10 серпня 2017 року Справа № 916/2789/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач),
суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона-групп"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2017
та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017
у справі№ 916/2789/16
Господарського судуОдеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біона-групп"
доПублічного акціонерного товариства "Марфін банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна"
простягнення 211068,00 грн.
за участю представників:
позивача - Маліченко Л.Т., дов. від 01.01.2017; Татарченко С.І., директор;
відповідача - Лапінська О.М., дов. від 03.08.2017;
третьої особи - повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.03.2017 у справі №916/2789/16 (суддя - Желєзна С.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Разюк Г.П., судді - Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.) рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2017 у справі № 916/2789/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Біона-групп" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 02.05.2016 між ТОВ "Біона групп" (Покупець) та компанією Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd (Продавець) укладено контракт RM № 777042016 на поставку рослинного масла, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах CIF Одеса рослинну олію (товар).
Додатками до контракту є додаток № 1 - специфікація якості, додаток № 2 - графік погрузки, додаток № 3 - ціна та додаток № 4 - умови оплати. Зазначені додатки є невід'ємними частинами договору.
Додатком № 4 сторонами контракту передбачено форму здійснення розрахунку за поставлений контрагентом з Китаю Покупцю товар у формі акредитиву, умови якого були визначені сторонами контракту. Сторонами контракту на поставку рослинного масла було встановлено, що документарний акредитив регулюється Уніфікованими правилами.
Акредитив повинен бути покритим, непідтвердженим, безвідзивним.
Пунктом 6 додатку № 4 передбачено, що акредитив розкривається проти таких документів: розрахунок фактура на товар - 3 оригінала; сертифікат якості CIQ - 1 оригінал; коносамент - 3 оригінала і 3 копії; пакувальний лист 3 оригінала; сертифікат походження - 1 оригінал і 3 копії; сертифікат якості продавця - 3 оригінала; сертифікат аналізу - 1 оригінал; експортна декларація - сканована копія; сертифікат страхування про страхування перевезення товару на суму 110% вартості товару, в якому бенефіціаром виступає покупець - 1 оригінал і 1 копія. Усі документи повинні бути англійською мовою та надані ПАТ "Марфін Банк" протягом дії акредитива.
05.05.2016 між ТОВ "Біона групп" (Боржник) і ПАТ "Марфін банк" (Банк) укладено договір № OIL165001 про надання документарного акредитива, відповідно до якого Банк зобов'язався за дорученням Боржника надати документарний безвідкличний акредитив на суму 10250 доларів США (акредитив) на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd в особі Mr. Xueyong Wang, що знаходиться за адресою: No. 11 Tongshan road shibey District, Qingdao, China (Бенефеціар), для забезпечення розрахунків за договором RM №777042016 від 02.05.2016 (контракт). В забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за даним договором, Боржник розміщує грошове забезпечення (покриття) у розмірі 10250 доларів США на рахунок № 260292291840 в ПАТ "Марфін банк", МФО 328168. Умови акредитиву викладені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору. Копія контракту є додатком №3 до даного договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що Банк надає акредитив строком по 30.07.2016 включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритого у ПАТ "Марфін банк", МФО 328168, проти документів, представлених у додатку № 4 до контракту RM № 777042016 від 02.05.2016 у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку № 1 до договору.
У п. 46А додатку № 1 до договору зазначається перелік документів необхідних для відкриття акредитиву: підписаний комерційний рахунок у 3-х оригіналах; сертифікат якості СІQ - 1оригінал; коносамент у 3-х оригіналах та 3-х копіях; пакувальний лист 3 оригінали; сертифікат походження у 1 оригіналі та 3 копіях; сертифікат якості виробника у 3 оригіналах; сертифікат аналізу - 1 оригінал; сертифікат страхування про страхування перевезення товару на 110% вартості товару, у якості Бенефіціара виступає Покупець - 1 оригінал та 1 копія.
Як зазначають суди попередніх інстанцій 21.06.2016 ПАТ "Марфін банк" отримав від банку Бенефеціара, встановлений договором № OIL165001, пакет документів на виплату акредитива, в тому числі оригінал коносамента, для надання на користь останнього акредитива, про що ТОВ "Біона групп" було повідомлено Банком.
29.06.2016 ПАТ "Марфін банк" перерахувало на користь Продавця за договором поставки грошові кошти в сумі 8200,00 доларів США.
ТОВ "Біона групп" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Марфін банк" шкоди в сумі 211068,00 грн обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ "Біона групп" не отримало товару за контрактом, укладеним з Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd; коносамент не відображає реальних подій і має вади; ПАТ "Марфін банк" не виконав взяті на себе зобов'язання з перевірки документів, наданих банком Бенефеціара, що, на переконання позивача, призвело до безпідставного перерахування грошових коштів на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd та стало причиною понесення ТОВ "Біона групп" збитків на зазначену вище суму коштів.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, постанови Правління Національного Банку України від 03.12.2003 № 514 "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", "Уніфікованих звичаїв і правил щодо документарного акредитива" від 01.01.2007 № 600 та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без достатньої перевірки всіх матеріалів справи та з'ясування обставин справи в сукупності.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що ПАТ "Марфін банк" не виконав взяті на себе зобов'язання з перевірки документів, наданих банком Бенефеціара.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст. 1093 ЦК України, у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.
У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.
У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Згідно зі ст. 1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів.
Статтею 1096 ЦК України передбачено, що на прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива.
Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.
У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться.
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що п. 3.1 договору № OIL165001 передбачено, що оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритого у ПАТ "Марфін банк", МФО 328168, проти документів, представлених у додатку № 4 до контракту RM № 777042016 від 02.05.2016 у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку № 1 до договору.
У п. 46А додатку № 1 до договору зазначається перелік документів необхідних для відкриття акредитиву: підписаний комерційний рахунок у 3-х оригіналах; сертифікат якості СІQ - 1оригінал; коносамент у 3-х оригіналах та 3-х копіях; пакувальний лист 3 оригінали; сертифікат походження у 1 оригіналі та 3 копіях; сертифікат якості виробника у 3 оригіналах; сертифікат аналізу - 1 оригінал; сертифікат страхування про страхування перевезення товару на 110% вартості товару, у якості Бенефіціара виступає Покупець - 1 оригінал та 1 копія.
Додатком № 4 до контракту передбачено, що акредитив розкривається проти таких документів: розрахунок фактура на товар - 3 оригінала; сертифікат якості CIQ - 1 оригінал; коносамент - 3 оригінала і 3 копії; пакувальний лист 3 оригінала; сертифікат походження - 1 оригінал і 3 копії; сертифікат якості продавця - 3 оригінала; сертифікат аналізу - 1 оригінал; експортна декларація - сканована копія; сертифікат страхування про страхування перевезення товару на суму 110% вартості товару, в якому бенефіціаром виступає покупець - 1 оригінал і 1 копія. Усі документи повинні бути англійською мовою та надані ПАТ "Марфін Банк" протягом дії акредитива. Документарний акредитив регулюється Уніфікованими правилами звичаїв і правил щодо документарного акредитива (видання МТП 2007 р.) публікація МТП №600.
Статтею 14 "Уніфікованих звичаїв і правил щодо документарного акредитива" від 01.01.2007 № 600 визначені стандарти перевірки документів. Так, виконуючий банк, діючи у відповідності зі своїм призначенням банк, що підтверджує, якщо такий є, і банк-емітент повинні перевіряти представлені документи для визначення, тільки на підставі документів, чи відповідають вони по зовнішніх ознаках вимогам належного представлення.
Суди встановили, що "21.06.2016 ПАТ "Марфін банк" отримав від банку Бенефіціара необхідні документи, в тому числі оригінал коносамента, для надання на користь останнього акредитива, про що ТОВ "Біона групп" було повідомлено Банком".
Таким чином, суди не знайшли причинно-наслідкового зв'язку для встановлення підстав щодо стягнення з відповідача заявлених позивачем коштів.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).
У відповідності до ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вважає, що попередніми судовими інстанціями залишено поза увагою наявний в матеріалах справи лист ТОВ "СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна" (а.с. 50, т.с. 1), в якому зазначено, що надані документи для транспортування вантажу з Китаю до України не були видані компанією "СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна" та є достатні підстави вважати, що надані документи є підробленими.
Судам при вирішенні даного спору необхідно з'ясувати питання достовірності документів, які прийняв позивач від банку Бенефіціара, для надання акредитива. Суди зробили висновок, що такі документи були надані, в тому числі оригінал коносамента, проте не обґрунтовано, якими матеріалами справи підтверджений даний висновок.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що 19.08.2016 за заявою позивача, як потерпілого, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області порушено кримінальне провадження №12016150020003853 по факту заволодіння грошовими коштами ТОВ "Біона групп" невстановленими особами шахрайським шляхом, слідство за яким триває (а.с. 217, т.с. 1).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
За наведених підстав, враховуючи порушення місцевим та апеляційним господарськими судами приписів ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 47 ГПК України, якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду.
Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в згаданій частині.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.
Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона-групп" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №916/2789/16 скасувати.
Справу №916/2789/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Л.Б. ІВАНОВА