[1]
11 серпня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., перевіривши апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №10 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2017 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП закрито, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням судді, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2017 року та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою прокурора, вважаю, що апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Частиною 1 статті 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 1724 - 1729 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Разом з тим, відповідно до положень ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно статті 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, відповідно до положень ч.5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Що стосується посилань прокурора на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-1301/0/4-16 від 12.05.2016 року, якими він обґрунтовує своє право подавати апеляційну скаргу, то такий лист не є джерелом права, а законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України, як це передбачено ч.1 ст. 2 КУпАП, а також Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Частину ж першу ст. 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Зважаючи на те, що подана прокурором Київської місцевої прокуратури №10 апеляційна скарга не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також з огляду на те, що прокурор за чинним на даний час законодавством не наділений правом оскаржувати рішення судді в справі про адміністративне правопорушення без додержання вимог ч. 5 ст. 7 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №10 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 − повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова
Справа№ 33/796/2074/2017 Категорія КУпАП: ч.1 ст. 172-6 КУпАП
Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.