10 серпня 2017 року Справа № 917/608/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач),
суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017
та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017
у справі№ 917/608/16
Господарського судуПолтавської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"
простягнення 9 997 052,15 грн.
за участю представників:
позивача - Мицько Р.М., довір. від 27.12.2016 № 272/16
відповідача - Кравченко Ю.В., довір. від 27.01.2016
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/608/16 (суддя Безрук Т.М.) частково задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (відповідач) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 276 148,32 грн. - 3% річних, 2 909 940,80 грн. - інфляційних, 47 791,34 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про розстрочку виконання рішення відхилено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у даній справі (головуючий суддя Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Пелипенко Н.М.) залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/608/16.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 917/608/16, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з ПАТ "Лубнигаз" на користь ДК "Газ України" 206 587,53 грн - 3% річних, 2 117 124,93 грн - інфляційних витрат та розстрочити виконання рішення на 3 роки.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 у період з 08.09.2015 по 29.09.2015 ПАТ "Лубнигаз" не зобов'язане вносити платежі на виконання умов розстрочення, відтак відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних за цей період. Крім того, судами не прийнято до уваги Спільне протокольне рішення № 1953/ГУ про організацію взаєморозрахунків за рахунок загального фонду державного бюджету України від 21.03.2017.
10.08.2017 від ПАТ "Лубнигаз" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 у справі № 18/1407/12 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення заборгованості за поставлений по договору № 06/10-1995 природний газ, присуджено до стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь ДП "Газ України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14 089 569,54 грн основного боргу, 1 064 579,70 грн - пені, 656 812,52 грн - інфляційних, 592 921,91 грн - 3% річних та 64 380,00 грн судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі № 18/1407/12 апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" залишено без задоволення, задоволено клопотання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про зменшення розміру пені та змінено рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 в частині суми пені, що стягується - пеню зменшено до 532 289,85 грн.
Ухвалою Господарським судом Полтавської області 08.09.2015 розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 18/1407/12 щодо стягнення заборгованості в сумі 15 571 593,82 грн на три роки рівними щомісячними платежами згідно графіку. Вказана ухвала залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 у справі № 18/1407/12.
Судами при розгляді справи № 18/1407/12 встановлено, що 20.12.2010 між ДК "Газ України" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/10-1995, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах цього договору. Між сторонами укладено додаткові угоди до даного договору від 20.12.2010, 28.01.2011, від 04.04.2011, від 12.04.2011, від 25.06.2011. На момент звернення з позовом до суду та розгляду вказаної справи, сума основного боргу ПАТ "Лубнигаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" складала 14 089 659,54 грн.
Дочірня компанія "Газ України" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення 9 997 052,15 грн в тому числі: 8 745 976, 12 грн. інфляційних втрат та 1 251 076,03 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2016 у справі № 917/608/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, частково задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач). Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (відповідач) на користь позивача 952 642,61 грн 3% річних, 8 464 721,54 грн - інфляційних втрат та 141 260,46 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 281 254,58 грн - інфляційних та 298 433,42 грн - 3% річних, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 917/608/16 та направлено справу на новий розгляд.
Постанова мотивована, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено межі періоду нарахування інфляційних та 3 % річних, судами не враховано, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 у справі № 18/1407/12 розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014.
Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій враховано вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у даній справі, всебічно і повно встановлено обставини справи, дано належну юридичну оцінку доводам учасників судового процесу та прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).
Судами прийнято до уваги спільні протокольні рішення: № 2586/ГУ від 20.11.2015, № 2963/ГУ від 17.12.2015, № 317/ГУ від 22.01.2016, № 771/ГУ від 24.02.2016, № 1051/ГУ від 21.03.2016, № 1282/ГУ від 19.04.2016, № 1602/ГУ від 20.05.2016, № 1711/ГУ від 16.06.2016, № 1936/ГУ від 20.07.2016, № 2222/ГУ від 19.08.2016, № 2433/ГУ від 21.09.2016, № 2591/ГУ від 20.10.2016, № 2862/ГУ від 17.11.2016, № 3432/ГУ від 20.12.2016, № 473/ГУ від 20.01.2017, № 1201/ГУ від 17.02.2017, відповідно до яких ПАТ "Лубнигаз" сплачено Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 10 381 175,97 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області 08.09.2015 розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 18/1407/12 щодо стягнення заборгованості на три роки рівними щомісячними платежами, відповідно до графіку.
Оскільки невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення, судами попередніх інстанції присуджено до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних до встановленої судом дати початку платежів з розстроченням виконання рішення, тобто до 30.09.2015 у розмірі 276 148,32 грн - 3% річних, 2 909 940,80 грн - інфляційних. Річні та інфляційні судами нараховані на суму 3 708 393,57 грн. (з урахуванням платіжного доручення № 1436 від 30.10.2015).
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що з моменту прийняття ухвали від 08.09.2015 у відповідача виник обов'язок оплати з 30.09.2015, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області 08.09.2015 платіж повинен бути внесений до 30.09.2015.
Судами обгрунтовано відмовлено позивачеві у стягненні 3 % річних та інфляційних на суму боргу 10 381 175,97 грн, оскільки вказана сума сплачена відповідно спільних протокольних рішень, підписавши вказані рішення сторони змінили строк та порядок оплати визначених у них сум.
Також судом апеляційної інстанції правомірно не враховано суму, що сплачена за спільним протокольним рішенням від 21.03.2017 № 1953/ГУ, при визначенні 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки зазначені обставини не були предметом дослідження та не існували на час прийняття рішення у справі.
Що стосується заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 3 роки шляхом сплати рівними щомісячними платежами, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачеві у задоволенні вказаної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Згідно з пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача.
Судова колегія касаційної інстанції вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.
Крім того, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 у справі № 917/1407/12 відповідачу розстрочене виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 18/1407/12 щодо стягнення заборгованості в сумі 15 571 593,82 грн. на три роки з 30.09.2015 по 25.07.2018 рівними щомісячними платежами згідно графіку.
Під час розгляду даної справи відповідачем проводилися погашення основного боргу за рахунок спільних протокольних рішень, наслідком чого позивачем зменшувався розмір позовних вимог в частині суми 3 % річних та інфляційних, в результаті чого кінцева сума позову значно менша у порівняні до первісно заявленої.
Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 917/608/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
В.І. КАРТЕРЕ