14 серпня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_1 , за участю ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши заяву останніх про відвід судді ОСОБА_4 - головуючого в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
27 червня 2017 року до Апеляційного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27.04.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017 року, для здійснення апеляційного перегляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення визначено суддю судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_4 .
02 серпня 2017 року ОСОБА_2 та його захисник - адвокат ОСОБА_3 подали заяву про відвід судді ОСОБА_4 , пославшись на обставини, які на їх погляд викликають сумнів щодо її неупередженості і відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.08.2017 року, заяву ОСОБА_2 та його захисника про відвід передано на розгляд судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 .
У своїй заяві ОСОБА_2 та його захисник зазначили, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27.04.2017 року, суддя ОСОБА_4 , грубо порушуючи основні принципи судочинства, передбачені ст. 129 Конституції України, ігноруючи положення, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року щодо гласності судового процесу та його повної фіксації технічними засобами, всупереч вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовила стороні захисту в задоволенні клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами та, діючи в інтересах поліцейських, які вчинили посадові злочини, відмовила у задоволенні клопотання про виклик до суду заявлених ними свідків.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 , які підтримали свою заяву про відвід судді ОСОБА_4 і просили її задовольнити, перевіривши доводи на обґрунтування поданої заяви про відвід, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що підстави для задоволення вказаної заяви відсутні, з огляду на таке.
Справа №05.55/796/13/2017
Відповідно до загальних норм, як цивільного так і кримінального процесуального права, до обставин, що виключають участь судді у розгляді судової справи, в тому числі справи про адміністративне правопорушення, відносяться зокрема такі обставини, що свідчать по те, що суддя: є потерпілим або близьким родичем чи членом сім'ї заявника, потерпілого або особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення; брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, або особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення; він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах розгляду справи; наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості, а також у випадку порушення встановленого законом порядку визначення судді для розгляду цієї судової справи, однак жодної з цих обставин в заяві про відвід не зазначено.
Статтею 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином твердження ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 про порушення суддею ОСОБА_4 норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вимог ст. 41 КАСУ, є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 притягується до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а отже провадження в цій справі здійснюється саме в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Також необґрунтованим є посилання у заяві про відвід і на Рішення Конституційногно Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року, оскільки в даному рішенні йде мова про офіційне тлумачення положення п.7 ч.3 статті 129 Конституції України щодо забезпечення повного фіксування судових засідань у Вищому господарському суді України та відповідність Конституції України окремих положень ч.6 ст. 12, ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, а також ч.8 ст. 811 Господарського процесуального кодексу щодо фіксування судового процесу технічними засобами.
Загалом, обставини наведенні в заяві про відвід не дозволяють зробити висновок про те, що суддя ОСОБА_4 діяла всупереч вимогам закону, оскільки чинним Кодексом про адміністративні правопорушення України повна фіксація судового засідання технічними засобами не передбачена, а сам по собі факт відмови суддею ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про виклик свідків, не може свідчити про її зацікавленість у результатах розгляду справи або викликати сумніви у її неупередженості.
За таких обставин, доводи, наведені в заяві ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 не можуть бути визнані обґрунтованими та слугувати підставою для задоволення вказаної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 , про відвід судді ОСОБА_4 відмовити.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1