Справа № 472/550/17 11.08.2017 11.08.2017 11.08.2017
Номер провадження: 33/784/342/17
.
"11" серпня 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.
за участю секретаря Тимошенка О.С.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ставки Веселинівського району Миколаївської області, громадянин України, працюючий водієм на ТОВ «Нива», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Згідно постанови судді, 19 червня 2017 року о 14 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 м. Миколаєві по вул. Пушкінська, 6, керував транспортним засобом «FORD KUGA» державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока слабко реагують на зміну світла, бліде обличчя, тремтіння пальців рук).
Від проходження медичного огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постанову скасувати та закрити провадження.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно стверджують про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що працівниками поліції допущено порушення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки ОСОБА_1 не пропонували на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння.
На думку апелянта, у працівників поліції не було підстав вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння, а тому, йому безпідставно було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Оспорюючи пояснення свідків, зазначає, що свідки не писали власноруч свої пояснення, а лише підписали шаблонно викладені пояснення, які були написані працівниками поліції.
Зазначає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського містить окремі записи із розривом у часі їх запису, тому такий запис не можна вважати належним доказом в справі. На відео, відтвореному у судовому засіданні, неможливо встановити факт зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1, та відсутні докази роз'яснення підстави зупинки та прав водія, пояснення процедури проходження огляду.
Стверджує, що ОСОБА_1 був згодний їхати до лікарні, але інспектори вимикали камеру та казали, щоб він підписав протокол, після чого їхав по місцю проживання до лікаря-нарколога, пройшов огляд, а в суді справу закриють. На підтвердження цього ОСОБА_1 дійсно звернувся до лікаря-нарколога та отримав сертифікат про проходження огляду.
Також зазначає, що, прийнявши рішення про допит свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, після їх неявки, суд не викликав їх повторно, а закінчив розгляд справи без їх допиту, тим самим не дослідив всі докази, що вплинуло на законність прийнятого рішення.
Заслухавши ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким надано належну оцінку.
В обґрунтування своїх висновків суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, які відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 перебував з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці ока мляво реагують на світло, бліде обличчя, тремтіння пальців рук.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, водій зобов'язаний пройти медичний огляд. Отже, посилання ОСОБА_1 на такі підстави для відмови, як неможливість залишити свого керівника, на те, що він поспішав по роботі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пройти медичний огляд в медичному закладі для визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції водій зобов'язаний.
Хоча апелянт стверджує про безпідставність зупинки транспортного засобу, але дотримання або недотримання працівником поліції вимог ст. 35 Закону «Про національну поліцію» щодо зобов'язання вказати конкретну причину зупинки автомобіля, не впливає на доведеність факту виявлення правопорушення, про яке зазначено у протоколі у відношенні ОСОБА_1
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції в порушення вимог закону ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх
справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов'язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп'яніння.
Таким чином, дії працівника поліції, який запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відповідали вимогам п. 12 зазначеної Інструкції.
Проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не передбачено законом. В той же час, як слідує протоколу про адміністративне правопорушення, з пояснень свідків, а також з відеозапису, водій ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. А тому відсутні підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення складено безпідставно, як вважає апелянт.
Хоча під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 стверджував, що він надавав згоду пройти огляд на стан сп'яніння та заперечував обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, але ці доводи є голослівними, оскільки при складанні протоколу він взагалі не надав пояснень та не висловив будь-яких заперечень з приводу його складання. Крім того, ці твердження повністю спростовані відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого слідує, що на чітку пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відповів відмовою, і ця відмова була зафіксована у присутності двох свідків.
Також є безпідставними доводи апелянта, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неналежним та недопустимим доказом у зв'язку із тим, що запис не є повним, а фрагментальним. Зазначений відеозапис складається з декількох файлів, на яких міститься перебіг подій на місці зупинки транспортного засобу, а перерви запису з незначним проміжком часу між записами, а саме : з 14:44 до 14:49, з 14:54 до 14:57, з 15:12 до 15:17, та з 15:17 до 15:19. На цих відео-файлах зафіксовано відомості, які підтверджують дані, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Цей відеозапис не є єдиним доказом у справі, та обгрунтовано оцінений суддею місцевого суду як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, з даними протоколу про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно матеріалів справи, зазначені свідки надали письмові пояснення, підписали протокол, та, як свідчить відео, дійсно перебували на місці зупинки транспортного засобу, і саме в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Тому немає підстав вважати пояснення свідків такими, що не відповідають дійсності, а також для їх допиту в суді апеляційної інстанції, оскільки відеозапис відображає необхідні дані, які вказують на обгрунтованність складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 стверджував, що не вживав наркотичних засобів та був тверезий, але ці доводи не обговорюються, оскільки протокол складений у зв'язку із відмовою водія відповідно до п. 2.5 ПДР на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних речовин.
З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: