03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
26 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: представника позивача Смілик Т.М.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2015 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 360, 93 доларів США та 999 418, 31 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 грудня 2006 року між ВАТ «Родовід Банк», назва якого була змінена на ПАТ «Родовід Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір №15.3/СЖ-229.06.2, згідно з умовами якого останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 198 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних та з кінцевим строком повернення 25 грудня 2009 року включно.
Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 16 квітня 2007 року, розмір відновлювальної кредитної лінії було збільшено до 420 000 доларів США.
Справа № 757/44680/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6548/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, станом на 22 жовтня 2015 року у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 51 360, 93 доларів США та 999 418, 31 грн., яка складається з: суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відповідно до облікової ставки НБУ) за період з 22 жовтня 2012 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 51 360, 93 доларів США: суми пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 22 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 878 029,53 грн.; сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 121 388,78 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «Родовід банк» - Смілик Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, а також ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 серпня 2015 року жодним чином не скасовують саму заборгованість ОСОБА_3, вони лише відмовляють Банку у примусовому стягненні зазначеної заборгованості (по відповідних видах нарахувань за відповідний період) з підстав пропуску позовної давності. Тобто, на день підписання даної позовної заяви заборгованість не погашена та існує, відповідач користується кредитними коштами, які були надані Банком, та які відповідач зобов'язався повернути не пізніше 25 грудня 2009 року.
Вказував, що починаючи з 26 грудня 2009 року на суму неповернутих кредитних коштів (яка становить 129 096,05 дол. США) банк має право (згідно норм ч.1 ст.1048 ЦК України) нарахувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі облікової ставки НБУ. Враховуючи строки позовної давності, яка у відповідності до ст.257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки, розмір нарахованих процентів за користування кредитом за період з 22 жовтня 2012 року по 22 жовтня 2015 року становить 51 350,93 дол. США. Крім того, позичальник зобов'язаний сплатити пеню, яка нараховується за несвоєчасне повернення кредитних коштів, яка становить 878 029,53 грн. за період з 22 жовтня 2014 по 22 жовтня 2015 року.
В судовому засіданні представник позивача СміликТ.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2006 року між ВАТ «Родовід Банк», назва якого згідно Статуту була змінена на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №15.3/СЖ-229.06.2, відповідно до якого останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 198 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних та з кінцевим строком повернення 25 грудня 2009 року включно (а.с.11).
Договором про внесення змін до вказаного кредитного договору від 16 квітня 2007 року, укладеного між тими ж сторонами відповідачу було збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 420 000 доларів США та з кінцевим строком повернення до 25 грудня 2009 року включно. (а.с.15)
Договором про внесення змін до вказаного кредитного договору від 07 березня 2008 року, укладеного між тими ж сторонами внесено зміни, відповідно до яких позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 298 000 доларів США строком повернення до 25 грудня 2009 року включно (а.с.16).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем, надав відповідачу суму кредиту згідно з умовами договору (а.с.23-38).
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, зокрема, з погашення суми кредитів, процентів та пені не виконані, в зв'язку з чим станом на 22 жовтня 2015 року у останнього утворилась заборгованість.
Відповідно до п.4.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана у п.1.3 цього Договору, від суми простроченого платежу.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 22 жовтня 2015 року складає 95 564, 84 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 160 651, 96 грн. та складається з: суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відповідно до облікової ставки НБУ) за період з 22 жовтня 2012 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 51 360, 93 доларів США; суми пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 22 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 878 029,53 грн.; сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 121 388,78 грн., що підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, (а.с.10).
Згідно з п.п.4.1, 4.2. кредитного договору, відповідач, який є позичальником, взяв на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати позивачеві нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до 10 числа кожного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітнім, а також 25 грудня 2009 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.3/СЖ-229.06.2 від 25 грудня 2006 року з підстав пропуску позивачем строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2015 року відмовлено банку у відкритті касаційного провадження.
Суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту, процентів та пені за кредитним договором, разом з тим, позовні вимоги задоволенню не підлягають , оскільки строк позовної давності, в межах якого позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав, пропущений, про що також було заявлено відповідачем, а відтак відсутні підстави згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу - ст.526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Судом установлено, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту, процентів та пені за кредитним договором, позовні вимоги в цій частині доведені.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15.3/СЖ-229.06.2 від 25 грудня 2006 року з підстав пропуску позивачем строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 серпня 2015 року відмовлено банку у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що зміст оскаржуваних рішень не дає підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Як установлено судом, відповідач зобов'язався погашати кредит та проценти щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним (п.4.2 кредитного договору).
Таким чином, оскільки умовами кредитного договору передбачено здійснення позичальником погашення кредиту та процентів щомісячними платежами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за вказаним кредитним договором з 11 липня 2007 року, кінцевий строк повернення кредиту згідно з п.1.1 цього договору встановлено 25 грудня 2009 року.
З огляду на викладене, позивач повинен був звернутися до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів та 3% річних у межах трирічного строку, тобто до 12 липня 2010 року, а з позовом про стягнення пені у межах річного строку позовної давності, обрахування якого розпочалось з датою закінчення строку дії кредитного договору, а саме з 25 грудня 2009 року по 25 грудня 2010 року.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23 листопада 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності, в межах якого позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав пропущений.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: