Провадження № 11-кп/793/590/17 Справа № 712/3067/17 Категорія: ч.2 ст.186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
захисникаЛінника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іркліїв, Чорнобаївського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого: останній раз - 15.08.2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі. В силу ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк у вигляді 1 року згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2011 року і кінцево визначено до відбуття 4 роки позбавлення волі. Звільнений 08.10.2015 року постановою Коростенського районного суду Житомирської області 30.09.2015 року ст. 81 КК України, умовно - достроково, не відбутий строк: 1 рік 2 місяця 27 днів;
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі;
Строк відбування покарання вирішено рахувати з 30.05.2017 року, зарахувавши термін тримання під вартою з 15.01.2017 року по 30.05.2017 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання термін його перебування в СІЗО з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення і перебування його в СІЗО як 2 дні відбування покарання з 15.01.2017 року по 30.05.2017 року, що на момент постановлення вироку, згідно перерахунку становить 8 (вісім) місяців 30 (тридцять) днів, тобто 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Черняхів, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого: останній раз - 23.01.2014 року Бердичівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк по вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 30.04.2009 року і кінцево призначено до відбуття 2 роки 10 днів позбавлення волі з конфіскацією майна. Додаткове покарання - конфіскація майна. Строк покарання зараховано з дня взяття під варту - 16.01.2014 року. Звільнений 26.01.2016 року в зв'язку з відбуттям строку покарання;
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі;
Строк відбування покарання вирішено рахувати з 30.05.2017 року, зарахувавши термін тримання під вартою з 15.01.2017 року по 30.05.2017 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_9 термін його перебування в СІЗО з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення і перебування його в СІЗО як 2 дні відбування покарання з 15.01.2017 року по 30.05.2017 року, що на момент постановлення вироку, згідно перерахунку становить 8 (вісім) місяців 30 (тридцять) днів, тобто 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишенобез змін - тримання під вартою.
Вирішено долю щодо речових доказів у відповідності до вимог ст.100 КПК України,-
Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 15.01.2017 року приблизно 03 години 40 хвилин, повторно, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, спільно з ОСОБА_9 , заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при наступних обставинах.
Так, у вказаний день і час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходячись за будівлею Черкаської обласної державної адміністрації, що за адресою: місто Черкаси, бульвар Шевченка, 185 помітили перехожого, яким виявився ОСОБА_10 , що перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та мав при собі сумку з особистими речами. Після чого ОСОБА_8 наблизившись зі сторони спини до ОСОБА_10 відкрито, умисно, з корисливих мотивів викрав чуже майно, що належить останньому, а саме шляхом ривка зірвав з плеча потерпілого сумку для ноутбука, чорного кольору, вартістю 355 грн., в якій знаходились ноутбук «Asus R515MA-SX567B Black», вартістю 9 832.50 грн., мишка бездротова «Sven RX-315 Black», вартістю 299.17 грн. та мобільний телефон марки «Lenovo A820», вартістю 2235.00 грн., з сім - картою оператора «Київстар», вартістю 25 грн., на якій грошові кошти були відсутні, а всього заволодів майном на суму 12 746.67 грн і став тікати у напрямку вул. Лазарєва та під час руху передав сумку з викраденим майном ОСОБА_9 , який помітив, що їх намагався наздогнати власник майна і криком вимагав повернути викрадене, але не втримався та впав. Але ОСОБА_9 вказану вимогу не виконав, а утримуючи при собі викрадене разом з ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зникли в бік вул. Хрещатик, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
ОСОБА_9 визаний винним та засуджений за те, що 15.01.2017 року приблизно 03 години 40 хвилин, що він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, за раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при наступних обставинах.
Так, у вказаний день і час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходячись за будівлею Черкаської обласної державної адміністрації, що за адресою: місто Черкаси, бульвар Шевченка, 185 помітили перехожого, яким виявився ОСОБА_10 , що перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та мав при собі сумку з особистими речами. Після чого ОСОБА_8 наблизившись зі сторони спини до ОСОБА_10 відкрито, умисно, з корисливих мотивів викрав чуже майно, що належить останньому, а саме шляхом ривка зірвав з плеча потерпілого сумку для ноутбука, чорного кольору, вартістю 355 грн., в якій знаходились ноутбук «Asus R515MA-SX567B Black», вартістю 9 832.50 грн., мишка бездротова «Sven RX-315 Black», вартістю 299.17 грн. та мобільний телефон марки «Lenovo A820», вартістю 2235.00 грн., з сім - картою оператора «Київстар», вартістю 25 грн., на якій грошові кошти були відсутні, а всього заволодів майном на суму 12 746.67 грн і став тікати у напрямку вул. Лазарєва та під час руху передав сумку з викраденим майном ОСОБА_9 , який помітив, що їх намагався наздогнати власник майна і криком вимагав повернути викрадене, але не втримався та впав. Але ОСОБА_9 вказану вимогу не виконав, а утримуючи при собі викрадене разом з ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зникли в бік вул. Хрещатик, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
У поданих на вирок апеляціях:
- обвинувачений ОСОБА_8 , не погоджуючись з призначеним покаранням просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, та застосувати ст.69 КК України, мотивуючи свої вимоги тим, що потерпілий ОСОБА_10 претензій морального та матеріального характеру не має, оскільки йому повернуто всі викрадені речі. Потерпілий звертався до суду з заявами, в яких просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, однак, суд першої інстанції цього не врахував. Суд також не звернув уваги на характеристики з місця проживання та місця роботи, які були приєднані до матеріалів кримінального провадження. Крім того, звертає увагу, що має на утриманні неповнолітню доньку та цивільну дружину, яка перебуває на 7 місяці вагітності.
- обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок змінити та застосувати ст.69 КК України, а саме, призначити покарання нижче найнижчої межі у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі. В обґрунтування вимог апеляції зазначає, що суд не повністю врахував пом'якшуючі обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин та претензій матеріального характеру з боку потерпілого, Вказане дає підстави для призначення покарання за ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_11 , який підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_9 , прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та просила залишити законне рішення в силі, вивчивши матеріали кримінального провадження, і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2017 року повністю відповідає вказаним вимогам.
Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у злочині, за який їх засуджено при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які досліджені судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та ніким в апеляційному порядку не оспорюється.
Дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, групою осіб - вірно з чим і погоджується колегія суддів та не ставить під сумнів щодо правильності даної кваліфікації.
У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, та знову скоїв умисний тяжкий злочин проти власності, з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, яке за своїм розміром є практично мінімальним, яке передбачене санкцією частини другої даної статті.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і призначення йому покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, які є умисними, відносяться до категорії тяжких, судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені. Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 щодо неврахування судом першої інстанції позитивної характеристики з місця проживання, оскільки як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання враховано позитивну характеристику за місцем проживання. Судом також враховано позицію потерпілого ОСОБА_10 , який не заявляв претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених, а тому твердження апелянта про неврахування судом думки потерпілого є безпідставним. Доводи апелянта, що він має на утриманні неповнолітню доньку та цивільну дружину, яка перебуває на 7 місяці вагітності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідних доказів суду не надано. Крім того, дані обставини колегія суддів не визнає як пом'якшуючі, оскільки вони не знижують рівень суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 судом першої інстанції достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, та знову скоїв умисний тяжкий злочин проти власності, з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, яке за своїм розміром є практично мінімальним, яке передбачене санкцією частини другої даної статті.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і призначення йому покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, які є умисними, відносяться до категорії тяжких, судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені. При призначенні покарання судом враховано пом'якшуючу обставину - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що у відповідності до положень ст.66 КК України вважається однією пом'якшуючою обставиною, а тому доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом даної пом'якшуючої обставини колегія суддів вважає безпідставними. Крім того, судом враховано позицію потерпілого ОСОБА_10 , який не заявляв претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених, а тому твердження апелянта про неврахування судом думки потерпілого не заслуговує на увагу. Інших пом'якшуючих покарання обставин апелянтом не наведено та колегія суддів не вбачає, а тому підстав для застосування ст.69 КК України не має.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є законним і обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.
Згідно Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" №838-VIII та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, Обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно зарахувати в строк покарання його попереднє ув'язнення з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року відповідно до згаданих змін та вимог кримінального закону.
Обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно зарахувати в строк покарання його попереднє ув'язнення з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року відповідно до згаданих змін та вимог кримінального закону.
Керуючись статтями 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2017 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - без змін.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання його попереднє ув'язнення з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання його попереднє ув'язнення з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий :
Судді :