36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.08.2017 р. Справа №917/949/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД", 08600, Київська область, м.Васильків, вул.Володимирська, 57А
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції", 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт.Білики, вул.Будівельна, 1
про стягнення 107 681,45 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 107681,45 грн. заборгованості за договором поставки №137/15 від 30.03.2015 року, а саме: 85216,45 грн. - сума основного боргу, 14050,00 грн. - пеня, 6882,00 грн. - втрати від інфляції, 1533,00 грн. - 3% річних.
Від позивача 11.07.2017 року для доручення до матеріалів справи надійшли копії банківських виписок за період 31.03.2015-20.03.2017 роки.
Крім того, 11.07.2017 року від позивача до суду надійшли пояснення в яких позивач повідомляє, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. До пояснень позивач додав детальний розрахунок ціни позову.
Представники сторін в судове засідання не з"явилися, поважності причини неявки не повідомили, хоча і були належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення в матеріалах справи).
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представників сторін у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТФАКТОР ЛТД» (далі ТОВ «ВЕТФАКТОР ЛТД») та товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (далі ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ») 30 березня 2015 року було укладено договір поставки № 137/15 (далі Договір)
За умовами Договору, Продавець (ТОВ «ВЕТФАКТОР ЛТД») зобов'язується поставити Покупцю (ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ»)) Товар, а ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ») прийняти і здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.
Відповідно п. 1.2. Договору предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту - товар) згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно видаткових накладних №4633 від 20 жовтня 2016 року та №4083 від 15 вересня 2016 року на виконання своїх зобов'язань за договором Покупець здійснив поставку Товару Покупцю на суму 75496,22 гривень та 86 925,62 гривень відповідно.
Згідно п. 5.2. Договору, оплата Товару здійснюється в наступному порядку: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки в термін 14 (чотирнадцять) календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що грошові кошти, що надходять від Покупця як оплата за отриманий по Договору товар, зараховується Продавцем в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого Товару не виконав. Станом на 07 червня 2017 року прострочена заборгованість становить 85 216,45 грн.
При винесенні рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
За внормованими приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6 та 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що, у разі порушення термінів розрахунків Відповідач за вимогою Позивача зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості.
Позивачем нарахована відповідачу пеня по видатковій накладній №4083 за період з 30.09.2016р. по 07.06.2017р. в розмірі 1 847,00 грн.; видатковій накладній №4633 за період з 04.11.2016р. по 07.06.2017р. в розмірі 12 203,00 грн.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 14050,00 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення по видатковій накладеній №4083 від 15.09.2016р. за період з 30.09.2016р. по 07.06.2017р. 3% річних в розмірі 199,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 044,00 грн., по видатковій накладній №4633 від 20.10.2016р. 3% річних в розмірі 1 334,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 838,00 грн.
Здійснивши перевірку наданих прозивачем розрахунків, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в частині стягнення 1 533,00 грн. - 3% річних та 6 882,00 грн. -інфляційних збитків (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон 4 9.1.3").
За приписами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 107 681,45 грн., з яких 85 216,45 грн. основного боргу, 14050,00 грн. - пені, 1533,00 грн. -3% річних та 6 882,00 грн.- інфляційних збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт.Білики, вул.Будівельна, 1, ЄДРПОУ 36156348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Володимирська, 57А, код ЄДРПОУ 39531433) заборгованість в розмірі 107681,45 грн., а саме: 85216,45 грн. - сума основного боргу, 14050,00 грн. - пеня, 6882,00 грн. - втрати від інфляції, 1533,00 грн. - 3% річних, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.
3.Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.08.2017 року
Суддя Гетя Н.Г.