Справа № 128/1135/17
Іменем України
11 серпня 2017 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017020100000203 від 22.02.2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вороновиця, Вінницького району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого (цивільний шлюб), офіційно не працюючого,
Раніше судимого:
1) 08.06.1994 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140, ст. 208, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 145, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 72 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;
2) 13.02.1998 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 215-3 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
3) 21.02.2000 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 145 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
4) 30.06.2000 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,,-
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч2 ст. 125 КК України. -
ОСОБА_4 22 лютого 2017 року, приблизно о 18:00 годині, перебуваючи на межі земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, під час суперечки, наніс удар металевою частиною лопати (лезом) в лобну ділянку голови ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на лобі зліва, які відповідно висновків експертів № 230 від 24.02.2017 року та № 357 від 29.03.2017 року належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 125 КК України, вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що 22 лютого 2017 року, приблизно о 18:00 годині, вийшов на свою земельну ділянку та побачив, що від туалету його сусіда, ОСОБА_5 зброблено рівчачок для відводу води і все тече на його ділянку. Він обурився цим, заявив свою претензію сусіду і між ними виник конфлікт, під час якого він вдарив по лопаті потерпілого і від його удару лопатою сусіда було завдано потерпілому тілесне ушкодження на лобі. У тому, що виник конфлікт, а справу не було вирішено миром, він розкаявся. Розуміє, що проблему було слід вирішити без бійки.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази по кримінальному провадженню відповідно ст. 349 КПК України. Учасники процесу правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, при цьому судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також враховує думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Обставиною, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 не встановлено.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно обрати покарання у виді штрафу, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.
Визначене покарання обвинуваченому на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались, підстав для його обрання суд не вбачає.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до нормативних положень ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 1020 грн.
Речові докази, а саме, господарську лопату передану на зберігання ОСОБА_4 , та господарську лопату передану на зберігання ОСОБА_5 повернути в повне розпорядження власників.
Міра запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу засудженому не обирається.
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1