08.08.2017 Справа № 904/6784/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко", с. Червона Слобода Макарівського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест Плюс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 37 779 грн. 74 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 17.07.2017р. № 258, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест Плюс" заборгованість в розмірі 37 779 грн. 74 коп., з яких: 18 018 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 2 638 грн. 03 коп. - пеня, 1 486 грн. 86 коп. - 3% річних, 15 636 грн. 85 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов договору поставки №ВО-30-07/14 від 30.07.2014р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу господарського суду повернувся конверт з ухвалою, що направлялася на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повернуто за закінченням строку зберігання».
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 20.06.2017р. № НОМЕР_1, наданому за електронним запитом суду.
Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За вказаних вище підстав, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.
Позивач у призначене судове засідання 08.08.2017р. явку повноважного представника не забезпечив.
01.08.2017р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Слобода Ко».
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
30.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест Плюс" (покупець) укладено договір поставки № ВО-30-07/14 (далі - договір), відповідно до умов якого предметом даного договору є придбання покупцем у постачальника на умовах зазначених далі води питної негазованої «Слобідська» ємкістю 6,0 л ( в подальшому - "продукція") (п. 1.1. договору).
Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в термін і в розмірі, що передбачені цим договором (п. 1.2. договору).
Поставка кожної партії продукції здійснюється на підставі замовлення покупця (п. 1.3. договору).
Поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW (склад постачальника) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс Міжнародної Торгової палати в редакції 2010 р. (п. 2.1. договору).
Постачальник зобов'язується передати продукцію, зазначену у розділі 1 даного договору, на підставі погодженого замовлення в термін, передбачений сторонами (п. 2.2. договору).
Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3. договору).
Всі поставки продукції згідно накладних, оформлених сторонами протягом дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності посилання на даний договір або при помилковому зазначенні іншого договору (п. 2.4. договору).
У разі коли видаткові накладні не підписані зі сторони покупця та покупець не надав обґрунтованої відмови від підписання видаткової накладної, то вважається, що ця видаткова накладна є погодженою покупцем та продукція вважається поставленою у повному обсязі та на дату, зазначену у видатковій накладній (п. 2.5. договору).
Разом з продукцією постачальник передає покупцю посвідчення якості, видаткову накладну та податкову накладну (п. 2.6. договору).
Сторони домовились, що поставка продукції може здійснюватися на підставі замовлення ( усного або письмового) покупця та згідно видаткової накладної без оформлення специфікації. В цьому випадку приймання покупцем продукції в кількості та по цінах, вказаних у видатковій накладній, є згодою покупця на покупку цієї продукції (п. 2.7. договору).
Право власності на продукцію і ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент приймання-передачі продукції в пункті поставки, при підписанні уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної (п. 2.8. договору).
Одиниця виміру, загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю продукції зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Сума договору визначається сторонами при підписанні видаткових накладних на поставку продукції шляхом її збільшення на суму чергової погодженої сторонами партії продукції. Партією вважається кількість продукції, що поставлена згідно з однією видатковою накладною (п. 3.1. договору).
Загальна вартість продукції, що постачається по даному договору складає суму всіх поставок, здійснених по даному договору, згідно підписаних сторонами документів на відпуск продукції (п. 3.2. договору).
Всі розрахунки за цим договором здійснюється виключно в національній валюті України (п. 3.3. договору).
Оплата продукції покупцем здійснюється на умовах 50% попередньої оплати рахунків постачальника, виставлених на підставі заявок покупця, шляхом перерахування відповідної суми безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника. Решта безготівкових коштів у розмірі 50% від вартості продукції перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу не більше 4 (чотирьох) календарних днів від дати поставки продукції (п. 3.4. договору).
Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5. договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором і діючим законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, встановлених змістом зобов'язання (п. 5.1. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2014 р. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що виникли з цього договору протягом строку його дії, не звільняє сторони від необхідності належного їх виконання та від відповідальності за їхнє неналежне виконання (п. 8.1. договору).
За цим договором строк нарахування пені та позовної давності щодо неї встановлюються та складають три роки (п. 8.4. договору).
30.07.2014р. сторони підписали та скріпили печатками специфікацію до договору (а.с. 13), відповідно до якої сторонами досягнуто згоди, що ціна води питної негазованої «Слобідська» 6,0 л становить 5,80 грн. з ПДВ. Ціна вступає в дію з 30.07.2014р.
18.08.2014р. сторони підписали та скріпили печатками специфікацію до договору (а.с. 15), відповідно до якої сторонами досягнуто згоди, що ціна води питної негазованої «Слобідська» 6,0 л становить 5,50 грн. з ПДВ. Ціна вступає в дію з 18.08.2014р.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 18 018 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну № 2494 від 03.09.2014р. про поставку товару води питної негазованої «Слобідська» 6,0 л у кількості 3 276 шт. на суму 18 018 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 16). Господарський суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення приписів п. 3.4. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 18 018 грн. 00 коп.
Посилаючись на положення ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.09.2014р. по 08.03.2015р. у розмірі 2 638 грн. 03 коп.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 486 грн. 86 коп. за період з 08.09.2014р. по 08.06.2017р. та інфляційні втрати в розмірі 15 636 грн. 85 коп. за період з 08.09.2014р. по 08.06.2017р.
В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із Листом-вимогою № 140 від 08.04.2017р. (а.с. 17), в якому просив погасити наявну заборгованість за договором, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, видатковою накладною, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як встановлено судом, з урахуванням умов п. 3.4 договору, дати отримання товару покупцем та норм ч. 5 ст. 252 Цивільного кодексу України, строк оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав 08.09.2014р.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням встановленої судом граничної дати виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 09.09.2014р. по 06.06.2017р. в сумі 1 485 грн. 37 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як вказано вище, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар за спірною накладною у строк до 08.09.2014р. включно, отже період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з жовтня 2014 року.
Інфляційні втрати за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року включно дорівнюють 15 113 грн. 55 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені господарський суд зазначає наступне.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання покупцем не визначено.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 638 грн. 03 коп. задоволенню не підлягають.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки товару та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 18 018 грн. 00 коп. основного боргу, 1 485 грн. 37 коп. 3% річних та 15 113 грн. 55 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест Плюс" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан Праці, буд. 1, ідентифікаційний код 33758736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" (08042, Київська область, Макарівський район, с. Червона Слобода, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 30641031) 18 018 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч вісімнадцять грн.. 00 коп.) основного боргу, 1 485 грн. 37 коп. (одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять грн.. 37 коп.) 3% річних, 15 113 грн. 55 коп. (п'ятнадцять тисяч сто тринадцять грн.. 55 коп.) інфляційних втрат, 1 466 грн. 05 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят шість грн.. 05 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_1
Повне рішення складено 14.08.2017