09.08.2017 Справа № 6/537-10
Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву № б/н та без дати Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2011р. по справі № 6/537-10:
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором комісії № 1/04-08К від 01.04.2008 у розмірі 137 430 грн. 35 коп.
Представники:
від заявника (позивача): ОСОБА_3, дов. №653 від 27.09.2011р.;
від боржника (відповідача): не з'явився;
від ВДВС: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 137 430,35 грн. заборгованості, 1 374,30 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного рішення суду 12.03.2011р. видано наказ.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України про видачу дублікату наказу господарського суду від 12.03.2011р. у справі № 6/537-10, мотивовану втратою оригіналу наказу державною виконавчою службою.
Розпорядженням керівника апарату суду № 513 від 07.07.2017р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи, призначено повторний автоматизований розподіл заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2017р. заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 передано на розгляд судді Рудь І.А.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2017р. заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 24.07.2017р.
Ухвалою господарського суду від 24.07.2017р. у зв'язку із неявкою представників божника та ВДВС розгляд заяви відкладено на 09.08.2017р.
У призначене судове засідання боржник та ВДВС явку повноважних представників не забезпечили. Боржник про причини неявки суд не повідомив.
09.08.2017р. на адресу суду надійшло клопотання Металургійного ВДВС м. Кривий Ріг про розгляд заяви без участі державного виконавця.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представників боржника та ВДВС.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у заяві та просив задовольнити у повному обсязі. Крім того, надав заяву про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу від 12.03.2011р. по справі № 6/537-10.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, господарський суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2011р. по справі № 6/537-10 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у загальній сумі 139 040 грн. 65 коп. неодноразово подавався стягувачем для примусового виконання до Державної виконавчої служби.
З наявних матеріалів справи вбачається, що Дзержинським ВДВС Криворізького міського управління юстиції (наразі - Металургійний ВДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) за заявою стягувача були відкриті наступні виконавчі провадження: № 29774500 та № 47142911.
Так, на вимогу суду Металургійним ВДВС м. Кривий Ріг надано лист від 07.08.2017р. № 15985, в якому виконавча служба повідомила, що у Металургійному відділі державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у період з 10.11.2011 по 29.12.2012 на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 29774500 від 10.11.2011 з примусового виконання наказу № 6/537-10 від 12.03.2010 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 139040,65 грн. Згідно відмітки у книзі обліку виконавчих документів переданих державному виконавцеві за 2011 рік виконавче провадження №29774500 завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 (відсутність у боржника майна на яке можливо звернути стягнення) Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем виконавче провадження №29774500 було передано на зберігання в архів. На підставі п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної служби виконавчої служби виконавче провадження №29774500 знищено згідно акту про вилучення виконавчих проваджень за закінченням терміну зберігання у 2016 році.
Крім того, заявником до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію постанови Дзержинського ВДВС Криворізького міського управління юстиції від 23.12.2015р. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», з якої вбачається, що в межах виконавчого провадження № 47142911 з примусового виконання наказу № 6/537-10 від 12.03.2010 виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 139040,65 грн., державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку із відсутністю належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення. Вказану постанову направлено на адресу стягувача супровідним листом від 26.12.2015р. № 43279.
Заявник зазначає, що оригінал виконавчого документу втрачено державною виконавчою службою під час пересилання поштою стягувачу, оскільки наказ разом з копією постанови від 23.12.2015р. заявником отримано не було. Строк для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 6/537-10 від 12.03.2011р. сплив у зв'язку з втратою наказу та не залежав від стягувача ФОП ОСОБА_1
За вказаних обставин заявник просить суд визнати причини пропуску строку повторного пред'явлення спірного наказу до виконання поважними, поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання вказаного наказу та видати його дублікат.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду від 12.01.2011р. у даній справі сплив.
Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення.
Згідно ст. 120 ГПК України, у разі втрати наказу, господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, із яких видно, що позивач своєчасно неодноразово пред'являв наказ до виконання, але в подальшому наказ був втрачений не з вини позивача, суд вважає, що пропущений строк може бути відновлено та заява стягувача про видачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2011р. у справі № 6/537-10 до виконання.
Видати дублікат наказу від 12.03.2011р. у справі № 6/537-10.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Суддя І.А. Рудь