графік роботи їдальні з вівторок-субота з 12:00 до 17:00.
Відповідно до умов договору та розрахунку наданого позивачем вбачається, що орендна плата здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 з урахуванням погодинної оренди.
Відповідачем в судовому засіданні було зазначено про те, що з моменту укладення спірного договору його майно (обладнання, посуд, холодильники) знаходилось в орендованому приміщенні цілодобово.
Крім того відповідач також вказує на те, що з моменту укладення договору оренди, працівники відповідача мали можливість завчасно знаходитись в орендованому приміщенні з метою завезення продуктів харчування та їх приготування.
Проте відповідач вказує на те, що сама їдальня працювала за графіком, встановленим договором вівторок-субота з 12:00 до 17:00, та відповідач не використовував приміщення для роботи в інший (не робочий) час.
Будь-яких претензій щодо порушення відповідачем графіку перебування в орендованому приміщенні в матеріалах справи не міститься.
Крім того посилання позивача на акт огляду (обстеження) № 1-2/17 від 12.01.2017 року не є достатнім доказом порушення відповідачем умов договору оренди щодо користування приміщенням поза межами дії договору.
Отже в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем графіку роботи їдальні встановленим договором, а саме вівторок-субота з 12:00 до 17:00.
Крім того, суд приймає до уваги, те що під час розгляду справи 3-я особа зазначила про те, що ключі від приміщення знаходяться у ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" та видаються кожного дня ФОП ОСОБА_4
Посилання 3-ї особи ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" на те, що, останнім було складено акти огляду приміщення від 04.01.2017 року, від 05.01.2017 року та від 06.01.2017 року, та відповідно до яких виявленні порушення щодо зайняття приміщення поза межами часу встановленого договором, то суд зазначає наступне.
Дослідивши відповідні акти судом встановлено, що вони складені та підписані лише з боку балансоутримувача ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", в той час як умовами договору від №5681 від 04.02.2014 року та додатковими угодами до нього №1 та №2, а саме п.8.3 передбачено право орендодавця здійснювати контроль за станом майна шляхом візуального обстеження зі складанням акта обстеження, у зв'язку з чим суд дійшов висновку що відповідні акти не можуть бути прийняті судом до уваги як докази фіксування порушення щодо зайняття приміщення поза межами часу встановленого договором.
В матеріалах справи наявна додаткова угода № 2 від 17.11.2016 року договір оренди № 5681-Н було пролонговано до 04.12.2019 року.
З наведеного можна дійти висновку, що у балансоутримувача на час пролонгації договору були відсутні претензії до відповідача щодо порушення умов договору та використання приміщення поза межами дії договору.
Щодо посилань 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" та Міністерства Культири України на те, що відповідачем також порушено п. 5.12 договору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.12 договору сторони передбачили, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 рабочіх днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю, з наданням Орендодавцю копії цих договорів.
По-перше як вбачається з матеріалів справи у відповідача немає заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна, це підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків підписаним ДП ХНАТОБ та ФОП ОСОБА_4 станом на 15.05.2017 року, відповідно до якого у ФОП ОСОБА_4 мається переплата на суму 3894,44 грн. ( арк. спр. 109).
По-друге в матеріалах справи наявна додаткова угода №2 до договору оренди №5681-Н від 04.02.2014 року була укладена між сторонами 17.11.2016 року, в той час з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався з листами до позивача щодо укладання відповідних договорів ( арк. спр. 74,76), проте останній звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей спр. №922/1269/17, рішення суду міститься в матеріалах справи ( арк. спр. 210-272).
Крім того в матеріалах справи наявне розпорядження №03 від 25.01.2017 року відповідно до якого в.о. генерального директора ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" О.В. Оріщенко зобов'язав начальника служби ЄСО Удалова О.П. провести припинення постачання електроенергії з 26.01.2017 року.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем були направленні дії на укладання договорів з балансоутримувачем, а ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" в свою чергу припинив постачання електроенергії.
Також в матеріалах справи міститься лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області від 21.02.2017 року, відповідно до якого останній зазначає, що між ФОП ОСОБА_4 та РВФДМУ по Х/о було укладено додаткову угоду №2 до договору № 5681-Н від 04.02.2014 року та строк договору оренди було продовжено до 04.12.2019 року. Крім того в даному листі зазначено, що після укладання договору оренди державного майна, регіональне відділення виступає його орендодавцем з визначеними законодавством функціями. Перешкоди у користуванні орендованим майном є порушенням права орендаря, якому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" ( ст. 28) забезпечується захист нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Щодо посилань 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства Культири України на те, що останній не надав згоди на пролонгацію договору оренди, а натомість надсилав листи орендарю та Регіональному Відділенню Фонда державного майна України по Харківській області, м. Харків, щодо того що він самостійно бажає використовувати спірні приміщення, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у справі є Регіональне Відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві викладений зміст підстав позову, а саме:
По-перше, щодо погіршення стану орендованого майна.
По-друге, щодо використання відповідачем майна яке не є предметом договору оренди.
По-третє, щодо невиконання відповідачем заходів з пожежної безпеки орендованого майна.
Підстави позову - це обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, позивачем в позовній заяві не зазначено такої обставини на яку посилається 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство Культури України.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже відповідно до вимог чинного законодавства, право на зміну предмету позову належить саме позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідної заяви в порядку ст.22 ГПК України, щодо зміни підстав позову не було надано, у зв'язку з чим суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що Міністерство культури України виступає у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та відповідно до ст. 27 ГПК України не наділене правом змінювати предмет та підстави позову.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства договір оренди може бути розірваний в разі істотного порушення стороною його умов або несплати орендної плати.
В даному випадку позовні вимоги позивача ґрунтуються саме на істотному порушенні умов договору.
Проте матеріалами справи не підтверджено істотного порушення відповідачем договору оренди, що в свою чергу виключає можливості розірвання договору на зазначених підставах.
Інших застережень у договорі щодо підстав його розірвання, сторонами в договорі не передбачено.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами істотного порушення відповідачем умов договору оренди, що не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про розірвання договору оренди № 5681-Н від 04.02.2014 року не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення балансоутримувачу (ДП «Харківський національний академічний театр оперти та балет імені М.В. Лисенка), то суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди, а оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги позивача про розірвання договору оренди № 5681-Н від 04.02.2014 року, зазначені вимоги позивача також не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.
За таких обставин, суд, керуючись ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", статтями 6, 8, 14, 124, 129, 144 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 188, 525, 651, 782, ч. 1 ст. 759, 783, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.ст. 283. ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 14.08.2017 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/1676/17