"07" серпня 2017 р.Справа № 916/1334/17
за позовом Компанії "Анімаккорд Лтд";
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
про виплату компенсації за порушення авторських прав 96000,00грн.;
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: Роман В.С. за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю;
В засіданні суду від 01.08.2017р. було оголошено перерву по 07.08.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Суть спору: про виплату компенсації за порушення авторських прав у сумі 96000,00грн.
Компанія "Анімаккорд Лтд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторських прав та стягнення 96000,00грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2017р. порушено провадження у справі № 916/1334/17.
11.07.2017р. за вх.суду№15104/17 позивач надав до суду письмові пояснення.
11.07.2017р. за вх.суду№2-3748/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів в якому просить витребувати у відповідача копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.
Враховуючи, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, ухвалою суду від 13.07.2017р. було витребувано у відповідача свідоцтво про реєстрацію.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву від 27.06.2017р. за вх.суду№14169/17.
26.06.2017р. відповідач звернувся до суду з заявою в якій просить надати довідку завірену судом щодо справжності наданих позивачем документів.
Суд, розглянувши заяву відповідача про надання довідки, відмовляє у її задоволенні, оскільки чинним законодавством не надано право суду надавати такі довідки, крім того всі надані до позовної заяви документи завірені належним чином представником позивача.
27.06.2017р. за вх.суду№14171/17 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення справи до колегіального розгляду.
Відповідно до ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Суд розглянувши клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду, відмовляє у його задоволенні, як необґрунтованому.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як зазначає позивач зазначає, він є власником виключних прав на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", що підтверджується договором №ММ-2 від 10.12.2014р. про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори, а саме серіал "Маша и Медведь".
Як зазначає позивач, Компанії "Анімакорд" стало відомо, що в інтернет магазині https:/internet-magazin-Lizanki.uaprom.net/, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, незаконно використовуються зображення персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", що є об'єктом інтелектуальної власності, шляхом розповсюдження. Представниками Компанії "Анімакорд" було здійснено замовлення товару на сайті https:/internet-magazin-Lizanki.uaprom.net/about_us. Після замовлення, товар було нами отримано через відділення ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується відповідними службовими та фіскальними чеками від 20.03.2017р. та відеофіксацією отримання замовлення від 20.03.2017р. Оплата товару здійснювалася у вигляді післяплати, отримувачем якого згідно з службовим чеком від 20.03.2017р. зазначається ОСОБА_2. При отриманні замовлення, в коробці знаходилась видаткова накладна №РНн-067827 від 18.03.2017р. в якій зазначено зокрема: Тик так плоский Маша 1*20бл (50шт) кількість 1 шт., Маша и м. Подушка (2) 1*12бл (20шт), кількість 1шт.
Позивача вказує, що відповідно до Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, затвердженого Об'єднанням підприємств "Український мережевий центр" 01.08.2016р. та повноважень, наданих за результатами акредитації, що підтверджені Свідоцтвом про акредитацію, виданим Об'єднанням підприємств "Український мережевий центр" 11.04.2016р., Центром компетенції УЦПНА 25.05.2017р. було зареєстровано заяву щодо проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за №589, яку почав через онлайн-сервіс "WEB-FIX" ОСОБА_5 та 25.05.2017р. було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за адресою: https:/internet-magazin-Lizanki.uaprom.net/about_us. За результатми проведеного дослідження встановлено, що в її структурі міститься, зокрема, блочний елемент з назвою "Наличие документов", при наведенні на який курсором зявляється спливаюче вікно, яке містить наступну інформацію: "Знак наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя", а також спливаюча підказка з інформацією: "Наличие документов ФОП ОСОБА_6".
Позивач зазначає, що 30.05.2017р., представником Компанії "Анімакорд" було зроблено ще одно замовлення, що підтверджується відповідною відеофіксацією від 30.05.2017р. Товар було отримано через відділення ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується відповідними службовими та фіскальними чеками від 01.06.2017р. та відеофіксацією отримання замовлення від 01.06.2017р. Оплата товару здійснювалася у вигляді післяплати, отримувачем якого згідно з службовим чеком від 01.06.2017р. зазначається ОСОБА_2. У видатковій накладній №РНн-068375 від 30.05.2017р., яка знаходилася в коробці з товаром, зазначено зокрема наступне: жевалка Маша банка 1*8бл (40шт).
10.12.2014р. на підставі договору №ММ-2, укладеного між ТОВ „Маша і Медведь" (правовласник) та Анімаккорд, ЛТД (набувач), ТОВ „Маша і Медведь" передало Анімаккорд, ЛТД виключні права на аудіовізуальні твори - анімаційні серіали „Маша і Медведь " та „Машини сказки", про що сторонами складено та підписано додаток №1 до договору, акт передачі прав №1 від 01.01.2015р.
Відповідно до п.1.3. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. правовласник заявляє та гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори та, що після передачі/відчуження за актами передачі прав або актам приймання-передачі, виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено, під арештом та не буде обтяжено ніякими іншими зобов'язаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду.
Згідно п.1.7.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром по всім діючим ліцензійним договорам (зазначених у відповідному додатку до договору), укладеним правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі по цьому договору. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити всі компанії-ліцензіати в письмовій формі про передачу своїх прав по діючим ліцензійним договорам.
Пунктом 4.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, керівництво по стилю, робочі матеріали, назви анімаційних серіалів "Маша і Медведь" та "Машини сказки", графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо в додатках до цього договору.
Відповідно до п.7.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права.
Додатком №1 до договору №ММ-2 від 10.12.2014р. сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів „Маша и Медведь" і "Машині казки" та права, які підлягають відчуженню згідно договору.
Позивач стверджує, що дії відповідача є незаконними , суперечать чинному законодавству про авторське право та суміжні права та порушують виключні авторські права суб'єкта авторського права, оскільки позивач не надавав відповідачу дозволу на реалізацію вказаних примірників товару в інтернет магазині.
На товарах незаконно. Без дозволу позивача відтворено персонаж "Маша", як самостійна складова частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", прав на який належать позивачу.
Позивач вказує, що відповідачем було реалізовано нам 150 одиниць контрафактного товару, 3 різних видів, що вказує на значний обсяг порушення та те, що відповідач є оптовим постачальником контрафактного товару в роздрібні мережі.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 96000,00грн., а саме 30 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права".
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що він не порушував авторських прав ні в чякому вигляді, товари під торговою маркою "Маша и Медведь" не виробляє і не виробляв і їх зображення у вигляді наклейок ні на які інші товари не наносив і не ввозив на територію України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).
Згідно ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У відповідності до ч. 1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).
Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
За приписами ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договору, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь" та на його складові частини, в тому числі і на малюнок "Маша", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, Компанія Анімаккорд, ЛТД є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ "Маша и Медведь", в тому числі малюнок "Маша", який в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір відповідно до цього Закону.
Факт розповсюдження відповідачем товарів, а саме жевалка Маша банка 1*8бл (40шт), кількість 2шт., Тик так плоский Маша 1*20бл (50шт) кількість 1 шт., Маша и м. Подушка (2) 1*12бл (20шт) підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними службовими та фіскальними чеками від 20.03.2017р. та відеофіксацією отримання замовлення від 20.03.2017р., службовим чеком від 20.03.2017р. де отримувачем є ОСОБА_2, видатковою накладною №РНн-067827 від 18.03.2017р. в якій зазначено зокрема: Тик так плоский Маша 1*20бл (50шт) кількість 1 шт., Маша и м. Подушка (2) 1*12бл (20шт), кількість 1шт., службовими та фіскальними чеками від 01.06.2017р. та відеофіксацією отримання замовлення від 01.06.2017р. службовим чеком від 01.06.2017р. де отримувачем є ОСОБА_2, видатковою накладною №РНн-068375 від 30.05.2017р. в якій зазначено зокрема жевалка Маша банка 1*8бл (40шт), кількість 2шт.
Таким чином, судом встановлено факт порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 майнових авторських прав на персонаж "Маша", як складову частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу „Маша".
Посилання відповідача на те, що він не є виробником товару судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до п.27 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.
Також не приймаються до уваги доводи відповідача на незаконну роботу Компанії "Анімакорд ЛТД" на території України у зв'язку з її Кіпрською реєстрацією та порушення заборони Єврокомісії про дотримання режиму санкції компаніями Євросоюзу по роботі в Криму, оскільки такі доводи не стосуються предмету позову та порушення відповідачем Закону України "про авторське право та суміжні права".
Так, позивачем зазначено, що відповідачем було реалізовано позивачу 150 одиниць контрафактного товару трьох різних видів.
Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 96000,00грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 96000,00грн. позивач звертає увагу суду на те, відповідачем було реалізовано 150 одиниць контрафактного товару 3-х видів лише позивачу, що вказує на значний обсяг порушення та те, що відповідач є оптовим постачальником контрафактного товару в роздрібній мережі.
При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.
Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
При визначенні розміру компенсації, яку Компанія "Анімаккорд Лтд" має намір стягнути в примусовому порядку, останній вважає, що співмірним її розміром за вищевказані правопорушення є 96000,00грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
У підпункті 51.3 пункту 51 вищевказаної постанови від 17.10.2012 №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Разом з тим, згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р., цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 вказаних положень Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Таким чином, суд вважає, що мінімальна заробітна плата, яка на момент прийняття рішення становить 3200,00грн., не може бути застосована, як розрахункова велична для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.
Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.
В даному випадку вона повинна бути застосована у вищевказаному розмірі -1600,00грн.
При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактних товарів на загальну суму 449,00грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту.
При цьому, доказів саме оптового продажу відповідачем вищевказаних товарів із розміщенням на них зображення персонажу „Маша" матеріали справи не містять. Таким чином, незалежно від кількості фактів фіксування продажу, суд вважає, що мало місце вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонаж „Маша".
Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача.
Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у розмірі 16000,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у сумі 16000,00грн. з врахуванням того, що покладання на відповідача надміру високої суми компенсації не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, позовні вимоги Компанії "Анімаккорд Лтд" підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача компенсації у розмірі 16000,00грн.
При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд вважає правомірним покладення останніх на відповідача з огляду на положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Компанії "Анімаккорд Лтд" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виплату компенсації за порушення авторських прав у сумі 96000,00грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65089, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Компанії "Анімаккорд Лтд" (Республіка Кіпр, 1095, м. Нікосія, Ніку Георгіу, 6, корп.С, 7 поверх, офіс 703, реєстраційний номер НЕ 244451) 16000/шістнадцять тисяч/грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
3. В частині позовних вимог Компанії "Анімаккорд Лтд" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторських прав та стягнення 80000,00грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 11 серпня 2017р.
Суддя Л.В. Степанова