08 серпня 2017 р.Р і в н е 817/1030/17
11год. 55хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Охман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови , -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу ВК №0171052 від 13.06.2017.
В обґрунтування позову позивач заперечує вчинення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не надавав послуг з перевезення вантажів на час оформлення матеріалів перевірки та не мав статусу автомобільного перевізника. Вважає, що матеріали справи не містять відомостей щодо того, що він використовував транспортний засіб в господарських цілях з метою надання послуг перевезення, а висновок контролюючого органу про належність йому транспортного засобу не відповідає фактичним обставинам. Вважає неправомірним застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.14-19), в якому зазначив, що 11.05.2017 рейдовою перевіркою транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 було зафіксовано, що водій транспортного засобу здійснював перевезення вантажу з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, без індивідуально-контрольної книжки водія, без щоденних реєстраційних листків обліку режимів роботи та відпочинку водія за попередні 28 днів та поточний день. За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складено акт від 11.05.2017. Вважає, що документи, які були надані водієм до перевірки, а саме: товарно-транспортна накладна від 10.05.2017 №17 та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.06.2016 №АЕ/4908866 підтверджує статус позивача як автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах. Окрім цього, водій транспортного засобу, що перевірявся, ОСОБА_4, ознайомившись з актом проведення перевірки, в графі "пояснення водія про причини порушень" зазначив "працюю на ОСОБА_1, транспортний засіб належить йому". У зв'язку з виявленими порушеннями застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу вважає правомірним, оскільки саме на перевізника покладений тягар відповідальності за дотримання транспортного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову. Додатково пояснив, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення позивач до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області не з'явився та не надав жодних пояснень та доказів, які спростували б порушення, зафіксовані в акті перевірки.
З наведених підстав представник відповідача рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" вважає правомірним, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з направленням на перевірку від 10.05.2017 №017585 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на а/д М-06 "Київ-Чоп" (117 км.) була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 (а.с.25), водій ОСОБА_4.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.05.2017, яким зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", - надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, а саме: відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальна-контрольна книжка, щоденні реєстраційні листки обліку режимів роботи та відпочинку водія за попередні 28 днів та поточний день. У поясненнях водія про причини порушень вказано, що ОСОБА_4 працює на ОСОБА_1, якому належить транспортний засіб, що перевірявся (а.с.5).
Вказані матеріали перевірки управлінням Укртрансбезпеки в Житомирській області були направлені до управління Укртрансбезпеки в Рівненській області.
Судом встановлено, що відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлялось повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке отримане особисто ОСОБА_1 07.06.2017 (а.с.21-22).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області прийнято спірну постанову ВК №0171052 від 13.06.2017 про застосування до СПД ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст. 48 цього Закону (а.с.6).
Суд встановив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності "вантажний автомобільний транспорт" (а.с.50-54).
Суд враховує, що згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
За змістом ст.29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 19 п.5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України,
здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення).
Відповідно до вимог частин першої, другої 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 18 Закону №2344-IIIта з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 07.06.2010 за №340 затвердило Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення).
Згідно з п. 1.3 Положення його вимоги поширюються на автомобільних перевізників, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до вимог п.6.1 Положення "автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з п.1.5 Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.
Пунктом 6.3. Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
У відповідності до п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дослідженими судом доказами стверджено, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 11.05.2017 посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення автомобільним перевізником вимог статті 48 Закону №2344-III під час надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом DAF 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, що стало підставою для винесення оскарженої постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу ВК №0171052 від 13.06.2017.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-III).
Таким чином, відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Крім того, статтею 50 Закону № 2344-III передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Судом встановлено, що на час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки 11.05.2017 транспортним засобом марки DAF 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 здійснювалось транспортування вантажу - гранул вагою 22 тонни відповідно до товарно-транспортної накладної №17 від 10.05.2017 (а.с.24).
Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону № 2344-III підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
При цьому, за змістом товарно-транспортної накладної №17 від 10.05.2017 автомобільним перевізником зазначено: п/п ОСОБА_1; замовник: п/п ОСОБА_6 м. Київ; вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно-інвестиційна компанія"; вантажоодержувач: п/п ОСОБА_6 м. Київ.
В судовому засіданні 24.07.2017 позивач заперечив свою причетність до обумовленого перевезення та пояснив, що йому не відомі вантажовідправник та одержувач вантажу, які зазначені в товарно-транспортній накладній № 17 від 10.05.2017.
В подальшому, в судовому засіданні 08.08.2017 позивач свої пояснення змінив та пояснив, що він в попередніх періодах надавав послуги для ТОВ "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" як перевізник аналогічного товару, однак в даному випадку вказаному товариству він заявку на вантажне відправлення не надавав. Чому вантажовідправник виписав означену товарно-транспортну накладну та передав її для водія ОСОБА_4, не знає.
Оцінюючи наведені доводи позивача, суд враховує, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Досліджена судом товарно-транспортна накладна № 17 від 10.05.2017 в повній мірі відповідає вищенаведеним вимогам, скріплена печаткою вантажовідправника та підписами уповноважених осіб; в ній зазначені всі необхідні реквізити стосовно вантажу та осіб, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі й щодо перевізника - ПП ОСОБА_1 Зазначений документ був пред'явлений водієм до перевірки на підтвердження правомірності здійснення перевезення та описаний в акті перевірки. Акт перевірки підписаний водієм без зауважень та заперечень, з власноруч написаним поясненням. При цьому суд враховує, що сам факт допущених порушень, а саме відсутність під час перевезення документів, передбачених ст.48 Закону № 2344-III, водієм транспортного засобу не заперечувалась, як і не заперечується позивачем в даній адміністративній справі.
Факт надання вантажовідправником до перевезення товарно-транспортної накладної № 17 від 10.05.2017 підтверджений в письмових поясненнях водія транспортного засобу ОСОБА_4 (а.с.47), який також зазначив, що при підписанні ним акту перевірки працівники Укртрансбезпеки змусили вказати, що ОСОБА_4 працює на ОСОБА_1, щоб уникнути відповідальності.
Про зазначені обставини щодо протиправної поведінки перевіряючих також надав пояснення позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Разом з тим, будь-яких доказів оскарження дій посадових осіб Укртрансбезпеки або ж притягнення їх до відповідальності за порушення чинного законодавства при проведенні перевірки транспортного засобу ні водієм ОСОБА_4, ні позивачем ОСОБА_1 надано не було, а відтак зазначені доводи позивача оцінюються судом критично як такі, що не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними й допустимими доказами.
Окрім цього, позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував недостовірність відомостей, зафіксованих в товарно-транспортній накладній № 17 від 10.05.2017.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини, товарно-транспортна накладна № 17 від 10.05.2017 оцінена судом як належний і допустимий доказ, що підтверджує в даній справі участь ОСОБА_1 як автомобільного перевізника, що здійснював перевезення вантажів на договірних умовах. При цьому суд зауважує, що за наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної порушення учасниками вантажного перевезення порядку оформлення інших документів на таке перевезення, а зокрема й не надання письмової заявки на перевезення, не спростовує статусу таких осіб, зазначених в товарно-транспортній накладній.
Слід зазначити, що товарно-транспортна накладна відповідно до статті 48 Закону № 2344-III є документом, на підставі якого виконується вантажне перевезення.
Таким чином, на час проведення перевірки в розпорядженні уповноважених осіб Укртрансбезпеки були наявні документи, в яких зафіксовані відомості щодо автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1, який є відповідальним за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зазначені обставини в ході судового розгляду справи позивачем не спростовані.
Окрім цього, суд враховує, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4908866 від 18.05.2016 підтверджується, що страхувальником транспортного засобу DAF 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перевірявся Укратрансбезпекою, є ОСОБА_1 (а.с.26).
Таким чином, ФОП ОСОБА_1, який у спірних правовідносинах виступав перевізником, повинен був забезпечити водія транспортного засобу DAF 95 XF 380 реєстраційний номер НОМЕР_1 передбаченими законодавством документами, наявність яких може перевірятись посадовими особами Укртрансбезпеки, і перевізником такий обов'язок виконано не було.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу прийняте позивачем відповідно до вимог закону, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування. Відтак, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу ВК №0171052 від 13.06.2017 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.