Справа №2-377/2007 10.08.2017 10.08.2017 10.08.2017
Провадження №22-ц/784/1786/17 Справа № 2-377/2007 Головуюча першої інстанції Волкова О.І.
Провадження № 22ц/784/1786/17 Доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Царюк Л.М.,
суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,
із секретарем - Шагай О.А.,
за участю: представника державної виконавчої служби - Юхимець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Южноукраїнського міського суду від 3 липня 2017 року за його скаргою на дії (бездіяльність) Вітовського (Жовтневого) районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про визнання протиправними дій державного виконавця, що призвели до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам та скасування розрахунку заборгованості,
В вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) Жовтневого районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (надалі - Вітовський відділ ДВС). про визнання протиправними дії (бездіяльність) суб'єкта оскарження, що призвело до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам та просив скасувати розрахунок такої заборгованості.
ОСОБА_3 свої вимоги мотивував тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 травня 2007 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На час ухвалення цього рішення він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сандора», до якого Жовтневим районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, який в подальшому змінив назву на Вітовський відділ ДВС, було спрямовано виконавчий лист та підставі якого з його заробітної плати відбувалося відрахування аліментів.
В серпні 2008 року він звільнився з вказаного місця роботи та переїхав на постійне місце проживання до м. Южноукраїнськ Миколаївської області, де працевлаштувався у відокремлений підрозділ «Южно - Української АЕС» НАЕК «Енергоатом» (надалі - ВП «ЮУ АЕС»), де працює й до теперішнього часу.
З часу працевлаштування на ВП «ЮУ АЕС» відрахувань аліментів із його заробітної плати не проводилося з невідомих йому причин, у зв'язку з чим він самостійно перераховував на користь ОСОБА_4 аліменти на сина щомісячно, починаючи з серпня 2008 року.
Про наявність заборгованості по аліментам його було повідомлено державним виконавцем 14 вересня 2016 року.
Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він дізнався, що 2 березня 2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за заявою Вітовського відділу ДВС про видачу дублікату виконавчого листа було видано дублікат виконавчого документу на виконання судового рішення від 11 травня 2007 року.
Після цього 1 травня 2016 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по аліментам з серпня 2008 року, яка склала 145 602,73 грн.
13 липня 2016 року державним виконавцем було складено акт про його відсутність за місцем проживання - в с. Миколаївське Жовтневого району Миколаївської області, а 27 липня 2016 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з направленням виконавчого документу до Южноукраїнського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області по місцю проживання та роботи боржника.
На його думку, протягом 2008-2016 років, державною виконавчою службою не було проведено жодних виконавчих дій щодо стягнення аліментів, що призвело до виникнення заборгованості по аліментам.
За такого вважає вказаний розрахунок заборгованості за період січня 2009 року по квітень 2016 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не містить інформації про сплату аліментів в добровільному порядку в сумі 62 000 грн. та такий, що розрахований всупереч ст. 194 СК України, яка передбачає стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_3 просив визнати протиправними дії (бездіяльність) суб'єкта оскарження, що полягають у невжитті заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, що призвело до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам, а також скасувати затверджений державним виконавцем Вітовського відділу ДВС, розрахунок заборгованості по несплаті аліментів від 1 травня 2016 року.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду від 3 липня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права, зокрема, суд не в повній мірі з'ясував всі обставини у справі, не надав правової оцінки доводам заявника та нормам закону, на які останній посилався, обґрунтовуючи свої доводи.
Крім того, заявник зазначав, що під час розгляду його скарги суд першої інстанції допустив безпідставне затягування розгляду справи, тобто порушив розумні строки розгляду справи, визначені законом.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваємої ухвали, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 травня 2007 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 березня 2007 року і до повноліття дитини (т. 1 а.с. 22).
11 травня 2007 року ОСОБА_4 написала заяву з проханням видати їй виконавчий лист для пред'явлення до виконавчої служби (т. 1 а.с. 23).
З постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Ляндибурського А.В. від 25 березня 2008 року вбачається, що відкрито виконавче провадження за заявою стягувача від 25 березня 2008 року про примусове виконання виконавчого листа № 2-377 від 11 травня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ? частки. Копія цієї постанови в той же день направлена зазначеним державним виконавцем боржнику ( т. 1 а.с. 32, 33).
З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» вбачається, що в період з березня 2007 року по серпень 2008 року із заробітної плати ОСОБА_4 за виконавчим листом робилися відповідні відрахування (т. 1 а.с. 77).
З письмових заперечень начальника Вітовського (Жовтневого) відділу ДВС встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 21 грудня 2009 року державним виконавцем цього відділу Майбородюк Д.В.(яка на теперішній час звільнена) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі № 2-377 від 11 травня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів. Інші дані щодо виконання цього виконавчого документу відсутні (т. 1 а.с. 110).
Як вбачається з заяви про видачу дублікату виконавчого листа від 18 лютого 2016 року, яка надійшла на адресу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, 21 грудня 2009 року виконавче провадження закінчено, а виконавчий лист за вих. № 13842 на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, однак виконавчий документ було втрачено при пересилці. З огляду на ці обставини та звернення стягувача Жовтневий відділ ДВС ініціював видачу дублікату виконавчого листа (т. 1 а.с. 35-36).
В судовому засіданні апеляційного суду представник ДВС уточнила, що виконавчий лист після звільнення боржника з попереднього місця роботи було повернуто до Жовтневого (Вітовського) відділу ДВС.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 березня 2016 року видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку (т. 1 а.с. 41).
18 лютого 2016 року постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Юхимець А.В. відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (т. 2 а.с. 63).
Як видно з розрахунку заборгованості по несплаті аліментів загальна заборгованість ОСОБА_3 по аліментам станом на 1 травня 2016 року становить 145 602 грн. 73 коп. (т. 2 а.с.80-82).
Відповідно до постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 17 листопада 2016 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 3).
13 липня 2016 року державним виконавцем було складено акт про відсутність боржника за місцем проживання - в с. Миколаївське Жовтневого району Миколаївської області, а 27 липня 2016 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з направленням виконавчого документу до Южноукраїнського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області по місцю проживання та роботи боржника.
На теперішній час вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (т. 2 а.с. 84, 85).
Надані боржником копії квитанцій свідчать про те, що з 2009 року останній сплачував аліменти стягувачу добровільно та у розмірах, визначених ним самим (т. 1 а.с. 78-96).
Долучені до скарги заявником копії квитанцій про сплату ним аліментів підтверджують факт того, що заявник (боржник у виконавчому провадженні) надсилав кошти в значно меншому розмірі, ніж встановлено рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 травня 2007 року (т. 1 а.с. 78-96).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За приписами ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Аналогічні норми щодо оскарження рішень, дій, або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачені ч. 3 ст.6, ч. 1 ст. 12, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно до положень ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (надалі - Постанова) надано роз'яснення положень ст. 383 ЦПК України, а саме, що суб'єктом оскарження може бути державний виконавець, чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Пункт 13 Постанови зазначає, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, перелічені в п. 3-5, ч. 7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуємих рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовані аналогічні питання.
Згідно зі ст. 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси (п. 17 Постанови).
Як встановлено, заявник звернувся до суду зі скаргою, де зазначив суб'єктом оскарження Жовтневий відділ ДВС та просив визнати протиправними дії (бездіяльність) суб'єкта оскарження, що полягають у невжитті заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, що призвело до незаконного нарахування заборгованості по аліментним платежам, а також скасувати затверджений державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС, розрахунок заборгованості по несплаті аліментів від 1 травня 2016 року.
Суд першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_3 на зазначених приписів закону та наведених роз'яснень не дотримався.
Та, при відкритті провадження у справі районний суд не звернув уваги, що скарга не відповідає загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положенням ЦПК, не містить відомості, перелічені в п. 3-5, ч. 7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, зі змісту заяви не вбачається що саме оскаржує боржник дії чи бездіяльність та кого саме - державного виконавця або іншої посадової особи Вітовського (Жовтневого) відділу ДВС.
При розгляді справи районний суд не уточнив письмово у заявника або його представника зміст оскаржуємих дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено цією особою.
У випадку коли під час розгляду справи буде встановлено, що особа, дії або бездіяльність якої оскаржує боржник, не працює на відповідній посаді, суд залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника, тобто державного виконавця, на виконанні у якого знаходиться виконавчий документ, або компетентну особу відділу ДВС (ч. 3 ст. 386 ЦПК України).
Якщо у скарзі зазначається суб'єктом оскарження відділ ДВС, а зміст вимог зводиться до дій або бездіяльності державного виконавця, суд повинен вирішити питання щодо залучення до участі у справі державного виконавця.
Суд першої інстанції, не виконавши цих процесуальних дій, розглянув скаргу, взагалі не зазначивши в судовому рішення дії чи бездіяльність оскаржуються боржником, а державним виконавцем зазначив державного виконавця Юхимець А.В., хоча в скарзі ОСОБА_3 ця особа не визначена та процесуальних рішень щодо правових підстав визначення цієї особи суб'єктом оскарження районним судом не приймалося.
Крім того, районним судом не забезпечено судовий захист стягувача у виконавчому провадженні, оскільки не залучено до участі у справі як заінтересовану особу стягувача - ОСОБА_4 хоча рішення суду безспірно може вплинути на її права та обов'язки.
Також районному суду необхідно було вирішити питання щодо притягнення до участі у справі заінтересованої особи - Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, де на теперішній час виконується рішення суду по стягненню аліментів.
Водночас треба зазначити, що при розгляді скарги судом взагалі не надана правова оцінка доводам заявника з посилання на норми законодавчих актів, які на думку останнього, порушені державним виконавцем.
Зокрема, приписам Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (зі змінами) (надалі - Інструкція 1999 року) та в подальшому Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом того ж міністерства 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (Інструкція 2012 року). Ці Інструкції визначали окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та Розділом 7 зазначених Інструкцій визначено порядок та дії державного виконавця при звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника.
Суд першої інстанції не перевірив та не дав правову оцінку діям або бездіяльності державного виконавця щодо дотримання зазначених правових норм при примусовому виконання виконавчого документу, виданого на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 травня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина.
Також районний суд не перевірив чому боржник сам не звернувся до адміністрації за новим місцем своєї роботи з письмовою заявою про утримання з його заробітку аліментів та передачі їх стягувачу, а також чи повідомив платник аліментів державного виконавця про зміну місця роботи чи проживання, як це передбачено п. 7.5.12 Інструкції 1999 року.
Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено такі порушення процесуального права, які відповідно до приписів ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду. Між тим, в межах повноважень, визначених ст. 303 ЦПК України, виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті в суді апеляційної інстанції, а відтак перешкоджають апеляційному суду постановити свою ухвалу. З огляду на таке, справа підлягає передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ч. 1 ст. 386 ЦПК України передбачає скорочений десятиденний строк розгляду скарги. Між тим, відповідно до матеріалів справи скарга ОСОБА_3 розглядалася місцевим судом з 27 вересня 2016 року по 3 липня 2017 року (десять місяців), що є не припустимим та не виправданим порушенням процесуальних строків, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду від 3 липня 2017 року скасувати, а матеріали скарги передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: В.І. Козаченко
Л.М. Прокопчук