10.08.2017 р. Справа № 914/1183/17
За позовом:Заступника військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Концерну «Військторгсервіс», м. Київ
до відповідача:Приватного підприємства «Львівкульттовари», м. Львів
про:визнання недійсним договору зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Гелеш Г.М.
Представники сторін
від прокуратури:ОСОБА_1- прокурор;
від позивача-1: від позивача-2:ОСОБА_2 - представник за довіреністю; ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю; ОСОБА_5 - представник за довіреністю.
Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
13.06.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс» до ПП «Львівкульттовари» про визнання недійсним договору зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р.
Ухвалою суду від 14.06.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.06.2017р. Розгляд справи відкладався на 03.08.2017р. та 10.08.2017р., про що судом винесено відповідні ухвали.
Прокурор в судове засідання з'явився, пояснив суду, що 11.06.2013р. між Львівською філією Концерну «Військторгсервіс» (зберігачем) та ПП «Львівкульттовари» (поклажодавець) укладений договір зберігання №1-ЛФ, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання майно в нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2/7, площею 164,9 кв.м. В подальшому між сторонами вказаного договору були укладені додаткові угоди від 03.12.2015р. та від 01.12.2016р., якими продовжено строк договору до 01.12.2017р. Вважаючи, що укладений між сторонами договір суперечить законодавству, зокрема, вчинений без відповідного дозволу Фонду державного майна чи його регіональних відділень на право оренди, визначення плати за користування майном підлягало здійсненню на підставі акту експертної оцінки майна, що орендується, всупереч Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затв. наказом Міністра оборони України №46 від 02.02.2010р., а також за своєю природою являється договором оренди нерухомого майна, прокурор звернувся з позовом про визнання договору недійсним до суду. Однак, зважаючи на те, що після порушення провадження у справі, а саме 08.08.2013р. між сторонами договору було підписано додатковий договір про розірвання договору зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р., прокурор просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Представники позивачів та відповідача в судове засідання з'явилися, усне клопотання прокурора підтримали, просили суд провадження у справі припинити.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд
11.06.2013р. між Львівською філією Концерну «Військторгсервіс» (Зберігачем) та ПП «Львівкульттовари» (Поклажодавцем) укладений договір зберігання №1-ЛФ, відповідно до п. 1.1.-1.3. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно в нежитловому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2/7. Загальна площа об'єкта становить 164,9 кв.м. Загальна площа приміщень, що надаються для зберігання 164,9 кв.м.
Згідно п. 4.1. вказаного договору, поклажодавець за збереження майна вносить плату за зберігання майна, яка складає 5000 грн. включаючи ПДВ, вносить плату згідно виставленого рахунку на р/р зберігача до 15 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 6.1. договору, такий вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. На підставі додаткових угод від 03.12.2015р., від 01.12.2016р., строк дії договору продовжено до 01.12.2017р.
Вважаючи, що укладений між Львівською філією Концерну «Військторгсервіс» та ПП «Львівкульттовари» договір зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р. в силу ст. 235 ЦК України є удаваним правочином, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, вчиненим без додержанням вимог, які встановлені законом, прокурор звернувся з позовом про визнання вказаного договору недійсним.
При цьому, судом встановлено, що 08.08.2017р. між Концерном «Військторгсервіс» в особі ТВО начальника Львівської філії Концерну «Військторгсервіс» та ПП «Львівкульттовари» укладено Додатковий договір про розірвання Договору зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р., відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати договір зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р. з моменту підписання такого додаткового договору. Таким чином, станом на день розгляду справи судом, договір зберігання про недійсність якого просив у позовній заяві прокурор є розірваним.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно п.п. 4.4., 4.6. Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
У даному випадку позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору зберігання, який сторони 08.08.2017р. розірвали, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими. Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору зберігання недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23.12.2015р. у справі №3-1143гс15.
Суд роз'яснює сторонам, що у випадку припинення провадження у справі, згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України, повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За подання позовної заяви Військовою прокуратурою Західного регіону України було сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн. на підставі платіжного доручення №552 від 29.06.2017р., а тому судовий збір підлягає поверненню позивачу з бюджету після набрання ухвали законної сили, на підставі поданої прокуратурою відповідної заяви.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Провадження у справі №914/1183/17 за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс» до ПП «Львівкульттовари» про визнання недійсним договору зберігання №1-ЛФ від 11.06.2013р. - припинити.
Суддя Крупник Р.В.