вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" серпня 2017 р. Справа № 911/1668/17
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області
до Володарської районної державної адміністрації Київської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Єдність”
про визнання недійсним та скасування розпоряджень
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 03.01.2017);
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_2 (керівник)
ОСОБА_3 (дов. №10/07/17 від 10.07.2017)
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1668/17 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач) до Володарської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Єдність” (далі - третя особа) про визнання недійсним та скасування розпоряджень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 № 501 та № 203 від 19.06.2012 видані з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства, на момент виникнення спірних правовідносин з позивачем.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2017 порушено провадження по справі № 911/1668/17 та призначено її до розгляду на 13.07.2017.
12.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли пояснення б/н від 12.07.2017 (вх. №14048/17).
13.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшов супровідний лист №04-15/500 від 11.07.2017 (вх. №14077/17) з документами для долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2017.
У судовому засіданні 13.07.2017 представник третьої особи подав заяву б/н від 12.07.2017 (вх. №14181/17) про застосування строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2017 року розгляд справи відкладено на 01.08.2017 року.
31.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли супровідним листом №04-15/549 від 28.07.2017 (вх. №15158/17) документи та додаткові письмові пояснення (вх. №15191/17), які було долучено судом до матеріалів справи.
31 липня 2017 року через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення з документами (вх. №15167/17), які було долучено судом до матеріалів справи.
01 серпня 2017 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення проти позовної заяви про визнання недійсним та скасування розпоряджень та визнання недійсним державного акту з документами в яких також було заявлено про застосування строку позовної давності (вх. № 15274/17), заяву було долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.08.2017 представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник від третьої особи заперечив проти позовних вимог та дав пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 01.08.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у судовому засіданні 01.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 №501 «Про надання СТОВ «Єдність» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради» надано дозвіл СТОВ «ЄДНІСТЬ» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 5, 4941 га для обслуговування господарських будівель та споруд в адміністративних межах Лобачівської сільської ради за межами сіл Лобачів, ОСОБА_4.
Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 № 203 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,5096 га СТОВ «Єдність» для обслуговування господарських будівель та споруд на території Лобачівської сільської ради та передано у власність земельну ділянку площею 2,5096 га СТОВ «Єдність» для обслуговування господарських будівель та споруд на території Лобачівської сільської ради.
На підставі вказаного розпорядження, СТОВ «Єдність» отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 490780 площею 2,5096 га.
Предметом позову є вимоги про визнання недійсним та скасування розпоряджень Володарської районної державної адміністрації Київської області №501 від 20.08.2010 року, №203 19.06.2012 року та визнання недійсним державного акту на право власності земельної ділянки площею 2,5096 га серія ЯМ № 490780.
Позивач стверджує, що зазначені розпорядження є незаконними, оскільки суперечать нормам Земельного кодексу України, Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, з тих підстав, що вищезазначені норми не передбачають передачу у власність земельних ділянок для обслуговування господарських будівель та споруд.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України закріплено повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі на їхній території земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Отже, зазначеною нормою прямо вказано та передбачено лише в конкретних випадках право передачі земельної ділянки у власність громадянам, до якої передача у власність земельних ділянок для обслуговування господарських будівель та споруд не відноситься.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 ч. 1 та частини 2 статті 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження від 20.08.2010 №501 та розпорядження від 19.06.2012 №203 видані Володарською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, наданих чинним законодавством.
Крім того, згідно з документами та матеріалами, які містяться в технічній документації, та вбачається з довідки про результат здійснення державної перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 5,4941 га, щодо якої передбачено виготовити правовстановлюючі документи, знаходиться в межах земель, на які спілці селян “Пролісок” було видано державний акт на право колективної власності серії КВ від 13.03.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №19. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч.3 статті 10 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.
Щодо обставин на які відповідач посилається у відзиві у якому стверджує, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно положення про Головне управління Держгеокадастру в Київській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333, на позивача п.п. 30 п. 4 ч. 1 вказаних положень покладено зокрема, здійснювати державний нагляд (контроль):
у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:
веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;
виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами;
дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
у частині родючості ґрунтів за:
зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;
своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
Таким чином, судом встановлено правомірність звернення Головного управління Держгеокадастру у Київській області з позовною заявою до Володарської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним та скасування розпоряджень.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 №501 «Про надання СТОВ «Єдність» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради» та розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 № 203 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку СТОВ «Єдність» на території Лобачівської сільської ради підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Стосовно вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №490780 від 17.12.2012, виданого СТОВ «Єдність» на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації № 203 від 19.06.2012, слід зазначити, що відповідно ч. 10 ст. 59 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, наведені вище обґрунтування та докази свідчать про те, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Єдність» набуло права власності на земельну ділянку всупереч положень частини третьої статті 10 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, та частини першої статті 81 Земельного кодексу України.
Доказів, які б свідчили про припинення права колективної власності на земельні ділянки спілки селян “Пролісок” у порядку і на підставах встановлених Земельним кодексом України, відповідач не надав, та згідно пояснень позивача такі відомості взагалі відсутні.
Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”).
У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року (справа № 6-33цс13) міститься висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Крім того, відповідно до ч. 2, 3 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, що перебувала у колективній власності, передається сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Єдність», для обслуговування господарських будівель і споруд, тобто зі зміною її цільового призначення.
Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені статтею 140 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України № 924/496/16 від 29.11.2016 року та постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15, які є обов'язковими в силу положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що визнання Державного акту є похідною вимогою від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження № 203 від 19.06.2012, яка судом задоволена, Державний акт серії ЯМ №490780 від 17.12.2012 підлягає визнанню недійсним.
Що стосується заяв відповідача та третьої особи про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Ст. 262 ЦК України, правонаступництво не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Обґрунтовуючи подану заяву відповідач та третя особа посилаються на те, що позивачу було відомо про ймовірне порушення його прав та інтересів на підтвердження чого надано копію листа від 13.06.2012 року № 666, якими начальник відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області пропонує затвердити технічну документацію із землеусстрою.
Відповідач та третя особа вважають, що позивач є правонаступником Держкомзему у Київській області, а тому знав, хто є власником земельної ділянки з 2012 року
Проте, суд зазначає, що позивач був наділений контролюючими повноваженнями положенням про Головне управління Держгеокадастру в Київській області затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333, таким чином твердження стосовно пропуску позивачем позовної давності є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 № 501 «Про надання СТОВ «Єдність» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради»
3. Визнати недійсним та скасувати розпорядження - Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 №203 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на власності на земельну ділянку СТОВ «Єдність» на території Лобачівської сільської ради»
4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №490780.
5. Стягнути з Володарської районної державної адміністрації Київської області (09300, Київська область, Володасрький р-н, смт Володарка, пл. Миру,4, код ЄДРПОУ 23570734) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) - 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.08.2017
Суддя В.М. Антонова