21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 серпня 2017 р. Справа № 902/216/17
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Агропродукт" (01042, м.Київ, бул.Дружби Народів, 19, 4 поверх)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16)
про стягнення 43 088 727,87 грн.
Суддя Білоус В.В.
Представники сторін не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Агропродукт" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" про стягнення 57 523 073,41 грн..
Ухвалою суду від 28.02.2017 року було порушено провадження у справі № 902/216/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2017.
Ухвалою суду від 14.03.2017 розгляд справи було відкладено на 29.03.2017.
Ухвалою суду від 29.03.2017 провадження у справі № 902/216/17 зупинено до закінчення проведення судово-економічної експертизи і отримання висновку цієї експертизи судом або повернення суду даної судової справи.
Ухвалою суду від 31.07.2017 поновлено провадження у справі № 902/216/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.
31.07.2017 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову.
Вказана заява мотивована тим, що за час що минув з моменту порушення провадження у справі №902/216/17 Господарським судом Вінницької області, Відповідач уникає щонайменшої спроби якщо не сплати суму основного боргу, то хоча б зменшити її розмір, що свідчить про намір Відповідача ухилитись від виконання майнових зобов'язань перед Позивачем, у зв'язку з чим, керуючись, окрім іншого, також, постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017 (справа №902/576/16) за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Відповідача (про стягнення 219.848.932,31 грн.), Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках Відповідача. Також вказана заява мотивована тим, що станом на дату подання цієї заяви Позивачу відомо, що супроти Відповідача подано ряд позовів на значні суми коштів, які зокрема розглядаються (або вже були розглянуті) Господарським судом Вінницької області:
- справа №902/576/16 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Відповідача про стягнення 219 848 932, 31 грн.;
- справа №902/88/17 за позовом ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відповідача про стягнення 26 221 551.01 грн., рішення за цими рішеннями або вже прийнято не на користь Відповідача, або будуть прийняті не на користь Позивача, що в подальшому призведене до того, що Відповідач, виконуючи рішення суду по переліченим вище справам, не зможе виконати рішення суду у справі №902/216/17 за позовом Позивача до Відповідача.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст.67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом ст.67 ГПК України, позов забезпечується, з поміж іншого, накладанням арешту на майно; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву про забезпечення позову, без будь - якого обґрунтування належними доказами своїх вимог. Окрім того, вказана заява грунтується на припущеннях без зазначення доказів на їх обгрунтування.
Відповідно до п.п.1,3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем, всупереч положень ст.33 ГПК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" не додано доказів реалізація майна відповідачем чи здійснення ним підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.
Посилання позивача на те, що щодо відповідача наявні судові рішення про стягнення коштів суд не бере до уваги, оскільки вказані рішення та можливі виконавчі провадження з їх виконання є діями не самого відповідача які можуть бути спрямовані ним на ухилення його від виконання зобов'язання після пред'явлення позову (реалізація майна, витрачання коштів), а є діями, які вчинятимуться посадовими особами державної виконавчої служби.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, при неподанні позивачем доказів вчинення відповідачем дій на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду і зокрема - реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, інших аналогічних дій, всупереч вимогам п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16., ст.33 ГПК України, було б неспіврозмірним і неадекватним заходом суду і суперечило б законній меті встановленій законодавцем в ст.66 ГПК України.
Посилання позивача в заяві на порушення відповідачем зобов'язань, непогашення відповідачем заборгованості, невжиття відповідачем дій на врегулювання простроченої заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки з такими діями, бездіяльністю закон, і зокрема ст.66 ГПК України не пов'язує вжиття заходів до забезпечення позову.
Отже, за загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення при існуванні реальної загрози його невиконання.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить вимогам ст. 66 ГПК України, та з огляду на обставини справи є безпідставним.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, -
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Агропродукт" б/н від 08.08.2017 про забезпечення позову.
2. Копії ухвали надіслати позивачу, відповідачеві рекомендованими листами.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (01042, м.Київ, бул.Дружби Народів, 19, 4 поверх)
3 - відповідачу (23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16)