Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/1873/17
Провадження № 1-кс/572/441/17
10 серпня 2017 року м.Сарни
Слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , власника автомобіля ОСОБА_4 розглянувши клопотання прокурора Сарненської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні за № 12017180200000828, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України,
Органом досудового розслідування - СВ Сарненського ВП ГУ Національної поліції в Рівненської області здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180200000828, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Прокурор Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до Сарненського районного суду Рівненської області про накладення арешту на тимчасово вилучене майно автомобіль «Volkswagen passat В3», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідно до клопотання, 08.08.2017 приблизно о 22 год. 55 хв., невідома особа. користуючись автомобілем «Volkswagen passat b3» р.н. « НОМЕР_1 », діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме металевих підкладок типу «Р65» та належних до них болтів з під'їзної залізничної колії до заводу «Нафтоком ОІЛ Альтком», що поблизу смт.Клесів, намагалася викрасти вищевказане майна, про те з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
У засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання та просять його задовольнити.
Володілець майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, просив відмовити у задоволенні .
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Проте, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що вилучений автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема в клопотанні про арешт майна не доведено підстав вважати, що тимчасове вилучене майно відносно якого було подано клопотання про арешт є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, власник автомобіля надав добровільну згоду на його огляд
Також прокурор не навів доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню у разі ненакладення арешту на автомобіль, стосовно якого будь-які процесуальні дії не проводяться.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора та власника майна, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки власнику майна ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, не оголошена, тимчасово вилучене майно не містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно не має доказового значення у вказаному кримінальному провадженні, а також прокрором не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, із застереженням його відчуження та розпорядження на момент розслідування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Сарненської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні за № 12017180200000828, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду буде оголошено 11.08.2017 о 11 год. 00 хв.
Слідчий суддя