Кіровоградської області
08 серпня 2017 рокуСправа № 912/1693/17
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1693/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 75 263,70 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" подано позовну заяву з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 75 263,70 грн збитків у розмірі вартості переданого на зберігання майна, яке не повернуто відповідачем зі зберігання, з покладенням на відповідача витрат по оплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.
Подання позову обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору зберігання № 42/ХР від 30.06.2016 щодо повернення зі зберігання майна.
Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не подав, в судове засідання у даній справі не з'явився. Ухвала від 14.06.2017 про порушення провадження у справі, яка надіслана відповідачу, повернута до суду органом поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі, оскільки за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З матеріалів справи слідує, що ухвала суду у даній справі надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме: 25020, м. Кропивницький, вул. Скульського, 19. В матеріалах справив відсутні відомості щодо іншої адреси місцезнаходження відповідача, тоді як в силу вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміна місця проживання фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру, а отже відповідач зобов'язаний повідомляти реєстратора про вказані зміни. Господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати розшук відповідача.
Крім того, 04.07.2017 господарський суд телефонограмою повідомив ОСОБА_1 особисто про призначення справи до розгляду на 08.08.2017.
Положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення сторін про судове засідання у справі та граничні строки вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд
30.06.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (Поклажодавець) укладено договір зберігання № 42/ХР (а.с. 8-10).
За умовами вказаного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку договору асортимент та кількість товару відповідно до актів-приймання передачі (надалі іменується "майно"), загальною вартістю сум, вказаних у актах приймання-передачі, що оформляються сторонами протягом строку дії цього договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що зберігання за договором є безоплатним.
Зберігач зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності з договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.
Повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.
На виконання умов договору зберігання № 42/ХР від 30.06.2016 позивачем 01.07.2016 передано, а відповідачем прийнято на зберігання товари згідно наведеного в Актах приймання-передачі № IU000046324 та № IU000047459 переліку загальною вартістю 75 263,70 грн. Акти приймання-передачі № IU000046324 та № IU000047459 від 01.07.2016 підписано обома сторонами без зауважень (а.с. 11-12).
Листом від 21.04.2017 позивач вимагав від відповідача повернути майно, що було передано згідно з договором зберігання № 42/ХР від 30.06.2016, або, у випадку неможливості його повернення, відшкодувати збитки у розмірі 75 263,70 грн. (а.с. 13).
Проте, як повідомляє позивач, відповідач майно не повернув та збитки не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
При розгляду справи, господарський суд враховує наступне.
В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
За вимогами ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 948 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як зазначено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою повернути майно, що передане на зберігання за договором № 42/ХР від 30.06.2016 та Актами приймання-передачі майна № IU000046324 та № IU000047459 від 01.07.2016. Однак, докази виконання такої вимоги та повернення майна в матеріалах справи відсутні.
Суд зобов'язував відповідача надати докази на підтвердження наявності майна, що отримано на зберігання від позивача за договором зберігання № 42/ХР від 30.06.2016. Однак, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у нього майна, переданого за договором зберігання № 42/ХР від 30.06.2016 згідно актів приймання-передачі майна № IU000046324 та № IU000047459 від 01.07.2016.
Не повернення відповідачем майна зі зберігання та ігнорування вимог позивача з приводу повернення майна, не надання суду доказів на підтвердження фактичної наявності у відповідача майна, дає підстави для висновку про фактичну відсутність такого майна у відповідача.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміється втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та не одержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Збитки підлягають відшкодуванню у разі наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), збитків, причинно-наслідкового зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Отже, для задоволення вимоги про стягнення збитків позивачем має бути доведено наявність повного складу цивільного правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, що передбачено частиною другою ст. 614 Цивільного кодексу України.
Правила відшкодування збитків закріплені у ст. 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Пунктом 1 частини 1 ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання з повернення отриманого на зберігання за договором майна та не забезпечення його схоронності свідчить про протиправність поведінки відповідача, наявність його вини у допущеному порушенні, наслідком чого у позивача утворились збитки у вигляді вартості втраченого майна.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4.2. договору № 42/ХР від 30.06.2016 сторони передбачили, що у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки у розмірі 100% від вартості втраченого (нестачі) або пошкодженого майна. Сума збитків вираховується із вартості втраченого (нестачі) або пошкодженого майна, відповідно до підписаного акту приймання-передачі.
На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 75 263,70 грн, що є збитками у розмірі вартості майна, переданого на зберігання за договором № 42/ХР від 30.06.2016, є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (03680, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34В, ідентифікаційний код 38105049) - 75 263,70 грн, а також 1 600,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 14.08.2017
Суддя В.В.Тимошевська