03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
02 серпня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
У жовтні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітньої доньки аліменти в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно до повноліття дитини.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно починаючи з 26 жовтня 2016 року і до досягнення донькою повноліття.
Справа № 759/14666/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7052/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частики від заробітної плати ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильність встановлення обставин, що відбулось внаслідок неправильної оцінки доказів.
Вказував, що ОСОБА_4, як директор товариства, має право погоджувати та підписувати будь-які документи від імені товариства, окрім тих, підписання яких має бути погоджено із загальними зборами учасників. Довідка про доходи не належить до тих документів, які необхідно погоджувати із загальними зборами учасників. Крім того, зазначена довідка містить усі необхідні реквізити документа: підпис керівника, печатка, на бланку. Тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ОСОБА_4 не мав права підписувати зазначену довідку. Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про доходи такого ж змісту як і та, що була підписана ОСОБА_4, але підписана та погоджена Загальними зборами учасників (власником товариства) та головним бухгалтером. Проте, суд першої інстанції на прохання представника відповідача прийняти до уваги довідку, підписану власником товариства, не відреагував та до розгляду не прийняв.
Крім того, суд першої інстанції помилково застосував ч. 1 ст.184 СК України, оскільки ОСОБА_4 має регулярний дохід у формі заробітної плати в розмірі 1288 грн. Рішення про визначення розміру заробітної плати приймається власником товариства, а не найманим працівником ОСОБА_4
Зазначав, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою він проживає.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати.
Позивач та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували і просила рішення залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував, що відповідач не має стабільного доходу, відомості про його майновий стан відсутні і вважав за необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн., щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2016 року і до повноліття дитини. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги довідку про доходи відповідача від 02 лютого 2017 року № 020217/1 за підписом ОСОБА_4 як належний доказ.
Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, досліджених судом першої інстанції, висновки суду щодо наявності підстав для стягнення аліментів та обґрунтованості визначення їх у твердій грошовій сумі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права - ст. 180, 184, 191 СК України відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються зо домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом вказаної норми, розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, тобто не має постійного, стабільного заробітку (доходу), з якого було б можливо відраховувати аліменти у частковому співвідношенні, що підтверджується офіційними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом, а саме станом на 26 жовтня 2016 року, відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та отримував дохід від підприємницької діяльності, що дало підстави суду визначити аліменти в твердій грошовій сумі.
Наявність у ОСОБА_4 заробітної плати за місцем основної роботи у сумі 1288 грн. не дає підстав вважати, що дохід відповідача регулярний та постійний.
Крім того, з наданих документів убачається, що відповідач отримує дохід від здачі в оренду земельної ділянки, що відповідно до положень ст. 182 СУ України в редакції Закону України від 17 травня 2017 року, підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не має стабільного доходу, а тому аліменти необхідно визначити у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони аналогічні його запереченням та були предметом перевірки в суді першої інстанції.
Таким чином, обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вищевказаних висновків суду, апеляційна скарга не містить, в ході апеляційного розгляду також не встановлено таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: