1[1]
09 серпня 2017року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Юрдига О.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова суду є незаконною, винесена з порушенням вимог закону. Посилається на те, що всупереч вимогам ст.268 КУпАП суд розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Крім того вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Таким чином, висновки суду не підтверджені доказами, як щодо події адміністративного правопорушення, так і його вини. Звертає увагу на невідповідність призначеного стягнення вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, оскільки автомобіль використовується ним у робочих цілях та позбавлення права керування поставить його у скрутне становище.
Одночасно з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зазначивши, що розгляд справи проведено судом першої інстанції за його відсутності, про існування вказаної постанови йому стало відомо лише 13 липня 2017 року.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив поновити строк оскарження та задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши наведені доводи, приходжу до висновку про те, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що розгляд справи проведено за відсутності ОСОБА_1, копію оскаржуваної постанови вручено 13 липня 2017 року, апеляційну скаргу подано 17 липня 2017 року.
У зв'язку з цим, вважаю обгрунтованими доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення апелянту у визначений законом строк копії оскаржуваної постанови, а відтак пропущений строк підлягає поновленню.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи убачається, що суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення правопорушення, наявні у справі докази, а тому висновок, викладений в постанові суду, про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові обставин є правильним.
Як установив суд, ОСОБА_1 30 квітня 2017 року о 14 год. 40 хв. в м. Кам'янець-Подільський, по вул. Замкова, 1 керував транспортним засобом УАЗ 3163-30 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.2.9 а ПДРУкраїни, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення та висновком огляду на стан алкогольного сп'яніння №184 від 30 квітня 2017 року, згідно якого результат становить 1,9 % проміле алкогольного сп'яніння, які суд обґрунтовано прийняв до уваги.
Посилання апелянта на незаконність протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими.
Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення невірного пункту ПДР України, порушеного ОСОБА_1, а саме п.2.5 замість п.2.9 а, є технічною помилкою, яка не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки обставини вчинення правопорушення, викладені в протоколі, відповідають п.2.9 а ПДР України.
Виходячи з наведеного, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими і підтверджується зібраними по справі доказами.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення; особу правопорушника та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
За таких обставин, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року є законною, і підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Апеляційного суду міста Києва,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.С. Юрдига
Справа № 33/796/1940/17 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції - Піхур О.В.