Ухвала від 03.08.2017 по справі 757/34451/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3442/2017 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 17 серпня 2017 року включно підозрюваному:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, з вищою освітою, неодруженому, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді, продовження строку застосування підозрюваному ОСОБА_8 тримання під вартою обґрунтовується наявністю об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, а також необхідністю проведення ряду процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні. Узявши до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, дані про його особу, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовжив підозрюваному строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що повідомлена підозра у вчиненні інкримінованого злочину необґрунтована. Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні стороною обвинувачення навмисно затягується, станом на 19.06.2017 року ніякі слідчі дії не проводились, на клопотання захисту з цього приводу слідство не реагує. Крім того, слідчим суддею при продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано те, що підозрюваний має постійне місце проживання. Разом з тим, як вважає захисник, прокурором в ході проведення судового засідання по розгляду клопотання слідчого не доведено, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу зможе належним чином забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженої ухвали слідчого судді, доводи підозрюваного та його захисника щодо обставин викладених в апеляційній скарзі, яку вони підтримали в судовому засіданні апеляційного суду за наведених у ній обставинах і просили про її задоволення, доводи прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та необхідність залишити її без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, перевіривши, обговоривши та обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100020007953 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України.

24.03.2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

30.03.2017 року ОСОБА_8 затриманий на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси.

31.03.2017 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

19.05.2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100020007953 продовжено до 9-ти місяців, а саме до 24.12.2017 року.

22.05.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_8 продовжено до 21.06.2017 року.

16.06.2017 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 на шістдесят днів, в межах строку досудового розслідування, посилаючись на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які як існували на момент застосування запобіжного заходу, так і продовжують існувати на даний час, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того, на даний час існують об'єктивні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки для його закінчення необхідно провести ряд слідчих дій та процесуальних заходів.

19.06.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вказане клопотання слідчого задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , до 17 серпня 2017 року включно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст.ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про відсутність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, слідчий суддя встановив, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу та на момент продовження строку тримання під вартою до теперішнього часу не зменшилися. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, слідчий суддя суду першої інстанції ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення від 22.05.2017 року, яким ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 21.06.2017 року. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена першим заступником Генерального прокурора України при винесенні процесуального рішення постанови про продовження строку досудового розслідування та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.

Разом з цим, слідчий суддя врахував тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , з урахуванням обставин вчинення злочину, дані про особу підозрюваного та ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані слідчі дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції всебічно та у повному обсязі дослідив обставини, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи захисника про навмисне затягування проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та не доведенні в ході розгляду справи, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, на думку колегії суддів є недоведеними та такими, які спростовуються наданими матеріалами провадження.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 17 серпня 2017 року включно відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
68262775
Наступний документ
68262778
Інформація про рішення:
№ рішення: 68262777
№ справи: 757/34451/17-к
Дата рішення: 03.08.2017
Дата публікації: 06.03.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Апеляційний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи