Справа №489/762/17 10.08.2017 10.08.2017 10.08.2017
Провадження №22-ц/784/1698/17 Справа № 489/762/17 Головуюча першої інстанції: Тихонова Н.С.
Провадження №22ц/784/1698/17 Доповідач апеляційного суду: Царюк Л.М.
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Царюк Л.М.,
суддів: Козаченка В.І., Крамаренко Т.В.,
із секретарем - Шагай О.А.,
за участю: представника Інгульського відділу ДВС - Іванченка І.В.,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський відділ ДВС) на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2017 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
15 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.
ОСОБА_5 свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року у рахунок повернення заборгованості за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (надалі - ПАТ «Енергобанк»), було звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 та належать їй на праві власності, шляхом реалізації їх з прилюдних торгів.
Виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Інгульському відділі ДВС.
Між тим, в процесі примусового виконання цього рішення ПАТ «Енергобанк» відступило своє право вимоги за договором іпотеки новому кредитору Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит»( надалі - ТОВ «ФК «Єврокредит»), яке в свою чергу 24 листопада 2016 року за договором відступило це право вимоги новому кредитору ОСОБА_4
Однак, на думку позивачки, останній договір є недійсним, оскільки відчуження предмета іпотеки можливо лише за наявності згоди іпотекодержателя, у зв'язку з чим просила суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки № 1610 та № 1612 від 8 липня 2008 року, що був укладений 24 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Єврокредит».
Ухвалою Ленінського районного суду від 16 лютого 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Єнергобанк» на правонаступника ОСОБА_4.
24 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, де просив у рахунок погашення залишку кредитної заборгованості у розмірі 10 679 272 грн. 54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
При цьому зазначав, що на теперішній час до нього як до нового кредитора на підставі договорів про відступлення права вимоги від 24 листопада 2016 року, перейшло право вимоги за кредитним договором від 8 листопада 2008 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_8 та іпотечними договорами № 1610 та № 1612, які забезпечують виконання ОСОБА_8 кредитних зобов'язань. Оскільки боржником до теперішнього часу не виконані зобов'язання з погашення кредитної заборгованості перед Банком, яка наразі складає 10 679 272 грн. 54 коп., ОСОБА_4 вважає, що в рахунок зазначеної заборгованості необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки.
Позови були об'єднані судом в одне провадження.
3 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до районного суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що під час розгляду справи йому стало відомо, що на даний час державним виконавцем подана заявка до державного підприємства «Сетам» (надалі - ДП «Сетам») на реалізацію іпотечного майна, на яке він просить звернути стягнення за зустрічним позовом.
Отже, з метою запобігання порушення його прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду за зустрічним позовом, просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Інгульському відділу ДВС та ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію нежитлових приміщенні, загальною площею 235,4 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1, до вирішення справи по суті, а також зобов'язати ДП «Сетам» вилучити оголошення про реалізацію вищезазначеного арештованого майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Інгульському відділу ДВС та ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію арештованого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 235,4 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Ігульський відділ ДВС просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що забезпечуючи позов у такий спосіб районний суд перешкоджає та унеможливлює виконання судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову в обраний ним спосіб, суд зазначив, що не вжиття такого способу може утруднити виконання рішення суду за зустрічним позовом, оскільки розпочато процедуру реалізацію спірного майна та є ймовірність його відчуження.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи 30 листопада 2012 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_6, в загальному розмірі 2 981 777 грн. 30 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом реалізації їх з прилюдних торгів (а.с.4-5).
12 квітня 2013 року державним виконавцем Інгульского відділу ДВС відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання цього судового рішення (а.с. 61).
2 грудня 2016 року постановою державного виконавця призначено суб'єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (а.с. 89).
Ухвалою Ленінського районного суду від 16 лютого 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Єнергобанк» на правонаступника ОСОБА_4 (а.с. 75а).
15 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.
24 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, де просив у рахунок погашення залишку кредитної заборгованості у розмірі 10 679 272 грн. 54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_5 шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
27 червня 2017 року Інгульським відділом ДВС було подано до ДП «Сетам» заявку про реалізацію арештованого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 235,4 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1 в межах зведеного виконавчого провадження № 37483573.
Отже, Інгульським відділом ДВС в рамках виконавчого провадження проводяться виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року.
Згідно ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ( в ред. від 16 червня 2009 року) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України суд може забезпечити позовом забороною вчиняти певні дії.
Між тим, згідно з п. 2 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Суд зазначених приписів процесуального закону та відповідних роз'яснень Верховного суду України не дотримався.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-Х1У виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене, ухвала суду про забезпечення позову у виді заборони Інгульському відділу ДВС та ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію арештованого іпотечного майна, перешкоджає примусовому виконанню судового рішення та завершенню виконавчого провадження, а також в реалізації сторонами виконавчого провадження гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».
Щодо відмови районним судом в задоволенні іншої вимоги заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, то колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала в частині забезпечення позову у виді заборони Інгульському відділу ДВС та ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію арештованого іпотечного майна, постановлена з порушенням процесуального права, а тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у такий спосіб.
Керуючись ст. ст. 303, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2017 року в частині забезпечення позову у виді заборони Інгульському відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Державному підприємству «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію арештованого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 235,4 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про застосування зазначеного способу забезпечення позову.
В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: В.І. Козаченко
Т.В. Крамаренко