79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.2017р. Справа № 914/1063/17
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача: Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод”, м. Львів
про стягнення 1 786 132 грн. 34 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Дзедзінській Ю.К.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, ОСОБА_2 - представник
від відповідача: ОСОБА_3- представник
Позов заявлено Приватним акціонерним товариством “Львівобленерго” до Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” про стягнення 1 786 132 грн. 34 коп., з яких 1 597 253 грн. 31 коп.- боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, 99 967 грн. 15 коп. - пені, 13 646 грн. 34 коп. - 3% річних, 53 519 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 01.06.2017 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 20.06.2017 р.
19.06.2017 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з додатками №147 від 19.06.2017 р., в якому повідомив, що на балансі відповідача знаходиться 22 квартирний гуртожиток, який забезпечується електроенергією для опалення, приготування їжі та освітлення. Філія споживає електроенергію в межах встановлених підприємству лімітів, а перевищення ліміту використання електроенергії здійснюється саме споживачами житлового будинку (розрахунок додано). Згідно розрахунку наданого позивачем та бухалтерських документів відповідача про оплату спожитої електроенергії, відповідач намагається в міру фінансової можливості погасити борг. Просить визнати заборгованість філії Концерну “Техвоєнсервіс” “ЛАРЗ” перед ПрАТ “Львівобленерго” в сумі 1 502 018,32 грн., не застосовувати до філії штрафних санкцій в загальній сумі 167 132,82 грн.
20.06.2017 р. представник позивача подав на адресу суду клопотання з витягом з клієнт-банку про часткову оплату заборгованості за поставлену електроенергію, а саме 13.06.2017 р. в сумі 17 000,00 грн., на підставі чого позивач просить припинити провадження в частині сплаченої суми та стягнути з відповідача 1 580 253 грн. 31 коп.- боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп.- боргу за перетікання реактивної електроенергії, 99 967 грн. 15 коп.-пені, 13 646 грн. 34 коп.- 3% річних, 53 519 грн. 33 коп.- інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 20.06.2017 р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 08.08.2017 р.
08.08.2017 р. позивач подав на адресу суду клопотання (вхідний №27114/17), в якому повідомляє суд про те, що станом на сьогоднішній день відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за поставлену активну електроенергію на загальну суму 55 263,12 грн., з огляду на що позивач просить в частині сплаченої суми провадження у справі припинити та стягнути з відповідача на користь позивача 1 541 990,19 грн. - боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, 99 967 грн. 15 коп. - пені, 13 646 грн. 34 коп. - 3% річних, 53 519 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань (витяг з клієнт-банку про часткову оплату заборгованості додається).
08.08.2017 р. відповідач подав суду клопотання, в якому зазначає про те що на даний час перебуває у важкому фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати та балансом підприємства, а також що відповідач є державним підприємством, яке здійснює ремонт військової техніки на основі планових завдань Міністерства оборони та що виконані ним замовлення в 2015-2016 роках на суму 591 469 грн. не оплачені. Зазначив, що борг перед позивачем в сумі 1 558 810 грн. утворився внаслідок споживання великої кількості електроенергії мешканцями відомчого гуртожитку та різниці в тарифах на спожиту електроенергію, який відповідач намагається погасити в міру фінансової можливості. Стверджує, що сума боргу та надмірно великі штрафні санкції унеможливлюють виплату заробітної плати працівникам ще за 2015-2016 р.р. та проводити інші обов'язкові виплати та нарахування, у зв'язку з чим просить не застосовувати до нього штрафних санкцій, зокрема не стягувати пеню.
Представники позивача в судовому засіданні 08.08.2017 р. позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просять позов задоволити (за мінусом сплаченої відповідачем суми основного боргу за спожиту активну енергію, в частині якої просять провадження у справі припинити), проти клопотання відповідача про незастосування штрафних санкцій та нестягнення пені заперечили, подали суду докази зарахування судового збору до Державного бюджету (довідку УДКСУ у Личаківському районі м. Львова Львівської області від 04.07.2017 р. №02-71/443).
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 27.02.2007 р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №60405, та ряд додаткових угоду та додатків до нього, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Пунктом 7 додатку №2 “Порядок розрахунків” сторони домовились, що тривалість періоду оплати отриманих відповідачем рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків. Відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав та не здійснив повну оплату за поставлену активну електроенергію та за перетікання реактивної електричної енергії згідно виставлених рахунків, внаслідок чого станом на дату подання позову до суду у нього виникла заборгованість за активну електроенергію в розмірі 1 597 253,31 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 21 746,21 грн. В процесі розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату основного боргу за поставлену активну електроенергію на загальну суму 55 263,12 грн., з огляду на що позивач просить в частині сплаченої суми провадження у справі припинити. Також за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач на підставі п. 4.2.1 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 99 967,15 грн., а також керуючись ст. 625 ЦК України та на підставі п. 8 додатку №2 “Порядок розрахунків” нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 13 646,34 грн. та інфляційні втрати в розмірі 53 519,33 грн., які просить стягнути.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2017 р. проти наявності заборгованості не заперечив, просить не стягувати пеню та не застосовувати штрафні санкції, вказані в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Частиною 4 ст. 28 ГПК України встановлено, що відособлений підрозділ може здійснювати повноваження сторони, але від імені юридичної особи, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. В залежності від наявності чи відсутності таких повноважень у відособленого підрозділу визначається і територіальна підсудність справ господарському суду (ст.15 ГПК України).
Повноваження на здійснення Філією Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” представництва юридичної особи - Концерну “Техвоєнсервіс”, в якості сторони в господарському суді, визначені п.6.1.8 Положення Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод”, затвердженого Наказом генерального директора Концерну “Техвоєнсервіс” №120-АГД від 08.08.2006 р.
Відтак, суд на підставі ч.2 та ч.4 ст.15 ГПК України приходить до висновку, що дана справа є підсудною господарському суду Львівської області(за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу відповідача).
Між Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” (яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго”, згідно п.1.1 статуту ПрАТ “Львівобленерго”, затвердженого в новій редакції Загальними зборами акціонерів ПАТ “Львівобленерго” згідно протоколу №14 від 13.04.2017 р.) (постачальником) та Філією Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (споживачем) 27.02.2007 року було укладено договір про постачання електричної енергії №60405 та ряд додаткових угод та додатків до нього.
Відповідно до розділу 1 Договору (предмет договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Договір набрав чинності з дня його підписання і укладався на строк до 31.12.2007 р. Договір вважався щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до п.2.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу ”); забезпечувати отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”.
Споживач в свою чергу зобов'язувався, відповідно до умов п.2.3.3 договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”; відповідно до п. 2.3.4 договору здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Згідно з п.7.1. договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Відповідно до п.7.5. договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції).
Додатком №2 “Порядок розрахунків” сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕКП, згідно з договором про постачання електричної енергії (п.1); розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного (п. 2); остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором або розрахунковим шляхом у випадках передбачених ПКЕЕ (п. 5); плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі (п. 6); рахунки на оплату платежів виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу, тривалість періоду для оплати яких має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п.7); обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п. 9).
Також сторонами було укладено додаток №7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», складений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затверджена наказом Мінпаливоенерго України №19 від 17.01.02 р., погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.02 р. за №93/6381), згідно якого споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.
Постачання відповідачу електричної енергії на виробничу базу (місце встановлення приладу ТП-489) за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 152, позивач підтверджує підписаними та скріпленими печатками сторін “Переліком об'єктів і точок комерційного обліку споживача”, додатком №10 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах», додатком №10.8.2. «Розрахунок втрат у 2-обмотковому силовому трансформаторі», додатком №10.8.3. «Розрахунок втрат в лінії електропередачі».
Факт використання Філією Концерну «Техвоєнсервіс» «ЛАРЗ» активної та реактивної електроенергії підтверджується Актами про використану електричну енергію, в яких зазначено обсяги спожитої активної та реактивної енергії протягом розрахункового періоду, а саме в період з вересня 2016 р. по квітень 2017 р. Вказані акти підписані без зауважень уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.
Позивач для оплати відповідачем спожитої ним електричної енергії надіслав останньому в період з вересня 2016 р. по квітень 2017 р. відповідні рахунки (наявні у справі), із зазначенням строку їх оплати, зокрема рахунок за активну енергію №303504/1133495-1 за квітень 2017 р. від 27.04.2017 р., згідно якого всього до оплати відповідачу нараховано 1 617 253,31 грн., зі строком сплати рахунку до 10.05.2017 р.; рахунок за реактивну енергію №303504/1133496-2 за квітень 2017 р. від 27.04.2017 р., згідно якого всього до оплати відповідачу нараховано 21 746,21 грн., зі строком сплати рахунку до 10.05.2017 р. Вказані рахунки відповідач отримав 27.04.2017 р., про що свідчить підпис його представника на рахунку, проте у вказаний строк рахунки повністю не оплатив, в результаті чого станом на дату подання позову до суду у відповідача виникла заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 1 597 253,31 грн., за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 21 746,21 грн.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по своєчасній оплаті спожитої електричної енергії за період з вересня 2016 р. по квітень 2017 р., відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 1 597 253 грн. 31 коп. - боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, 99 967 грн. 15 коп. - пені, 13 646 грн. 34 коп. - 3% річних, 53 519 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).
Положеннями ч.7 ст.276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно із п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами (п.6.11. Правил).
Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії (п.6.34 Правил).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач подав суду 20.06.2017 р. та 08.08.2017 р. клопотання, якими підтвердив, що в процесі розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за поставлену активну електроенергію на загальну суму 55 263,12 грн., про що ним долучено до клопотань витяги з клієнт-банку з датами проведення оплати та просив в частині сплаченої суми провадження у справі припинити. В вказаних клопотаннях та витягах з клієнт-банку відображено, що в період з 13.06.2017 р. по 03.08.2017 р. відповідач на користь позивача оплатив 55 263,12 грн. Тобто після подання позову до суду відповідачем погашено частину основного боргу за активну електричну енергію на суму 55 263,12 грн. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт часткового погашення відповідачем основного боргу, який було здійснено після подання позову до суду, таким чином провадження у справі в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію на суму 55 263,12 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).
Отже, основний борг відповідача перед позивачем, який є не оплаченим, не заперечується відповідачем та підлягає стягненню, складає 1 541 990 грн. 19 коп. за спожиту електроенергію та 21 746 грн. 21 коп. за перетікання реактивної електроенергії.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8 Додатку №2 “Порядок розрахунків” сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку по активній електроенергії, здійсненого позивачем за період з 04.11.2016 р. по 24.05.2017 р. складають 13467,74 грн., розрахунку по реактивній електроенергії, здійсненого позивачем за період з 04.11.2016 р. по 24.05.2017 р. складають 178,60 грн., та стягнення інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку по активній електроенергії, здійсненого позивачем за період 04.11.2016 р. по 30.04.2017 р. складають 52 824,32 грн., розрахунку по реактивній електроенергії, здійсненого позивачем за період 04.11.2016 р. по 30.04.2017 р. складають 695,01 грн., то дані суми розраховані відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно поданих позивачем розрахунків пені, здійснених за період з 04.11.2016 р. по 03.05.2017 р., розмір пені по активній електроенергії складає 98 667,46 грн., по реактивній електроенергії складає 1 299,69 грн. Перевіривши подані розрахунки, суд дійшов висновку, що пеня розрахована позивачем вірно.
Щодо клопотання відповідача не застосовувати до нього нараховані позивачем штрафні санкції, зокрема не стягувати пеню, то суд зазначає, що як роз'яснено п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (із змінами і доповненнями), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань. Пунктом 1.10 Постанови роз'яснено що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). При цьому обов'язок сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування за час прострочення, сторони погодили Додатком №2 “Порядок розрахунків”, а часткова оплата основного боргу відповідачем не звільняє його від сплати зазначених нарахувань, тому у суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим суд зазначає, що розмір нарахованої позивачем пені, згідно поданих позивачем розрахунків, складає 99 967 грн. 15 коп.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до підпункту 3.17.4. п. 3.17 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.
На підставі викладених обставин, беручи до уваги, що відповідач є державним підприємством, яке здійснює ремонт військової техніки на основі планових завдань Міністерства оборони та залучення для ремонту техніки з народного господарства, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат і відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок невиконання зобов'язання, а також враховуючи той факт що відповідачем проводиться погашення боргу в міру фінансової можливості, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання на 50% (тобто до 50 %), що становить 49 983 грн. 58 коп.
Щодо заперечень позивача проти клопотання відповідача про не застосування до нього штрафних санкцій, зокрема не стягувати пеню, суд вважає що зменшення розміру пені на 50 % (до 50 %) відповідатиме інтересам обох сторін з врахуванням їх майнового стану і соціальної значущості.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1 541 990 грн. 19 коп. боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп. боргу за перетікання реактивної електроенергії, 49 983 грн. 58 коп. - пені, 13 646 грн. 34 коп. - 3% річних та 53 519 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 49 983 грн. 57 коп. суд відмовляє. В частині стягнення боргу за спожиту електроенергію в розмірі 55 263 грн. 12 коп. провадження у справі підлягає припиненню.
Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 25 963 грн. 04 коп. судового збору, при цьому суд враховує, що в частині зменшення судом розміру пені судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Також, враховуючи припинення провадження у справі в частині стягнення боргу за спожиту електроенергію в розмірі 55 263 грн. 12 коп., то в цій частині судовий збір у відповідності до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” може бути повернутий за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 174, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 610, 611,612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 15, 28, 33, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 152, ідентифікаційний код 34540836) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 1 541 990 грн.19 коп. - боргу за спожиту електроенергію, 21 746 грн. 21 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, 49 983 грн. 58 коп. - пені, 13 646 грн. 34 коп. - 3% річних, 53 519 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань та 25 963 грн. 04 коп. - судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення боргу за спожиту електроенергію в розмірі 55 263 грн. 12 коп. - провадження у справі припинити.
4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 49 983 грн. 57 коп. відмовити.
5. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.08.2017 року.
Суддя Морозюк А.Я.